Постанова № 36171229, 02.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 грудня 2013 року 11:50 № 826/16013/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Боронило К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці про визнання незаконним та скасування Наказ №194 від 05.08.2013, №204 о/с від 15.08.2013 за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача Косаревої В.С.,

встановив:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці про визнання незаконними та скасування наказів № 194 від 05.08.2013 року та № 204 о/с від 15.08.2013 року, зобов'язання поновити на посаді оперуповноваженого карного розшуку лінійного пункту міліції на станції Ірпінь лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління Південно-Західній залізниці і виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що підставою його звільнення стали події, які відбулись 31 липня 2013 року в селі Лишня Макарівського району Київської області, де його незаконно затримали працівника Макарівського райвідділу міліції. Прокуратурою Макарівського району Київської області 01.08.2013 року відкрито кримінальне провадження за ст.ст. 364, 369 КК України. Наказом № 204 о/с від 15.08.2013 року його було звільнено, підставою звільнення був наказ № 194 від 05.08.2013 року. Позивач вважає, що оскільки кримінальне провадження відносно нього прокуратурою району було закрито за відсутністю в діях складу кримінальних правопорушень, а тому його незаконно звільнили, посилаючись на приписи статті 21 Закону України «Про міліцію» відповідно якій звільнення працівника міліції зі служби допускається тільки після набуття обвинувального вироку законної сили. Крім того, позивач зазначає, що був порушений порядок накладення стягнення: від нього не відібранні пояснення, не враховувались всі обставини, відсутність заподіяної шкоди, тяжкі сімейні обставини та інше.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала у задоволені позиву просила суд відмовити, до матеріалів справи залучені письмові заперечення та матеріали службового розслідування.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (далі позивач) з 16.09.2009 року проходив службу в Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, з 18.10.2011 року займав посаду оперуповноваженого карного розшуку лінійного пункту міліції на станції Ірпінь лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління Південно-Західній залізниці.

Наказом Управління від 15.08.2013 року № 204 о/с позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у запас за п.64 «є» (за порушення дисципліни) на підставі наказу від 05.08.2013 року № 194 о/с за порушення службової дисципліни. З наказом позивач ознайомлений 06.09.2013 року відповідно розписки, що наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з наказу від 05.08.2013 року № 194 о/с позивач вчинив дисциплінарний проступок, який виразився у перешкоді документуванню працівниками міліції протиправних дій, пропонування неправомірної вигоди працівникам міліції, що в свою чергу призвело до відкриття органами прокуратури за цими фактами кримінальних проваджень, порушенні вимоги ст.ст. 1-3 Закону України «Про міліцію», п.п. 1,4,10,11, ч.1 ст. 7 Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України та наказу МВС України від 22.02.2012 №155«Про затвердження правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ».

Питання, пов'язані із прийняттям громадян на службу в органи внутрішніх справ, проходженням та звільненням із служби регулюються спеціальними законодавчими актами, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення) та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-IV (далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно частини 1 статті 3 Закону України «Про міліцію» діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу викладені в статті 7 Дисциплінарного статуту. Так, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові (частина 2 статті 7 Дисциплінарного статуту).

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги статті 14 Дисциплінарного статуту були відповідачем дотримані, про що свідчать матеріали службового розслідування.

Так, наказом Управління № 352 від 01.08.2013 року призначено проведення службового розслідування за фактом втручання в діяльність працівників міліції Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області, перешкоджання їм виконувати свої службові обов'язки лейтенантом міліції ОСОБА_1

У ході службового розслідування було встановлено, що 31.07.2013 при проведенні профілактичного відпрацювання с. Лишня Макарівського району Київської області працівниками вказаного районного відділу було виявлено незаконний посів конопель. На момент перевірки на території земельної ділянки знаходилась її власниця ОСОБА_4, 1942 р.н., яка після виявлення працівниками міліції посівів конопель зателефонувала своєму онукові ОСОБА_5 Приблизно о 19.30 до с. Лишня прибув ОСОБА_5 разом із гр. ОСОБА_6 та оперуповноваженим карного розшуку ЛПМ на ст. Ірпінь ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління лейтенантом міліції ОСОБА_1. У подальшому ОСОБА_1 представившись працівником міліції почав погрожувати звільненням працівників слідчо-оперативної групи Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області з органів внутрішніх справ, у зв'язку з цим, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було доставлено до районного відділу з метою опитування з даного приводу.

Відповідно рапорту начальника відділу кадрового забезпечення Управління ОСОБА_7, 31.07.2013 він виїжджав до м. Макарів з метою з'ясування обставин. Після проведення бесіди з начальником Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області полковником міліції ОСОБА_8 було встановлено, що ОСОБА_1 представившись оперативним працівником управління карного розшуку м. Києва перешкоджав працівникам райвідділу в документуванні кримінального правопорушення погрожуючи працівникам міліції звільненням на зауваження полковника міліції ОСОБА_8 не реагував. Також на місце події виїжджав начальник ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління полковник міліції ОСОБА_9, який пояснив, що 31.07.2013 о 02-05 він прибув до міськрайвідділу Макарівського району Київської області і в ході спілкування з начальником Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області полковником міліції ОСОБА_8 було встановлено, що ОСОБА_1 вів себе некоректно та грубив.

01.08.2013 прокуратурою Макарівського району Київської області було відкрито кримінальне провадження № 42013100210000069, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 364 КК України та 02.08.2013 кримінальне провадження № 42013100210000070, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 ЮС України, за фактом зловживання владою або службовим становищем та даванні хабара оперуповноваженим карного розшуку ЛПМ на ст. Ірпінь ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління лейтенантом міліції ОСОБА_1

Вчинення протиправних дії ОСОБА_1 підтверджується рапортами працівників Макарівського РВ, а саме: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Суд не приймає до уваги доводи позивач щодо не відбирання в нього пояснень в ході службового розслідування, оскільки він відмовився від надання таких пояснень про власноручно зазначив на листку пояснень від 01.08.2013 року.

Отже обставини, які встановлені службовим розслідуванням щодо допущення позивачем дисциплінарного проступку, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Суд бере до уваги, що на час накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ позивач мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та враховуючи, що відповідачем були дотримані вимоги законодавства під час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до висновку відсутність підстав у визнання спірних наказів не законними ти їх скасування.

Враховуючи попередні висновки суду щодо правомірності наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про поновлені на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-72, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02.12.2013 року

Повний текст постанови складений 09.12.2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова