Ухвала суду № 36177881, 12.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р.Справа № 816/3826/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 816/3826/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка"

до Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 513 389 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 652 480 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 816/3826/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос-Богодарівка" (ідентифікаційний код 36268292) 23.03.2009 зареєстроване юридичною особою Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Лубенській ОДПІ з 24.03.2009 за № 5058 та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АБ № 491872, виданої Управлінням статистики у Лубенському районі 09.04.2012, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.41 - розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.46 - розведення свиней, 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 - післяурожайна діяльність, 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 23.04.2013 по 20.05.2013 ДПС у Полтавській проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Колос-Богодарівка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 27.05.2013 за № 10/16.2-08/36268292.

Згідно висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів: п. 4.1, п. 4.2 ст.4, п. 81.1. п. 81.2., п. 81.6., п.п, 81.15.1, п. 81.15 ст. 8, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п. 209.1, п. 209.2, п.209.6., п.п. 209.15.1, п.209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, результаті чого: занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації) в сумі 715 562 грн., в т.ч. за травень 2010 року - 6069 грн., липень 2010 року - 13845 грн., серпень 2010 року - 10869 грн., вересень 2010 року - 27142 грн., жовтень 2010 року - 18234 грн., листопад 2010 року - 32165 грн., грудень 2010 року - 78545 грн., січень 2011 року - 10434 грн., липень 2011 року - 25116 грн., серпень 2011 року -21776 грн., вересень 2011 року - 23826 грн., жовтень 2011 року - 28253 грн., листопад 2011 року - 25433 грн., грудень 2011 року - 39101 грн., січень 2012 року - 85363 грн., лютий 2012 року - 158653 грн., березень 2012 року - 44790 грн., завищено суму ПДВ, що підлягає сплаті (ряд.27 Декларації) в сумі 29 962 грн., в т.ч. червень 2010 року - 5393 грн., червень 2011 року - 4070 грн., травень 2012 року - 199 грн., листопад 2012 року - 1900 грн., лютий 2013 року - 18400 грн.; занижено суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню, у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 Декларації) в сумі 87002 грн., в т.ч. за березень 2013 року - 87002 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2013 року №0000751601, яким ТОВ "Колос-Богодарівка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 513 389 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 652 480 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про те, що при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації ТОВ "Колос-Богодарівка" до складу такого зобов'язання мало право відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не були надані до перевірки, такі що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись товариством до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки з бюджетом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Колос-Богодарівка" протягом перевіряємого періоду (2-4 квартали 2010 року, 2011 року, 2012 року та 1 кварталу 2013 року) здійснювало господарську діяльність по вирощуванню та реалізації сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею за 2-4 квартал 2010 року - 2103,54 га, в 2011 році - 2146,85 га, в 2012 році - 1997,52 га та в 1 кварталі 2013 року - 1963,72 га, які знаходяться на території Остапівської, Вищебулатецької, Тарадинцівської, Ісківецької сільських рад Лубенського району. Оренда зазначених земельних ділянок здійснюється на підставі договорів оренди, укладених з відповідними орендодавцями згідно переліку (а.с.158-194, т. 2).

Загальна площа земельних ділянок, що оброблялась ТОВ "Колос-Богодарівка", яка не підтверджена відповідними договорами оренди (взагалі не були надані до перевірки та при розгляді заперечень), а також, які є незареєстрованими, не були передані на реєстрацію складає: за 2-4 квартал 2010 року - 670,795 га, що становить 31,9 % від загальної площі земель, в 2011 році - 280,145 га, що становить 13,0 % від загальної площі земель, в 2012 році - 438,435 га, що становить 21,9 % від загальної площі земель, в 1 кварталі 2013 року - 417,366 га, що становить 21,3 % від загальної площі земель.

З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку про те, що при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, позивач втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині таких не зареєстрованих договорів.

Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках.

Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, які орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації по якій відбуваються розрахунки до бюджету.

Перевіряючи наведені доводи відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

У 2010 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість"(в редакції, що була чинною на момент вчинення господарських операцій).

Згідно положень статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

З 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

З матеріалів справи слідує та не заперечується представниками сторін, у користуванні ТОВ "Колос-Богодарівка" для ведення господарської діяльності перебувають земельні ділянки на підставі укладених належним чином договорів оренди землі з власниками земельних ділянок (паїв), які знаходяться на території Остапівської, Вищебулатецької, Тарадинцівської, Ісківецької сільських рад Лубенського району.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими також передбачено, зокрема, статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Колегія суддів вважає доводи відповідача про порушення вимог законодавства щодо реєстрації договорів оренди та використання земельних ділянок без правоустановлючих документів необґрунтованими, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодного порушення щодо використанням ТОВ "Колос-Богодарівка" земельних ділянок без правовстановлюючих документів, у порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

При цьому, всі договори оренди землі укладені у відповідності до чинного законодавства. Крім того, тривалий час перебувають у процесі державної реєстрації відповідними землевпорядними органами.

Згідно листа ДПА України від 12 жовтня 2009 року №22231/7/15-0717, податкова адміністрація України дозволила у випадках, коли правовстановлюючі документи проходять процедуру оформлення і ще не зареєстровані в базі даних структурних підрозділів Центру державного земельного кадастру, використовувати в якості підтвердження наявності в користуванні земельних ділянок довідки відділів Держкомзему у районах.

Крім того, відповідачем не надано доказів та пояснень з приводу того, яким чином Лубенська ОДПІ прийшла до висновку про конкретну вартість сільськогосподарської продукції, вирощену на земельних ділянках, договори оренди щодо яких, не були зареєстровані.

Під час перевірки не досліджувався середній показник врожайності, якість ґрунту на зазначених земельних ділянках, кількість вирощеної та реалізованої продукції тощо.

Таким чином, сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

Колегія суддів також враховує той факт, що позивач сплачує земельний податок щодо усіх земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України).

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Контролюючим органом в акті перевірки також відображено, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб.

Водночас, за визначенням частини шостої статті 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва.

Позивачем надано копії договорів оренди землі, на підставі яких позивач сплачував орендну плату щодо усіх земельних ділянок, незалежно від наявності державної реєстрації договорів оренди.

Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі статтею 189 Цивільного кодексу України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями).

З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил частини другої статті 189 і статей 331, 333 Цивільного кодексу України.

Виходячи з наведеного, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в інформаційному листі № 2614/12/13-12 від 28.12.12 р., в якому він звернув увагу на те, що враховуючи пріоритетність застосування норм ПК України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку (слід розуміти і ПДВ).

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку у юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 816/3826/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.