Ухвала суду № 36177311, 17.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа №805/5243/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О.,

за участю представника позивача Румянцевої І.І., представника позивача Лисокінь Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 р. у справі № 805/5243/13-а за позовом Старобешівського районного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення суми виплаченого матеріального забезпечення в розмірі 3265,78 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3 265,78 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості, як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 31.01.2012 по 15.10.2012 р., але, як встановлено при перевірці, останній працював за договором доручення у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя" з 19.06.2012 р. по 09.11.2012 р. в період перебування на обліку у позивача в статусі безробітного та отримував дохід.

Просить стягнути з відповідача суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3 265,78 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 р. у справі № 805/5243/13-а позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Старобешівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття безпідставно отриману допомогу по безробіттю у сумі 3 265,78 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що на момент отримання та призначення виплат він мав статус безробітного, а від ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя", він отримав 50,62 грн. з яких перерахував податок 10,52 грн., вказує на правомірність здійснених йому виплат, та на відсутність підства стягнення з нього виплаченої допомоги по безрабттю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на скаргу, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

24 січня 2012 року відповідачем подано заяву про надання статусу безробітного, в якій він вказав, що станом на день подання заяви він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не є займаним працівником, а у разі подання документів, що містять неправдиві відомості, та неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, він зобов'язується добровільно повернути зайве виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно статті 28 Закону України "Про зайнятість населення" та відповідно до пунктів 1, 3, 4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 2.1 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 р., ОСОБА_4 перебував на обліку в центрі зайнятості, як безробітній та отримував допомогу по безробіттю з 31 січня по 15 жовтня 2012 року.

31 січня 2012 року згідно з наказом № НТ 120131 ОСОБА_4 надано статус безробітного і розпочата виплата допомоги по безробіттю. 15 жовтня 2012 року виплата допомоги по безробіттю відповідачу припинена у зв'язку з відмовою безробітного від послуг служби зайнятості.

19 березня 2013 року за результатами перевірки Старобешівського РЦЗ складено акт № 66 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Зазначеним актом встановлено, що ОСОБА_4 в порушення пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не подав до центру зайнятості відомості про обставини (з 19.06.2012 по 09.11.2012 р. працював на підприємстві ПрАТ "СК "ПЗУ Україна страхування життя" за договором доручення, що підтверджується листом від 07.02.2013 року № 9472/400), що впливають на умови виплати йому матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до довідки Старобешівського РЦЗ 10.04.2013 р. відповідач отримав суму матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 31.01.2012 по 15.10.2012 у розмірі 3 265,78 гривні. Це також підтверджується наданими на вимогу суду реєстрами № 104 платіжних доручень по розрахунках, що підлягають оплаті, платіжними дорученнями, відомостями.

21 березня 2013 року позивачем прийнято наказ № 74 про відшкодування коштів відповідачем у встановленому порядку у розмірі 3 265,78 гривень.

Відповідачу листом від 21.03.2013 р. № 04-32/452 надіслано повідомлення, яким пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, але станом на день винесення постанови суду, допомога по безробіттю не повернута.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Під час постановки відповідача на облік до позивача правовідносини регулювалися Законом України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року № 803-XII та Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 219, незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації кожна особа самостійно або за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), засвідчує особистим підписом достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінпраці.

У п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За приписами ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

05.07.2012 року прийнят Закону України "Про зайнятість населення" № 1533-III, частиною 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно з статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону № 1533-III застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі підпункту 1 пункту 5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Статтею 31 Закону № 1533-III встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється; зокрема, у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Частиною 3 статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Враховуючи, що ОСОБА_5 у період перебування на обліку в Старобешівському районному центрі зайнятості в статусі безробітного працював на ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя" за договором доручення у період 19.06.2012 р. по 09.11.2012 р., колегія суддів, погождується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Старобешівського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 3 265,78 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 р. у справі № 805/5243/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 18.12.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов