Рішення № 36171123, 19.12.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 р. Справа № 923/1700/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" м. Київ

до приватного підприємства "Ремдизельсервіс" м. Херсон

про стягнення 7515грн. 60коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Петровський І.Й.

від відповідача - не прибули

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з приватного підприємства "Ремдизельсервіс" (відповідач) 7200грн. 00 коп. основного боргу, 140грн. 84 коп. пені, 30грн. 18 коп. - 3% річних, 144грн. 58 коп. - втрат з інфляції та просить зарахувати зазначені кошти на розрахунковий рахунок філії «Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева», як структурного підрозділу товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія", яким передавалося майно в користування відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовуються невиконанням відповідачем обов'язків по розрахунках за договором оренди №268/013/-А від 01.07.2013року.

В засіданні суду представник позивача позовні вимоги підтримав в повному розмірі.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому 09.12.2013року ухвали про порушення справи від 06.12.2013року.

Будь-яких заяв від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надійшло і про причини неявки представника та неподання витребуваних судом доказів суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка в засідання суду представника сторони не є обов'язковою підставою відкладення розгляду справи.

Неявка в засідання суду представника відповідача спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За таких підстав, оскільки клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, про причини неявки суд не було повідомлено, справа відповідно до статті 75 ГПК України розглядається без участі представника відповідача, за наявними в справі доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

01 липня 2013року між товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" в особі її структурного підрозділу без права юридичної особи філії «Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева» (позивач) та приватним підприємством "Ремдизельсервіс" (відповідач) укладено договір оренди №268/013-А.

Згідно з цим договором в строкове платне користування відповідача на умовах оренди позивач передав виробничу дільницю площею 100кв.м., розташовану в м.Херсоні, Карантинний острів №1, яка обліковується на балансі філії «Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева» товариством з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія".

Актом приймання-передачі від 01.07.2013року підтверджується факт передачі вищезазначеного майна в користування відповідача.

Строк дії договору сторони узгодили пунктом 5.1 - до 31.07.2013року від дня підписання акту приймання-передачі.

Додатковою угодою від 31.07.2013року до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2013року.

Однак, фактично об'єкт оренди перебував в користуванні відповідача до 30.09.2013року, про що свідчить угода про розірвання договору від 30.09.2013року та акт повернення майна позивачу від 30.09.2013року.

Таким чином орендований об'єкт знаходився в користуванні відповідача на умовах оренди 3 місяці з 01.07.2013року по 30.09.2013року.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 договору оренди від 01.07.2013року відповідач зобов'язаний був своєчасно сплачувати позивачу всі затрати пов'язані з утриманням об'єкту відповідно до додатку №1 (2400грн.00коп. в місяць), перераховуючи зазначені платежі щомісячно не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця на зазначений в пункті 14 договору розрахунковий рахунок філії «Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева».

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 762 ЦК України, ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в розмірі встановленому договором оренди.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір оренди від 01.07.2013року є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони під час його дії мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Матеріалами справи та наданим до справи розрахунком підтверджується, що своїх обов'язків по своєчасному перерахуванню передбаченої договором плати у встановленому договором оренди розмірі та порядку відповідач не виконував. За період оренди з 01.07.2013року по 30.09.2013року розрахунки за оренду майна відповідач не здійснював взагалі. Станом на день звернення з позовом борг відповідача становив 7200грн.00коп.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Документального підтвердження погашення боргу в сумі 7200грн.00коп., або будь-яких заперечень проти позовних вимог та розрахунку суми боргу відповідач суду не надав.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги про стягнення 7200грн. 00коп.основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи доведено несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 30грн.18коп. та 144грн.58коп. втрат від інфляції обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При укладенні договору від 01.07.2013року сторони пунктом 10.2 узгодили, що за прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 140грн.84коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1720грн.50коп. відповідно 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства "Ремдизельсервіс" м. Херсон, Червонофлотська, 100, р/рахунок 2600601694271 в філії ВАТ «Державний ЕКС ІМП.БАНК України», МФО 352639, ідентифікаційний код 34074756 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2Л, ідентифікаційний код 31628535, та зарахувати філії «Херсонський судноремонтний завод ім. Куйбишева» товариства з обмеженою відповідальністю "Столична судноплавна компанія" м.Херсон, Карантинний острів №1 на р/рахунок 2600901696836 у Херсонській філії «Укрексімбанк», МФО 352639, ідентифікаційний код 33404533 - 7200грн. 00 коп. основного боргу, 140грн. 84 коп. пені, 30грн. 18 коп. - 3% річних, 144грн. 58 коп. - втрат з інфляції та 1720грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20 грудня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова