Постанова № 36177122, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/18681/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 №№757/26-58-22-01, 756/26-58-22-01.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 №№757/26-58-22-01, 756/26-58-22-01.

Ухвалою суду від 27.11.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 03.12.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №2014/26-58-22-01-17/32068819 від 24.10.2013, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №756/26-58-22-01, яким позивачу за порушення пп.139.1.9 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 489797грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 489796грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн.

- №757/26-58-22-01, яким позивачу за порушення п.198.3, 198.6 ПК України, п.4 Порядку заповнення податкової накладної, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 498750грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 423965грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74785грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах нікчемності та/або фіктивності правочинів між позивачем та: ТОВ «Дельта Торг», ТОВ «Укрзапчастина», ТОВ «БК Трансбудсервіс», ТОВ «Супремум», ТОВ «Прайм-Роял Компані», ТОВ «Біоблок», ТОВ «Неттелко-Євротрейд ЛТД», ТОВ «ТД Промторгсоюз».

Відповідно до Акта ДПІ у Дніпровському м. Києва від 19.04.2011 №1167/23-522/36689110 про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дельта Торг», податковий орган дійшов висновку про здійснення правочинів між ТОВ «Дельта Торг» та підприємствами - постачальниками без мети настання реальних наслідків виходячи з посилань на відсутність підприємства за місцезнаходженням та про визнання його банкрутом.

Згідно Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.08.2011 №1043/23-3/36927492 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БК Трансбудсервіс» встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням. Згідно Висновку спеціаліста №568 від 26.07.2011, підписи на деклараціях з ПДВ за січень-травень 2011 виконані не директором ТОВ «БК Трансбудсервіс», а іншими особами.

Відповідно до Акта №100/22-21/37192041 ДПІ у м. Чернівцях про неможливість проведення перевірки ТОВ «Прайм-Роял Компані» з питань підтвердженні реальності господарських операцій за період серпень, жовтень, грудень 2010 року, лютий-червень 2011 встановлено відсутність даного підприємства за місцезнаходженням та неможливість опитування директора підприємства.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Біоблок» та ТОВ «Неттелко-Євротрейд ЛТД», в акті перевірки відповідач посилається на виявлені розбіжності між сумами податкового кредиту ТОВ «Крамар Рісайклінг» і сумами податкових зобов'язань ТОВ «Біоблок» і ТОВ «Неттелко-Євротрейд ЛТД», при цьому, посилаючись на Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2012 №112/22-10/37101957 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум» податковий орган дійшов висновку про фактичну відсутність господарських операцій з контрагентами-покупцями на підставі матеріалів порушеної кримінальної справи №50-6270 відносно службових осіб ПАТ «Інтербанк» - підприємства, з яким позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав. Втім, під час проведення перевірки позивача, посадовими особами контролюючого органу залишено поза увагою постанову прокуратури м. Києва від 20.03.2013, якою постанову про порушення кримінальної справи №50-6270 закрито.

Відповідно до Акта від 03.10.2011 №1076/23-3/32393259 ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртрансзапчастина», співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області опитано гр. ОСОБА_2, який пояснив, що є формальним директором (засновником та керівником) даного підприємства. Первинних бухгалтерських та податкових документів не складав та не підписував, печатки на них не ставив. Крім того, відповідач посилається на висновок спеціаліста №158 від 14.09.2011, згідно якого податкова звітність, ймовірно, підписана не директором гр. ОСОБА_2

Відповідно до акта ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області №39/22-06/37474803 від 30.03.2012 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД Промторгсоюз», не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «ТД Промторгсоюз» до підприємств - покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що свідчать про транспортування та зберігання товарів.

Податковий орган вважає дані обставини належними, достатніми та допустимими доказами протиправності формування саме позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків відповідача, враховуючи наступне.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, фіктивними та/або нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом як фіктивності та/або нікчемності угод так і укладення між позивачем Контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч.4 ст.72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Крім того, оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу макулатури №68-10/2 від 19.07.2010 ТОВ «Дельта Торг» (Продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) купує вторинну сировину - відходи господарської діяльності. Поставка товару здійснюється транспортом Покупця зі складу Продавця.

Купівля макулатури у ТОВ «Дельта Торг» підтверджується копіями належним чином завірених та оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме: видатковими накладними та податковими накладними №4 від 05.01.2011, №5 від 13.01.2011, №12 від 18.01.2011, №13 від 19.01.2011, №36 від 24.01.2011, №37 від 28.01.2011, №74 від 03.02.2011, №75 від 08.02.2011, №81 від 28.02.2011, №2 від 16.03.2011, №3 від 21.03.2011, №4 від 31.03.2011.

Транспортування товару підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи.

При прийнятті товару позивачем здійснювався контроль за кількістю поставленої макулатури та проводилось її зважування, що знайшло своє відображення в картці обліку руху втор сировини за січень, лютий та березень 2011.

Відповідно до договору купівлі-продажу №58-112 від 18.04.2011 ТОВ «БК «Трансбудсервіс» (Продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) купує вторинну сировину на умовах, викладених в договорі. Поставка здійснюється транспортом Покупця зі складу Продавця.

На виконання умов договору, ТОВ «БК «Трансбудсервіс» поставлено макулатуру, на підтвердження чого виписано видаткові накладні та податкові накладні: №28 від 24.05.2011, №27 від 05.05.2011.

Надходження макулатури від ТОВ «БК «Трансбудсервіс» відображено в картці обліку руху втор сировини в травні 2011.

Згідно договору купівлі-продажу вторинної сировини №68-112 від 12.05.2011 ТОВ «Картвел Компані» (в акті ТОВ «Прайм-роял Компані» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) відходи господарської діяльності - макулатуру, скляну тару та інше, а Покупець - прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань ТОВ «Картвел Компані» виписано видаткові та податкові накладні: №0516001 від 16.05.2011, №0517002 від 17.05.2011, №0518001 від 18.05.2011, №0523001 від 23.05.2011.

Транспортування товару підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи. Надходження товару знайшло своє відображення в картці обліку вторинної сировини за травень 2011.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу макулатури №76-112 від 23.05.2011 ТОВ «Аско Максимум Плюс» (в акті ТОВ «Неттелко Євротрейд ЛТД» (Продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) відходи господарської діяльності - макулатуру, а Покупець прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

На підтвердження передачі макулатури ТОВ «Аско Максимум Плюс» виписано видаткові накладні та податкові накладні: №0524002 від 24.05.2011, №0525002 від 25.05.2011, №0526001 від 26.05.2011, №0527001 від 27.05.2011, №0531005 від 31.05.2011.

Транспортування макулатури здійснювалось транспортом Позивача, що підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи.

Отримання позивачем товару від контрагента зафіксовано в картці обліку вторинної сировини за травень 2011.

Крім того, позивачем з ТОВ «Біоблок» укладено два договори на надання товару та послуг. Відповідно до договору купівлі-продажу вторинної сировини №102-112 від 01.06.2011 ТОВ «Біоблок» зобов'язується передати у власність ТОВ «Крамар Рісайклінг» відходи господарської діяльності - макулатуру, ПЕТ-пляшку, скляну тару тощо, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» зобов'язується прийняти зазначений товар з метою його подальшої утилізації і сплатити ціну відповідно до умов договору.

На адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» даним контрагентом виписано наступні податкові накладні: №5 від 01.06.2011, №8 від 03.06.2011, №10 від 07.06.2011, №15 від 10.06.2011, №17 від 14.06.2011, №18 від 15.06.2011, №22 від 17.06.2011, №24 від 20.06.2011, №27 від 22.06.2011, №28 від 24.06.2011, №30 від 25.06.2011, №31 від 29.06.2011, №36 від 30.06.2011, №2 від 01.07.2011, №6 від 04.07.2011, №7 від 06.07.2011, №8 від 08.07.2011, №10 від 12.07.2011, №11 від 14.07.2011, №14 від 18.07.2011, №15 від 20.07.2011, №16 від 22.07.2011, №17 від 25.07.2011, №18 від 26.07.2011, №19 від 28.07.2011, №20 від 29.07.2011, №4 від 04.08.2011, №7 від 12.08.2011, №11 від 18.08.2011, №15 від 25.08.2011, №18 від 26.08.2011, №25 від 30.08.2011 та відповідні видаткові накладні, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними; кількість товару, карткою обліку руху вторинної сировини за червень, липень, серпень 2011 року.

Відповідно до договору на складські та супутні послуги №103-112 від 01.06.2011 ТОВ «Біоблок» зобов'язується надати складські, сортувальні та розвантажувально-навантажувальні послуги, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» - прийняти дані послуги та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

За результатами надання послуг між Позивачем та ТОВ «Біоблок» підписано без зауважень Акти прийому-передачі наданих послуг та виписано на адресу ТОВ «Крамар Рісайклінг» податкові накладні: №37 від 30.06.2011, №21 від 29.07.2011.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №101-112 від 11.07.2011 ТОВ «Укртрансзапчастина» (Продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) купує макулатуру - відходи господарської діяльності на умовах, передбачених в даному договорі.

На виконання умов даного договору, ТОВ «Укртрансзапчастина» було поставлено макулатуру та виписано на користь позивача видаткові та наступні податкові накладні, а саме: №139 від 01.08.2011, №140 від 02.08.2011, №141 від 03.08.2011, №142 від 05.08.2011, №143 від 08.08.2011, №144 від 11.08.2011, №145 від 21.08.2011, №146 від 18.08.2011, №147 від 19.08.2011, №148 від 23.08.2011, №149 від 26.08.2011.

Транспортування товару підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних. Надходження товару на склад позивача зафіксовано в картці обліку руху вторинної сировини за серпень 2011.

За договором купівлі-продажу №114-112 від 26.08.2011 ТОВ «ТД Промторгсоюз» (Продавець) продає, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» (Покупець) купує макулатуру - відходи господарської діяльності, що далі іменуються Товар на умовах, визначених договором.

ТОВ «ТД Промторгсоюз» здійснено поставку макулатури, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії видаткових та податкових накладних: №45 від 02.09.2011, №53 від 06.09.2011, №65 від 08.09.2011, №71 від 12.09.2011, №100 від 19.09.2011, №114 від 23.09.2011, №129 від 27.09.2011, №134 від 28.09.2011, №142 від 29.09.2011, №148 від 30.09.2011, №401 від 04.10.2011, №505 від 05.10.2011, №611 від 06.10.2011, №1007 від 10.10.2011, №1104 від 11.10.2011, №1204 від 12.10.2011, №1303 від 13.10.2011, №1404 від 14.10.2011, №1704 від 17.10.2011, №1904 від 19.10.2011, №2005 від 20.10.2011, №2401 від 24.10.2011р., №2504 від 25.10.2011, №2606 від 26.10.2011, №2705 від 27.10.2011, №2806 від 28.10.2011, №3109 від 31.10.2011, №202 від 02.11.2011, №304 від 03.11.2011, №803 від 08.11.2011, №903 від 09.11.2011, №1405 від 14.11.2011, №1502 від 15.11.2011, №1602 від 16.11.2011, №1702 від 17.11.2011, №2405 від 24.11.2011, №2501 від 25.11.2011, №2906 від 29.11.2011, №113 від 01.12.2011, №209 від 02.12.2011, №508 від 05.12.2011, №605 від 06.12.2011, №711 від 07.12.2011, №807 від 08.12.2011, №907 від 09.12.2011, №1302 від 13.12.2011, №1403 від 14.12.2011, №1606 від 16.12.2011, №2007 від 20.12.2011, №2103 від 21.12.2011, №2304 від 23.12.2011, №2610 від 26.12.2011, №2708 від 27.12.2011, №2903 від 29.12.2011.

Зважування макулатури при поставці було проведено ТОВ «Крамар Рісайклінг» та відображено в картці обліку руху вторинної сировини за вересень, жовтень, листопад та грудень 2011. Транспортування макулатури ТОВ «ТД Промторгсоюз» підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Відповідно до договору на складські та супутні послуги №119-112 від 05 вересня 2011 ТОВ «Супреммум» (Виконавець) зобов'язується надати складські, сортувальні та розвантажувально-навантажувальні послуги, а ТОВ «Крамар Рісайклінг» - прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені в цьому договорі.

За результатами надання зазначених послуг між сторонами було підписано без зауважено Акт прийому-передачі наданих послуг та виписано відповідні податкові накладні №15 від 09.09.2011, №24 від 14.09.2011, №25 від 15.09.2011, №26 від 15.09.2011, №27 від 15.09.2011, №28 від 15.09.2011, №29 від 15.09.2011.

При цьому на виконання договірних зобов'язань перед зазначеними контрагентами, Позивачем здійснено оплату за наданий товар та послуги, що підтверджується банківськими виписками.

Факт використання придбаної вторинної сировини в рамках власної господарської діяльності підтверджується відповідними регістрами бухгалтерського обліку «облік та списання матеріальних цінностей» та подальшою реалізацією макулатури, склобою та пляшок, що підтверджується належним чином завіреними копіями договорів, видаткових накладних, податкових накладних з: ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», ЗAT «Славута-Папір», ТОВ «Папір-Мал», ТОВ «Еко-Вторма», ВАТ «Львівкартонпласт», ПАТ «Миропільська паперова фабрика», ТОВ «Житомирський картонний комбінат», ПАТ «Київський картонно-бумажний комбінат», ТОВ «ОЛГА-Логістик», AT «Снайпер», ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Сенс», ТОВ «Аметист», ТОВ «Укртара Волонпак», ТОВ «Паперова Фабрика «Новий Київ», які наявні в матеріалах справи.

До того ж, як зазначив позивач, наприклад, макулатуру у ТОВ «Дельта Торг» було придбано ним за 1200грн. за 1 тонну, а продано ЗАТ «Славута-Папір» за 1541,67грн. за 1 тонну. У ТОВ «БК» Трансбудсервіс» придбано за 1250грн. за 1 тонну та продано ТОВ «Паперова Фабрика «Новий Київ» за 1583,33грн. за 1 тонну; відходи ПЕТ-пляшки (склобій) придбано у ТОВ «Біоблок» за 4500грн. за 1 тонну та продано ТОВ «Еко-Вторма» за 5250грн. за 1тонну; склотару (пляшка) придбано за 0,25грн. за 1 шт. та продано ТОВ «Олга Логістик», ПАТ «Снайпер» за 0,30грн. за 1шт., що свідчить про отримання позивачем прибутку від досліджуваних, поставлених ДПІ під сумнів господарських операцій.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Товари та роботи, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких товарів та робіт також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.11.2013 №№756/26-58-22-01, 757/26-58-22-01.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРАМАР РІСАЙКЛІНГ" (код ЄДРПОУ 32068819, адреса: 03061, м.Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ СЕВАСТОПОЛЯ, будинок 29, квартира 64) судові витрати в сумі 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (адреса: 01033, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ СМІЛЯНСЬКА, будинок 6).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.