Ухвала суду № 36177176, 18.12.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року справа №805/8136/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Марциновському А.К.

за участю :

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Макуріна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 805/8136/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області про визнання дії незаконними, скасування рішень № 238 від 15.04.2013, № 390 від 18.04.2013, вимоги про сплату недоїмки № Ф-186 від 15.04.2013 та розпорядження № 48 від 15.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки Донецької області, про визнання дій незаконними, скасування рішень №№ 238, 390 від 15.04.2013, вимоги про сплату недоїмки №Ф-186 від 15.04.2013 та розпорядження №48 від 15.04.2013. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб". З посиланням на статті 1, 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 11, 12, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", статті 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", позивач просив визнати незаконними дії відповідача по застосуванню до нього штрафних санкцій та нарахуванню єдиного внеску; скасувати рішення №238 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 15 квітня 2013 року на суму 170,00 гривень, рішення №390 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 18 квітня 2013 року на суму 170,00 гривень, вимогу про сплату недоїмки №Ф-186 від 15 квітня 2013 року на суму 4572,42 гривень, розпорядження про усунення порушень №48 від 15 квітня 2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 805/8136/13-а у задоволенні позову відмовлено (а.с.92, 93-95).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права. Позивач просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі. (а.с.99).

Позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Вважає, у зв'язку з тим, що він є пенсіонером по вислузі років, тому з огляду на ст..4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", він звільнений від сплати єдиного внеску, подання звітності.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Просив постанову суду залишити без змін.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28 листопада 2005 року згідно наказу Управління МВС України в Донецькій області №363 о/с позивач був звільнений у відставку за віком (пункт 65а "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ) (а.с.40).

30 грудня 2005 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (а.с.82).

9 лютого 2007 року ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.23).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку (а.с.39).

15 квітня 2013 року відповідачем складений "Акт про неподання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування органами Пенсійного фонду України", згідно якого протягом 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та був зобов'язаний надати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування за зазначений період строком до 10 лютого 2013 року. Звіт за 2012 рік відповідачем фактично наданий не був (а.с.5).

15 квітня 2013 року відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 238, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 гривень (а.с.4).

15 квітня 2013 року за результатами проведеної перевірки був складений "Акт про виявлені порушення порядку нарахування, обчислення, сплати єдиного соціального внеску підприємцем ОСОБА_2" № 43, згідно якого перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пункту 3 частини 1 статті 7 та пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464, за результатами чого відповідачу був донарахований єдиний соціальний внесок за період січень-грудень 2012 року в сумі 4572,42 гривень (а.с.7).

15 квітня 2013 року відповідачем була винесена "Вимога про сплату недоїмки №Ф-186", якою від позивача вимагалося сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4572,42 гривень (а.с.8),

15 квітня 2013 року відповідачем прийнято розпорядженням про усунення порушень № 48 (а.с.6).

18 квітня 2013 року відповідачем складений "Акт про неподання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування органами Пенсійного фонду України", згідно якого протягом 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування та був зобов'язаний надати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державна соціальне страхування за зазначений період строком до 2 квітня 2012 року. Звіт за 2011 рік відповідачем фактично наданий не був (а.с.11).

18 квітня 2013 року відповідачем прийнято "Рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 390, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170,00 гривень (а.с.10).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до статей 19 та 25 Закону №2464-VI, в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, Пенсійний фонд та його територіальні органи мали право вимагати від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, а також надсилати платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, і застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.

Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції та нарахував єдиний внесок, а також правомірно надіслав вимогу про сплату боргу та розпорядження про усунення порушень.

Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, в редакції Закону України від 7 липня 2011 року №3609-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Законом №2464-VI не визначено в якому значенні вживається термін "пенсіонер за віком".

Для визначення значення вказаного терміну слід звернутися до аналізу законів про пенсійне забезпечення.

Згідно преамбули Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про державне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

З наведеного вбачається, що на законодавчому рівні визначені різні види пенсійного забезпечення.

Зокрема, одним із видів пенсійного забезпечення є загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке регулюється Законом №1058-IV, іншим видом пенсійного забезпечення є пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та прирівняних до них осіб, яке регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Статтею 1 Закону № №1058-IV визначено, що пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону.

З наведеного вбачається, що пенсіонером за віком може вважатися особа, якій призначена пенсія за віком після досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу.

Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, вільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) визначає мови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які еребували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і ядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII вище перелічені особи мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтями 2, 12 Закону №2262-XII встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби за наявності вислуги років.

Відповідно до статті 5 Закону №2262-XII особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, вбачається, що "пенсіонер за віком" та "особа, яка отримує довічну пенсію за вислугу років" не є тотожними поняттями.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 805/8136/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 грудня 2013 року. У повному обсязі виготовлена 19 грудня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар