Ухвала суду № 36177871, 10.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 р.Справа № 820/4332/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/4332/13-а

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів , Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000154000 від 13.05.2013 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року у розмірі 3186523,00 грн. та №0000164000 від 13.05.2013 про зменшення розміру від'ємногозначення за грудень 2012 року у розмірі 3186523,00 грн. та січень 2013 року у розмірі1 811 231,00 грн.; визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 3186 523,00 грн.; стягнути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 3186523,00

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/4332/13-а позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби №0000154000 від 13.05.2013р. про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року у розмірі 3186523,00 грн. та №0000164000 від 13.05.2013 про зменшення розміру від'ємного значення за грудень 2012 року у розмірі 3186523,00 грн. та січень 2013 року у розмірі 1811231,00 грн. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 3186523,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, Державне підприємство завод "Електроважмаш" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Державним підприємством заводу "Електроважмаш" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року у розмірі 8873080 грн., за січень 2013 року у сумі 9685216 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2013 р. у розмірі 8873080 грн.

Результати перевірки оформлені актом №215/40.0-14/00213121 від 19.04.2013 року.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: ст.ст. 197, ст. 23, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 та п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ДП завод "Електроважмаш" занижено суму податкових зобов'язань за грудень 2012 року на суму ПДВ 58 225,00 грн, за січень 2013 р. на суму ПДВ 56 404 грн, завищення суми податкового кредиту за грудень 2012 року на суму ПДВ 3 128 298,00 грн, за січень 2013 року на суму ПДВ 1754 827 грн, що призвело до порушення п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 та п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 3186523,00 грн, за січень 2013 року на суму 1811231,00 грн та завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2013 року на суму 3186523,00 грн. В порушення пп. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України бюджетне відшкодування ПДВ по декларації за січень 2013 року зменшено на 3186523 грн.

На підставі висновків акту перевірки №215/40.0-14/00213121 від 19.04.2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0000154000 від 13.05.2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року у розмірі 3186523,00 грн. та №0000164000 від 13.05.2013 про зменшення розміру від'ємного значення за грудень 2012 року у розмірі 3186523,00 грн. та січень 2013 року у розмірі1 811 231,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем, ДП завод "Електроважмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Промтехнології ЛТД " укладено договір поставки товарів № 207-02/195-ВК від 07.12.2012 року.

Згідно п 1.1. договору учасник зобов'язується у 2012-2013 р. поставити замовникові товари, зазначені в Специфікації №1 (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари. Поставка здійснюється окремими партіями. Найменування (номенклатура, асортимент) товару зазначені в Специфікації № І (додаток № 1). Кількість товарів за цим договором, зазначена в Специфікації №1 (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору (п 1.2 договору). Ціна цього договору становить 12718312,80 грн з ПДВ (дванадцять мільйонів сімсот вісімнадцять тисяч триста дванадцять грн 80 коп,), у тому числі ПДВ 20% -2 119 718,80 грн.( два мільйони сто дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімнадцять грн., 80 коп.) (п 3.1 договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п 3.2 договору). Розрахунки за партію товарів проводяться шляхом оплати замовником протягом 14 календарних днів з дня приймання продукції з якості та кількості (п 4.1 договору). Поставка товару здійснюється на умовах СРТ, м. Харків, пр Московський, 299 (п 5.2 договору) склад замовника (згідно Інкотермс-2010) (п 5.2 договору).

Зазначені господарські операції ДП завод "Електроважмаш" з придбання товарів підтверджуються первинними документами, а саме: договором № 207-02/195-ВК від 07.12.2012 року (а.с. 191 т. 5), специфікаціями до договорів, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, накладними - вимогами на переміщення товару, лімітно-забірними картками (а.с. 2-11 т. 6; 2-33 т. 7) платіжними дорученнями (а.с. 84 -85, 116 т. 8), журналом реєстрації ввезення товарно-матеріальних цінностей (а.с. 2-75 т. 9), журналом вхідного контролю (а.с. 94-129 т. 9), сертифікатами якості (т.10).

Між ДП завод "Електроважмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Укрпромторг-88" укладено договір поставки продукції № 238/15-360-Т від 31.08.2012 року.

Згідно п 1.1. договору учасник зобов'язується у 2012-2013 р. поставити замовникові товари, зазначені в Специфікації №1 (додаток №1), ціна цього договору становить 3187500,00 грн. (Три мільйони стовісімдесят сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 20% - 531 250,00 грн (п'ятсот тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят грн 00коп) (п 3.1 договору) та договір поставки продукції № 238/10-58-Т від 25.06.2012 року, згідно п 1.1. договору учасник зобов'язується у 2012-2013 р. поставити замовникові товари, зазначені в Специфікаціях №1-9 (додаток №1-9), ціна цього договору становить 3187500,00 грн.(Три мільйони стовісімдесят сім тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) В тому числі ПДВ 20% - 531 250,00 грн (п'ятсот тридцять одна тисяча двістіп'ятдесят грн 00коп) (п 3.1 договору). Поставка згідно вищезазначених договорів здійснюється окремими партіями, розрахунки за продукцію (окрему партію Продукції) здійснюються замовником шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника. Замовник здійснює оплату за фактично поставлену окрему узгоджену партію продукції на протязі 45 (сорока п'яти) календарних днів від дати отримання продукції з якості та кількості (п 4.1 договорів). Місце поставки (передачі) товару за адресою: м.Харків, ДП завод "Електроважмаш", пр. Московський 299(п 5.2 договорів). Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010) (п 5.3 договорів).

Зазначені господарські операції ДП завод "Електроважмаш" з придбання товарів підтверджуються первинними документами, а саме: договорами № 238/15-360-Т від 31.08.2012 року (а.с. 216 т. 5), № 238/10-58-Т від 25.06.2012 року (а.с. 220 т. 5), специфікаціями до договорів, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, накладними - вимогами на переміщення товару, лімітно-забірними картками, (а.с. 12-222 т. 6; 34-249 т. 7; 2-34 т. 8; т. 10 ); платіжними дорученнями (а.с. 36, 64-75,88-94, 97-99, 103, 104 , 118, 122, 123 т. 8), журналом реєстрації ввезення товарно-матеріальних цінностей (а.с. 2-75 т. 9); журналом вхідного контролю (а.с. 94-129 т. 9); сертифікатами якості (т.10).

Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа за довіреностями, що були зареєстровані в журналі довіреностей на отримання ТМЦ, що міститься в матеріалах справи. (а.с. 164-194 т.1).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, шляховими листами, журналом реєстрації ввезення товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування товару на складі та його подальший рух підтверджується прибутковими ордерами, лімітно-забірними картками, журналом вхідного контролю, накладними - вимогами на переміщення товару.

З наданої до суду податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року (а.с. 151-194 т. 9) вбачається, що до складу податкового кредиту були включені податкові накладні отримані за вищезазначеними господарськими операціями від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнології ЛТД" у грудні 2012 року у розмірі 227010 грн., у січні 2013 року у розмірі 87536 грн. та від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромторг-88" у грудні 2012 року у розмірі 1297929 грн., у січні 2013 року у розмірі 1087542 грн.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних.

Факт придбання товару документально підтверджено первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами; специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Також з матеріалів справи слідує, що придбання позивачем товару у вказаних конрагентів, здійснювалось саме в межах господарської діяльності.

Так, згідно довідки АА№591137 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Державного підприємства заводу "Електроважмаш" є: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; виробництво іншого електричного устаткування; виробництво електричного та електронного устаткування для автотранспортних засобів; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткованння; установлення та монтаж машин і устаткування.

Контрагенти позивача, щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названими договорами поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими договорами поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Як вбачається з акту №215/40.0 -14/00213121 від 19.04.2013 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відносно ТОВ "Укрпромторг-88" відповідач посилається на лист ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25.03.2013 року №1891/7/15.4-19 про неможливість проведення зустрічної звірки, у зв'язку із втратою підприємством первинних бухгалтерських документів та відносно ТОВ "Промтехнології ЛТД" відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 14.03.2013 року складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого встановлено неможливість підтвердження господарських операцій ТОВ "Промтехнології ЛТД " з основними постачальниками.

При цьому, вказані акти з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксують факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не можуть містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідач не надав до суду доказів прийняття компетентним органом рішення про порушення кримінальної справи або обвинувального вироку відносно посадових осіб ТОВ "Укрпромторг-88", ТОВ "Промтехнології ЛТД " або за фактами діяльності платників податків, що викладені в акті.

Згідно постанови Слідчого управління ГУМВСУ в Харківській області від 22.04.2013р. закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220140000462 від 18.04.2013р. на підставі ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КУ України, в тому числі по взаємовідносинам між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Укрпромторг-88", ТОВ "Промтехнології ЛТД" у 2011-2013 році. (а.с. 102-104 т. 12)

Твердження відповідача в акті перевірки про ненадання позивачем в ході перевірки інформації, підтверджуючих документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Укрпромторг-88" та ТОВ "Промтехнології ЛТД" за грудень 2012р. та січень 2013р., з огляду не надання по суті відповіді на обов'язковий письмовий запит податкового органу, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі запити, а саме: № 2721/10/40.0-25 від 13.03.2013р. та від 13.02.2013 р. №1747/10/40.0-25 були надіслані до початку проведення перевірки, яка відбулася 19.04.2013 року та ненадання позивачем відповіді по суті запиту стало фактичною підставою для призначення перевірки.

Крім того, згідно з приписами п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідачем не надано доказів того, що в ході перевірки відповідачем витребовувались документи, а позивачем не надано до перевірки таких документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Укрпромторг-88" та ТОВ "Промтехнології ЛТД" за грудень 2012 р. та січень 2013 р., оскільки до суду не подано відповідних запитів та актів про відмову в наданні документів.

Твердження в акті перевірки №215/40.0 -14/00213121 від 19.04.2013 року про порушення при включенні позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року та січень 2013 року незареєстрованих податкових накладних, а саме до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року включено податкові накладні на загальну суму 1603367,8 грн. та до Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за січень 2013 року включено податкові накладні на загальну суму 616491,5 грн., які надійшли в іншому податковому періоді ніж дата їх виписки, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що додаток 8 податкової декларації з ПДВ подано також щодо податкових накладних складених з порушенням порядку заповнення, оскільки було отримано усну консультацію податкового органу про включення накладних які не містять номеру та дати митної декларації до додатку 8 податкової декларації з ПДВ, з огляду на те, що Законом України від 05.07.2012 N 5083-VI пункт 201.1 статті 201 ПК України доповнено підпунктом "ї", відповідно до якого перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом "номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України", що набрав чинності 12.08.2012р., при цьому не було внесено змін до форми податкової накладної, які б містили зазначені реквізити, тому накладні виписані до 01.01.2013р. не містять номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно листа Державної податкової служби України від 21.08.2012р. №1272/0/71-12/15-3117 "Про доповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної" вищезазначені реквізити належить вказувати в податковій накладній з моменту внесення змін до форми податкової накладної - доповнення її відповідними графами для відображення таких реквізитів.

Факт складання вказаних податкових накладних, пов'язаний з придбанням товару, що підтверджується первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, лімітно-заборними картами, вимогами на внутрішнє переміщення, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи. (а.с.134-162 т. 1, а.с. 2-177 т.2, 1-229 т.3, 1-187 т.4, 1-245 т.5, а.с. 36-127 т. 6)

З огляду на приписи ч.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивач отримавши податкові накладні виписані в листопаді 2012 року та грудні 2012 року, мав право в межах 365 днів з моменту їх складання включити їх до складу податкового кредиту грудня 2012 року та січня 2013 року, включивши їх одночасно до Додатку 8 до декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів".

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. (абз.12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України)

Аналіз вказаних норм свідчить, що єдиною підставою для віднесення до податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних або порушено порядок заповнення податкової накладної є заява зі скаргою на постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи встановивши, що податкові накладні не були зареєстровані або складені з порушення порядку їх заповнення, позивач скористався правом на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість у грудні 2012 року та січні 2013 року при поданні декларації, включивши вказані податкові накладні до складу податкового кредиту та додавши заяву/скаргу про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8), які отримано податковим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договору, накладних та проведених розрахунків, позивачем подано заяву скаргу на постачальників до податкового органу разом з декларацією з податку на додану вартість, отже суд доходить до висновку про правомірність формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними. Зазначення цих накладних в Додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2012 року та за січень 2013 року не свідчить про не включення таких накладних до реєстру податкових накладних за грудень 2012 року та за січень 2013 року.

Щодо твердження відповідача в акті перевірки №215/40.0-14/00213121 від 19.04.2013 року про неправомірне віднесеня до операцій, які звільнені від оподаткування відповідно до ст.197 розділу V Кодексу, ст.23 підрозділу 2 розділу XX Декларації з ПДВ за перевіряємий період операції з реалізації металобрухту та відпрацьованих акумуляторних батарей суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що перелічені в акті перевірки брухт чорних та кольорових металів та відпрацьовані кислотні акумуляторні батареї з електролітом не відносяться до переліку товарів визначених Постановою КМ України, від 12.01.2011, № 15 "Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість".

На противагу цього представником позивача надані експертні висновки №273/13 від 09.04.2013 року та №838/07 від 22.06.2007 року в яких передбачено, що вказаний товар відповідає кодам товару, перелік якого визначениий Постановою КМ України, від 12.01.2011р. № 15, що звільняються від обкладення податком на додану вартість (а.с.197-203 т. 1; 146-148 т. 11).

Визначення коду УКТЗЕД відносно вказаного в накладних товару не віднесено до компетенції податкового органу, доказів звернення відповідача та отримання від компетентних та повноважних органів висновків про невідповідність поставленого позивачем металобрухту, що утворився в процесі виробництва кодам УКТЗЕД перелік яких наведеного в Постанові КМУ № 15 від 12.01.2011р., до суду відповідачем не подано, а судом таких обставин не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу стосовно порушення підприємством вимог пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 та п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за вказаними податковими накладними, є безпідставними.

За приписами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то за приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, в ході проведення перевірки не було встановлено будь-яких зауважень щодо фактичної сплати податку на додану вартість при декларуванні бюджетного відшкодування. Оскільки висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за грудень 2012 року, за січень 2013 року не знайшов свого підтвердження, є необґрунтованим твердження відповідача, що вказане порушення призвело до завищення від'ємного значення за за грудень 2012 року на суму 3186523,00 грн, за січень 2013 року на суму 1811231,00 грн та до завищення бюджетного відшкодування за січень 2013 року на суму 3186523,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0000154000 від 13.05.2013 року та №0000164000 від 13.05.2013 обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 3186 523,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Підприємством ДП завод "Електроважмаш" надано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року від 20.02.2013 № 9008570666 з заявленою сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 9847380 грн., з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування Додаток 4 № 9008570565 від 20.02.2013р.).

Згідно п. 200.18. ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку. Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності (п. 200.20. ст. 200 Податкового кодексу України).

У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку. Якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку. (п. 200.21. ст. 200 Податкового кодексу України).

До суду не надано рішення про невідповідність підприємства критеріям, яким повинні відповідати платники податку, що мають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.

З огляду на вищезазначені норми закону, суд приходить до висновку, що Державне підприємство завод "Електроважмаш" має право на автоматичне бюджетне відшкодування, що не заперечується відповідачем у судовому засіданні та підтверджується його письмовими поясненнями, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 128-129 т. 8)

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби в межах строків передбачених ст. 200.18 ПКУ була проведена камеральна перевірка. Результати зазначеної перевірки були оформлені у формі висновку №138/40.0-14/00213121 від від 12.03.2013 року. (а.с. 132 т. 8)

Згідно висновку перевіркою правомірності податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2012 р., січень 2013 року порушень не встановлено.

Одночасно, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби за результатами проведеної перевірки заявленої до відшкодування суми з бюджету за січень 2013 року зазначає про наявність достатніх підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, передбачених Переліком достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затверджених постановою КМУ №1238 від 27.12.2010р.

Як вбачається зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України №1238 від 27.12.2010 р., вона прийнята на виконання пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України та повинна застосовуватися при перевірці сум бюджетного відшкодування, заявлених платниками, які не відповідають критеріям щодо отримання автоматичного бюджетного відшкодування, визначених п. 200.18 Податкового кодексу України. З огляду на зазначене, застосування до відповідача норм вказаної постанови Кабінету Міністрів України для обґрунтування підстав для проведення позапланової перевірки сум бюджетного відшкодування за січень 2013 року є безпідставним.

Приписами п.200.18.1. ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Посадові особи контролюючих органів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону (п.200.18.3. ст. 200 Податкового кодексу України)

Висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування, який є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету до органу Державної казначейської служби після закінчення проведення камеральної перевірки не надавався.

З огляду на те, що акт за результатами проведеної камеральної перевірки, яким встановлено порушення вимог чинного законодавства не складався, всупереч вищезазначених приписів відповідачем в строк до 15.03.2013 року не було надано висновок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що свічить про бездіяльність відповідача.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на Наказ ДПСУ від 19.06.2012 № 522 "Про затвердження Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість, за якими задекларовано від'ємне значення та/або бюджетне відшкодування податку на додану вартість", суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою наказ є підзаконним нормативно-правовим актом, не може змінювати або доповнювати положення діючих Законів України з питань оподаткування, якщо це не передбачено законом. Проте приписами вказаного наказу розширено повноваження податкового органу після проведення камеральної перевірки, чим фактично встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників податків. Вказаний наказ не проходив державної реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.

Згідно з пунктом 15 зазначеного Положення, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. При направленні на виконання та опублікуванні нормативно-правового акта посилання на дату і номер державної реєстрації акта є обов'язковим.

При цьому суд зазначає, що з системного аналізу норм статті 200 Податкового кодексу України вбачається, що для платників податку, які відповідають критеріям, дотримання яких дає право на автоматичне бюджетне відшкодування, застосовуються інші строки та порядок здійснення бюджетного відшкодування, які є спеціальними. Тому загальні приписи Податкового кодексу України щодо порядку та підстав для проведення перевірок заявлених до відшкодування сум ПДВ, в тому числі позапланових виїзних перевірок не застосовуються.

З огляду на зазначене, податковий орган не може покласти в обґрунтування своїх дій щодо проведення перевірки та допущеної бездіяльності щодо неподання висновку вимоги вказаного регламенту, додатково у порівнянні з вимогами Податкового кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування за січень 2013 року в розмірі 3186523,00 грн. правомірні та такі, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 3186523,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На момент звернення позивача з відповідним позовом та розгляду справи у суді у спірних правовідносинах триває процедура судового оскарження позивачем рішень органу державної податкової служби України про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Отже на час розгляду справи не настала подія, з якою законодавець пов'язує виникнення у держави в особі відповідних органів державного управління обов'язку здійснити повернення на користь платника надміру сплаченого податку на додану вартість.

Таким чином, заявлена вимога є передчасною, що є підставою для відмови в позові в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/4332/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.