Постанова № 36174935, 20.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №913/2838/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Халіна А.О. - за дов. №14-351 від 16.03.2012р.від відповідача:Солодовник В.С. - за дов. №68 від 26.12.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганск на рішення господарського суду Луганської областівід13.11.2013 рокуу справі№ 913/2838/13 (суддя Ворожцов А.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськпростягнення 203 358 грн. 53 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 203 358 грн. 53 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.11.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 203 358 грн. 53 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ інфляційні у розмірі 117 901 грн. 82 коп., 3% річних у розмірі 71 171 грн. 01 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 14 285 грн. 70 коп. відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неповним з»ясуванням обставин справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 13.11.13 р. скасувати в частині стягнення інфляційних в сумі 117 901 грн. 82 коп. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача усно висловив свої заперечення щодо апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої вимоги апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/2838/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних з відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог в повному обсязі у зв»язку з невірним розрахунком позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Луганськгаз» (покупець) був укладений договір № 14/2117/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого покупець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.1 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Згідно п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві в період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 63025,000 тис. куб. м.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця. (п.6.2 договору)

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2011 р. сторони змінили ціну газу.

На виконання умов договору, продавець протягом жовтня 2011 р. - грудня 2011 р. та січня 2012 р. - лютого 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 155081196 грн. 30 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 р., від 30.11.2011 р., 31.12.2011 р., від 31.01.2012 р., 29.02.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання з своєчасної та належної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором № 14/2117/11 на купівлю-продаж природного газу виконав в повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ 3% річних в сумі 71 171 грн. 01 коп. та інфляційних в сумі 132 187 грн. 52 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 132 187 грн. 52 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 71 171 грн. 01 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового договірного зобов»язання за загальний період з 11.11.11 р. по 02.04.12 р., вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 71 171 грн. 01 коп.

В той же час судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково частково задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у загальному розмірі 117 901 грн. 82 коп. за загальний період грудень 2011 року - лютий 2012 року, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховані інфляційні поденно, зокрема, за період прострочки виконання грошового зобов»язання відповідачем від одного до семи днів, що є неправильним, з огляду на те, що інфляційні за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, причому може мати місце як інфляція грошових коштів, так і дефляція, і коли строк виконання зобов»язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов»язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць, але не розраховується поденний індекс інфляції, що зроблено позивачем. Таким чином, розрахунок інфляційних, наданий позивачем є необґрунтованим в повному обсязі.

Суд першої інстанції зазначив про це, але також помилився при власному розрахунку інфляційних, оскільки можна в даному випадку застосовувати цей вид виключної відповідальності до відповідача тільки у випадку наявності його прострочки виконання грошового зобов»язання за період, коли офіційно державою визначено про наявність інфляції за місячний термін. Періоди прострочки, вказані позивачем, складають кількість днів від 1 до 7 в одному місяці зі зміною відповідно сум боргу протягом одного місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов»язання. Тобто, в даному випадку розрахунок інфляційних не підтверджено позивачем ані по строку прострочки для можливості взагалі застосування цього виду відповідальності, ані по сумі боргу, з якої вони нараховані.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 132 187 грн. 52 коп. задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних слід змінити та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 71 171 грн. 01 коп., з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 132 187 грн. 52 коп.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2013 р. у справі № 913/2838/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального права України, тому підлягає зміні в частині часткового задоволення вимог про стягнення інфляційних, з відмовою у задоволенні цієї частини позовних вимог в повному обсязі у зв»язку з невірним розрахунком позивача, залишаючи без змін рішення суду в іншій частині, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2013 р. у справі № 913/2838/13 задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2013 р. у справі № 913/2838/13 - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення 203 358 грн. 53 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», 91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 102, ЗКПО 05451150, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720, 3% річних у розмірі 71 171 грн. 01 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 423 грн. 42 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Луганськ про стягнення інфляційних у розмірі 132 187 грн. 52 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», 91055, м. Луганськ, вул. Т.Г. Шевченка, 102, ЗКПО 05451150, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1179 грн. 01 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2013 р. у справі № 913/2838/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Довгалюк К.Г.