Ухвала суду № 36177613, 25.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 2а-14191/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 2а-14191/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0005652305 від 26.06.2012 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.04.2013 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не знайшла підтвердження реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Соф-Тек» і ТОВ «Технопромбуд», за наслідками яких позивачем допущено завищення сум податкового кредиту.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індіго груп» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС у травні 2012 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Технопромбуд», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, травень 2011 року, з ТОВ «Соф-Тек», їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.05.2012 р. № 1544/2305/35408021, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на 25008 грн., у тому числі за січень 2011 року на 12865,96 грн., квітень 2011 року на 5849,11 грн., травень 2011 року на 6293,03 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005652305 від 26.06.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25009 грн., у тому числі за основним платежем - 25008 грн. та за штрафними санкціями - 1 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не знайшла підтвердження реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Соф-Тек» і ТОВ «Технопромбуд», за наслідками яких позивачем допущено завищення сум податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою висновку податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість є відомості, отримані за наслідками проведення документальних позапланових невиїзних перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Технопром Буд» та ТОВ «Соф-Тек», зокрема щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення вказаним підприємством господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України.

У зв'язку з наведеним податковим органом зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Технопромбуд» і ТОВ «Соф-Тек», в результаті чого позивач не мав законних підстав для формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Соф-Тек» укладено договір № 01/04-11-15 від 01.04.2011 р., за умовами якого ТОВ «Соф-Тек» - підрядник, зобов'язувався з матеріалів замовника виконати роботи «Підводящий газопровід для будинків ОК «БМВ-ГАЗ» садових будиночків садових товариств «Карелія», «Бермінводи», «Смородське-1» та індивідуальних житлових будинків по вул. Вільшанській в с. Смородське Харківської області згідно проектно-кошторисної документації та договірної ціни, а позивач зобов'язувався прийняти вказані робот и та сплатити їх вартість.

Колегія суддів відмічає, що позивачем надано копію вказаного договору, яка не містить відомостей про підписання договору обома сторонами.

Крім того, матеріали справи не містять докази, які вичерпно підтверджують факт виконання робіт за договором, факт сплати за виконані роботи грошових коштів (з урахуванням ПДВ), а також факт придбання (отримання) замовником та передання їм виконавцю матеріалів, які були необхідні для виконання робіт та які, згідно п. 1.1. договору, мали бути надані саме замовником.

Також, згідно договору поставки № 6 від 01.04.2011 р., укладеного між ТОВ «Соф-Тек» - постачальник, та позивачем як покупцем, передбачено постачання на адресу позивача матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) та його обов'язок прийняти отриманий товар і сплатити його вартість.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують сплату за товар грошовими коштами (з урахуванням ПДВ), а також факт постачання товару, його оприбуткування та подальшого використання у власній господарській діяльності.

У свою чергу, із ТОВ «Технопромбуд» позивачем укладались договори поставки від 30.05.2011 р. № 30/05-11-2 та № 30/05-11-1, згідно яких ТОВ «Технопромбуд» - постачальник, мав здійснювати на користь позивача - покупець, постачання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) в асортименті, кількості та на умовах відповідно до специфікацій та/або рахунків-фактур.

При цьому, позивачем не надано документального підтвердження перевезення придбаного товару, його оприбуткування, а також подальше використання у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що сама лише наявність податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача - ТОВ «Соф-Тек» і ТОВ «Технопромбуд», копії яких містяться в матеріалах справи, є обов'язковою, однак не єдиною підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Слід вказати, що у ході судового розгляду справи не підтверджено реальність виконання угод, за якими позивачем в подальшому сформовано податковий кредит з ПДВ, що у сукупності з висновками податкових органів про відсутність реального характеру господарської діяльності контрагентів позивача, за податковими накладними, за якими було сформовано такий кредит, надає підстави вважати перелічені угоди такими, що не надали позивачу права на отримання відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не дотриманий порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість судження Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податкового кредиту від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0005652305 від 26.06.2012 р. таким, що прийняте на підставі вірних висновків, а тому є законним та не підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіго груп" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 2а-14191/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.