Постанова № 36174959, 20.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №913/2226/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Халіна А.О. - за дов. №14-351 від 16.03.2012р. від відповідача:Тоцький О.І. - за дов. б/н від 18.10.2012р.; Ткаченко К.В. - за дов. №1026 від 20.11.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської областівід06.11.2013 рокуу справі№ 913/2226/13 (суддя Седляр О.О.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаКомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської областіпростягнення 235 755 грн. 74 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення 235 755 грн. 74 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.11.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області були задоволені частково. Стягнуто з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ пеню в сумі 62 393 грн. 29 коп., 3% річних в сумі 89 340 грн. 06 коп., інфляційні в сумі 12 575 грн. 49 коп. В решті позову відмовлено.

Відповідач, Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 06.11.13 р. скасувати в частині стягнення 124 941 грн. 91 коп. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача усно висловив свої заперечення щодо апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали свої вимоги апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/2226/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних з відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог в повному обсязі у зв»язку з невірним розрахунком позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» (постачальник) та Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області (покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання №9/3БО, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.1 договору, газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Згідно п. 1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 6378,0 тис. куб. м.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 40 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк поставки визначений у п. 5.1 договору, з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. включно.

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 10.1 договору та додаткової угоди №1/2 від 01.01.2012 р. цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Додатковою угодою № 1/2 від 01.01.2012 року п. 4.6 викладено в наступній редакції: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 40% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 30% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу (додаток №1), заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.2.2 договору, в редакції додаткової угоди № 1/2 від 01.01.2012р. передбачена відповідальність споживача, а саме встановлено, що: у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковими угодами №1/1 від 14.10.2011р., №1/2 від 01.01.2012р., №3 від 01.01.2012р., №4 від 03.05.2012р., №5 від 03.07.2012р. сторони змінювали ціну газу.

На виконання умов договору, постачальник протягом листопада 2011 р. - грудня 2011 р., січня 2012 р. - серпня 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 12 224 654 грн. 62 коп.

Відповідач свої зобов'язання з своєчасної та належної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором поставки природного газу для надання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання №9/3БО виконав в повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

13.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» був укладений договір №14/6982/12 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області за договором на постачання природного газу №9/3БО від 30.09.2011р. у сумі 2 258 988 грн. 96 коп.

Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області пені в сумі 129 776 грн. 83 коп., 3% річних в сумі 89 340 грн. 06 коп. та інфляційних в сумі 16 638 грн. 85 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Нормою ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 16 638 грн. 85 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 89 340 грн. 06 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 16.12.11 р. по 15.02.13 р., вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 89 340 грн. 06 коп.

В той же час судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково частково задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у загальному розмірі 12 575 грн. 49 коп. за загальний період лютий 2012 року - березень 2012 року, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні поденно, зокрема, за період прострочки виконання грошового зобов»язання відповідачем за зобов»язаннями січня 2012 року та за зобов»язаннями лютого 2012 року, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Крім того, позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних, зокрема, за зобов»язаннями січня 2012 року позивачем нараховані інфляційні за період з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р., в той час як прострочка виконання грошового зобов»язання відповідачем виникла за умовами договору тільки з 06.02.2012 р., а за зобов»язаннями лютого 2012 року нараховані інфляційні за період з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р., в той час як прострочка виникла тільки з 06.03.2012 р.( згідно п. 4.6 договору в редакції додаткової угоди №1/2 оплата відповідачем за актами приймання-передачі газу повинна була бути здійснена як остаточний розрахунок, не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим). Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є невірним в повному обсязі, а не частково.

Суд першої інстанції також помилився при власному розрахунку інфляційних, оскільки можна в даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов»язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін. Періоди прострочки, вказані позивачем, складають кількість днів від 1 до 9 в одному місяці зі зміною відповідно сум боргу протягом одного місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов»язання. Тобто, в даному випадку розрахунок інфляційних не підтверджено позивачем ані по строку прострочки для можливості взагалі застосування цього виду відповідальності, ані по сумі боргу, з якої вони нараховані.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 16 638 грн. 85 коп. задоволенню не підлягають в повному обсязі у зв»язку з невірним розрахунком.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 129 776 грн. 83 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.2 договору про постачання природного газу № 9/3БО від 30.09.2011 року в редакції додаткової угоди № 1/2 від 01.01.2012 року, передбачено що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України). Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно п. 9.3 договору про постачання природного газу № 9/3БО від 30.09.2011 року, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення пені встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно умов договору про постачання природного газу № 9/3БО від 30.09.2011 року в редакції додаткової угоди №1/2 від 01.01.2012 року, розділ 9 договору викладено в новій редакції та відсутнє посилання на тривалість позовної давності.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до вимог про стягнення пені річного строку позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України з 01.01.2012 року, а саме з моменту укладання сторонами додаткової угоди №1/2 до договору №9/3 БО від 30.09.2011 року поставки газу для надання бюджетним установам та організаціям та іншим споживачам послуг з опалення та гарячого водопостачання від 01.01.2012 р.

Згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені у розмірі 62 393 грн. 29 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 16.12.2011 року по 15.02.2013 року, враховуючи річний строк позовної давності до вимог про стягнення пені за зобов»язаннями лютого 2012 року - серпня 2012 року, про застосування якого заявлено відповідачем до винесення рішення по справі.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 12 575 грн. 49 коп. слід скасувати та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня у розмірі 62 393 грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 89 340 грн. 06 коп. з відмовою у стягненні інфляційних у розмірі 16 638 грн. 85 коп. в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 06.11.2013 р. у справі № 913/2226/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних, з відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог в повному обсязі у зв»язку з невірним розрахунком позивача, залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Але доводи заявника апеляційної скарги щодо нібито відсутності правових підстав для нарахування 3% річних за період до укладення договору уступки права вимоги судовою колегією відхилені, як такі, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, умовами п.1.2 договору відступлення права вимоги №14/6982/12 від 13.11.2012 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 06.11.2013 р. у справі № 913/2226/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.11.2013 р. у справі № 913/2226/13 - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення 235 755 грн. 74 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, 93000, Луганська область, м. Рубіжне області, вул. Іванова 157, ЗКПО 33515421, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720, 3% річних у розмірі 89 340 грн. 06 коп., пеню у розмірі 62 393 грн. 29 коп., та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3034 грн. 91 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення інфляційних у розмірі 16 638 грн. 85 коп., пені у розмірі 67 383 грн. 54 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720 на користь Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, 93000, Луганська область, м. Рубіжне області, вул. Іванова 157, ЗКПО 33515421, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 166 грн. 38 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 06.11.2013 р. у справі № 913/2226/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.