Ухвала суду № 36177315, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 р.

Справа № 10866/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

NT >суддів Сеника Р.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. у справі №2а-7887/09/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат» до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

NT class="fs49">Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000702320/0/8924/23-2 від 27.03.2009р., №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009р., № 0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009р., № 0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009р., №000702320/3 /30483/10 /23-2 від 29.12.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про завищення валових витрат, внаслідок непроведення коригування безнадійної кредиторської заборгованості перед контрагентами не ґрунтуються на вимогах закону. Позивач вважає, що при визначенні сум податкового зобов’язання з податку на прибуток він діяв у відповідності до вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого платник податку – покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає, зокрема, 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією. А тому, сума непогашеної заборгованості позивачем була правомірно, на його думку, відображена у збільшенні валових витрат у І та ІІ кварталі 2008р. та збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та оподатковано у відповідних звітних періодах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. у справі позов було задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби звернулась до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову та просить її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів встановлено наступне:

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Магнат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2008р. за результатами якої складено Акт №115/23-2/23883373 від 16.03.2009р. Відповідно до акту перевірки відповідачем встановлено порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження сум податку на прибуток у сумі 42172,00 грн., у тому числі за І квартал 2008р. в сумі 26443,00грн., за ІІ квартал 2008р. в сумі 15729,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 27.03.2009р. № 0000702320/0/8924/23-2 згідно якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 42172,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15296,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, відповідачем прийнято податкові повідомлення – рішення №0000702320/1/14575/23-2 від 17.06.2009р., № 0000702320/4/20190/10/23-2 від 27.08.2009р., № 0000702320/2/22151/10 від 23.09.2009р., №000702320/3 /30483/10 /23-2 від 29.12.2009р.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки основу порушення відповідач вбачає у тому, що позивачем не проведено коригування валових витрат за сумами непогашеної кредиторської заборгованості перед контрагентами, що були згодом ліквідовані. Зокрема, відповідачем зазначено, що на підприємстві ТзОВ «Магнат» рахується сума непогашеної кредиторської заборгованості по суб'єктах підприємницької діяльності в сумі 202426,00грн., в тому числі перед ТзОВ «Екклезиаст» в сумі 126926,00грн. та перед СПД Модус ВОІ «СОІУ» в сумі 75000,00 грн. В бухгалтерському обліку кредиторська заборгованість відображена на рахунку 631. Дана кредиторська заборгованість включена до складу валових доходів за І квартал 2008р. в сумі 126926,00 грн, та за ІІ квартал 2008р. в сумі 75000,00 грн., відображена в рядку 01.06. Декларації «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5». При оприбуткуванні товарів (до здійснення оплати) підприємство на підставі п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 та п. 5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включило вартість таких товарів до складу валових витрат у попередніх періодах (04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства). На підставі п.5.9 ст. 5 цього ж Закону, підприємство відображає суму приросту балансової вартості запасів у рядку 01.2 Декларації про прибуток підприємства.

Після списання кредиторської заборгованості, вартість вищезазначених товарів залишається не оплаченою. У зв’язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, та підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному в п.п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вартість таких товарів, що була попередньо відображена у рядку 04.1 Декларації про прибуток підприємств, відображається зі знаком (-) у рядку 05 Декларації «Коригування валових витрат». А тому, на думку відповідача, позивач повинен був зменшити валові витрати на вартість попередньо отриманих товарів, суми по яких на протязі попередніх періодів були включені до складу валових витрат та відобразити їх зі знаком (-) у рядку 05 Декларації «Коригування валових витрат».

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат у відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукці (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійна заборгованість – заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи сума безнадійної заборгованості позивача по суб'єктах підприємницької діяльності ТзОВ «Екклезиаст» та СПД Модус ВОІ «СОІУ» виникла внаслідок їх ліквідації.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначено у ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості для платника податку-покупця визначено у п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 цього Закону, відповідно до якого платник податку – покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як зазначено в акті перевірки, а також в апеляційній скарзі позивачем було проведено коригування валових доходів, зокрема, кредиторська заборгованість у розмірі 126926,00 грн. була включена до складу валових доходів у І кварталі 2008р., а кредиторська заборгованість у розмірі 75000,00 грн. була включена до складу валових доходів у ІІ кварталі 2008р.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було проведено збільшення валових доходів на суму непогашеної кредиторської заборгованості

Вимоги щодо коригування валових витрат у відповідності до п.п.12.1.1., 12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені виключно для платника податку-продавця.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, на перконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними належними та допустимими доказами

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.07.2013р. у справі № 2а-7887/09/1370 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Суддя Р.П. Сеник

Суддя І.О. Яворський