Рішення № 36174895, 18.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6640/13 18.12.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп"до Фізичної особи - підприємця Топола Віталія Анатолійовичапростягнення 90516,98 грн.суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Олефіренко О.В. - представник за довіреністю від 01.12.13від відповідача Топол В.А., Шпак Б.В. - представник за довіреністю від 09.12.13

В судовому засіданні 18.12.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп" до Фізичної особи-підприємця Топола Віталія Анатолійовича про стягнення 85 400 грн. основного боргу, 4246,60 грн. пені, 870,38 грн. 3% річних, а всього 90 516,98 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 01/04/12- 6/2 від 30.03.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує свої обов'язки в частині внесення орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення від 30.03.12, внаслідок чого станом на 31.12.12 заборгованість відповідача становила 85400,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4246,60 грн. та 3 % річних в розмірі 870,38 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.13 у справі № 910/6640/13, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.13, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.13 касаційну скаргу ФОП Топола Віталія Анатолійовича задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.13 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.13 у справі № 910/6640/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 910/6640/13 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2013 розгляд справи призначено на 18.12.2013.

В судове засідання 18.12.13 представники сторін з'явились, представник позивача надав документи для залучення до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав неукладеності договору оренди, заборгованість за яким стягує позивач, а також відсутності у позивача доказів на підтвердження його права власності на нежилі приміщення, що відповідно до п..1.1 договору, були передані в оренду.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

30 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп" (далі - орендодавець, позивач) та Фізична особа - підприємець Топол Віталій Анатолійович підписали договір оренди нежитлового приміщення № 01/04/12-6/2 (далі - договір оренди).

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець у відповідності з цим договором передає, а орендар приймає в оренду, тобто тимчасове платне користування, нежитлове приміщення: - цех літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 50 кв.м., - склад БП загальною площею 1400 кв.м., за адресою м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152.

Пунктом 1.3 договору оренди визначено, що приміщення, яке передається в оренду знаходиться в користуванні у орендодавця на підставі права приватної власності.

Згідно п.1.4. договору вступ орендаря у тимчасове користування приміщенням настає з моменту підписання акту прийому-передачі нежилого приміщення, який є невід'ємною частиною даного договору при умові дотримання п.3.4. цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору, прийом-передача приміщення в оренду оформлюється актом прийому-передачі приміщення в оренду, в якому зазначається технічний стан, загальна площа приміщення, та інші дані. Акт підписується уповноваженими представника обох сторін в є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.4. договору визначено, що строк оренди починається з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду, тобто з 01.04.2012р. та закінчується в термін, зазначений в п.7.1. договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний Договір укладається та діє у період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, за винятком випадку передбаченого в п.3.8 Договору. Припинення строку дії договору не звільняє Сторони від виконання невиконаних по цьому Договору зобов'язань, сплати неустойки та компенсації збитків і витрат та відшкодування шкоди згідно умов цього Договору. Строк оренди починає свій перебіг з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі в оренду приміщення.

Відповідно до п. 3.8 договору в разі невиконання п.3.4 цього договору орендодавець має право не передавати приміщення орендарю шляхом не підписання Акту прийому-передачі приміщення в оренду. В цьому випадку Договір не набирає чинності.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендну плату за квітень, травень місяці оренди, що складає 24 400 грн. без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 10 серпня 2012р.

Орендну плату за червень, липень місяць оренди, що складає 24 400 грн. без ПДВ, орендар сплачує не пізніше 30 серпня 2012р.

Орендну плату за серпень, вересень місяць оренди, що складає 24 400 грн. без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 10 вересня 2012р.

Орендну плату за жовтень та останній (грудень 2012) місяць оренди, що складає 24 400 грн. без ПДВ, орендар сплачує орендодавцю не пізніше 20 вересня 2012р.

В подальшому орендна плата сплачується орендарем щомісяця в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, але не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач 13.09.12 згідно платіжного доручення № 1086 сплатив на рахунок позивача 12 200,00 грн., призначення платежу - оплата за оренду нежитлового приміщення за квітень 2012, згідно договору № 01/04/12-6/3 від 30.03.12, а також 02.10.12 згідно платіжного доручення № 1147 перераховано 12 200,00 грн., призначення платежу - оплата за оренду нежитлового приміщення, згідно договору № 01/04/12-6/3 від 30.03.12

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Для вирішення питання наявності або відсутності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 01/04/12-6/3 від 30.03.12, судом надано оцінку спірному договору оренди.

Укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.2, 3 ст.180 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, відповідно до ч.1 ст.284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Отже, говорячи про те, що сторони мають досягти згоди щодо істотних умов, слід врахувати три питання. По-перше, у належній формі сторони мають визначити коло усіх істотних умов, по-друге, у належній формі досягти згоди з усіх істотних умов, по-третє надати результат досягнення згоди належної форми.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг

Як вбачається з матеріалів справи (договір оренди нежитлового приміщення № 01/04/12-6/2 від 30.03.12 та договір оренди нежитлового приміщення № 01/04/12-6/2 від 01.04.12) та пояснень представників сторін в судових засіданнях сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови договору як предмет договору, а саме технічні характеристики приміщення, що має бути передано в орендне користування, зважаючи на те, що відповідно до п.1.1 договору оренди від 30.03.12 відповідачу мали були передані в оренду цех літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 50 кв.м., - склад БП загальною площею 1400 кв.м., за адресою м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152, а відповідно до п.1.1 договору оренди від 01.04.12 відповідачу мали були передані в оренду будівля транспортного цеху літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 200 кв.м., площадка загальною площею 400 кв.м. за адресою м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152. Доказів передачі в користування відповідачу приміщень передбачених ні п.1.1 договору оренди від 30.03.12 ні договором оренди від 01.04.12 позивачем суду не надано.

Вказане свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо характеристик приміщень, що мали бути передані в оренду, а отже і про неукладеність договору суборенди.

Згідно умов договору оренди від 30.03.12, а саме пунктів 1.4, 2.1, 2.2, 2.4, 7.1, приміщення повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем за актом приймання-передачі протягом 3-х днів після підписання договору і саме Акт приймання-передачі мав слугувати підставою для початку перебігу строку оренди приміщення та підтверджувати факт відсутності претензій сторін одна до одної.

Як зазначено у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення за договором оренди № 01/04/12-6/2 від 30.03.12 від орендодавця до орендаря.

Крім того, відповідно до п. 3.8 договору оренди в разі невиконання п.3.4 цього договору (сплата орендної плати за квітень, травень місяці оренди, не пізніше 10 серпня 2012р.) орендодавець має право не передавати приміщення орендарю шляхом не підписання Акту прийому-передачі приміщення в оренду. В цьому випадку Договір не набирає чинності. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, перший платіж за договором було здійснено відповідачем 13.09.12.

Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 22.11.13 суд зобов'язав позивача надати докази на підтвердження його права власності на об'єкт оренди, визначений у п.1.1 договору № 01/04/12-6/2 від 30.03.12: нежитлове приміщення: - цех літ. Г, Г1-Г4 загальною площею 50 кв.м., - склад БП загальною площею 1400 кв.м., за адресою м. Ірпінь, Київської області, вул. 3-го Інтернаціоналу, 152.

Позивач надав договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 322. Відповідно до п.1 вказаного договору та акту прийому-передачі нерухомого майна за вказаним договором позивач набув право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будова гаража літер «Г1, Г2», «Ж6», площею 505,6 кв.м., бокси в гаражі літер «Ж5» площею 331,2 кв.м., будова ливарної дільниці літер «Ж2» площею 626,0 кв.м., що знаходиться за адресою Київська обл.., м. Ірпінь, вулиця ІІІ Інтернаціоналу, 152.

Судом встановлено, що площі та технічні характеристики приміщень, що мали бути передані в оренду за договором № 01/04/12-6/2 від 30.03.12, та приміщень, право власності на які набув позивач за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.02.2012, не співпадають, отже позивачем не надано належних доказів наявності у нього права власності на об'єкт оренди за договором оренди № 01/04/12-6/2 від 30.03.12.

Враховуючи наведене та з огляду на вищезазначені приписи діючого законодавства договір оренди приміщення № 01/04/12-6/2 від 30.03.12р. є неукладеним, у зв'язку з чим не породжує для сторін ніяких правових наслідків, отже вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаним договором задоволенню не підлягають. Вимоги про стягнення пені та 3% річних є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості, а отже також задоволенню не підлягають.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не подано доказів в підтвердження обставин, що підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні питання про стягнення заборгованості за договором оренди, тому суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13 № 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене з позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дексатгруп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, оф. 4, код ЄДРПОУ 37818987) на користь Фізичної особи - підприємця Топола Віталія Анатолійовича (04078, м. Київ. вул. Полкова, 74, кв. 47, ідентифікаційний номер 2621117975) судовий збір в сумі 2173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 17 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.