Ухвала суду № 36169982, 10.12.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2314/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/789/1476/13 Доповідач - Бершадська Г.В.Категорія - 57

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бершадської Г.В.

суддів - Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Дудіна Т.В.

з участю сторін - представника ДВС Теребовлянського РУЮ Гавдьо Т.Г., представника ПАТ "УкрСиббанк" Радзіх С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Теребовлянського районного суду від 24 жовтня 2013 року по справі за скаргою публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії та бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Теребовлянського управління юстиції,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся в суд із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби (далі ВДВС) Теребовлянського районного управління юстиції, в якій просив скасувати постанови про зупинення виконавчих проваджень № 38072736 та № 38073405 по примусовому виконанню виконавчих листів № 2-402, виданих 18 листопада 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 175 556 грн. 50 коп. та 1820 грн., поновити виконавчі провадження, визнати неправомірними дії державного виконавця по зупиненню виконавчого провадження та визнати його бездіяльність щодо відмови у проведенні опису майна належного боржникові ОСОБА_3

Скаржник зазначив, що на виконанні у ВДВС Теребовлянського РУЮ знаходяться виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в їх користь 175 556 грн. 50 коп. та 1820 грн. і 18 липня 2013 року банком було направлено у ВДВС заяву про залучення його до участі у проведенні виконавчих дій, пов"язаних з описом і арештом земельних ділянок загальною площею 0,3227 га, які належать ОСОБА_5 і перебувають в іпотеці. Однак, державний виконавець відмовив у проведенні таких дій, посилаючись на те, що земельна ділянка не перебуває у власності ОСОБА_3 і зупинив виконавче провадження у зв"язку з розшуком боржника. Вважають, що державний виконавець повинен був описати і реалізувати заставне майно, а не зупиняти виконавче провадження у зв"язку з розшуком боржника, що зупиняє проведення будь-яких виконавчих дій.

Ухвалою Теребовлянського районного суду від 24 жовтня 2013 року у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ПАТ "УкрСиббанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задоволити їх скаргу.

Апелянт вказав, що державний виконавець необгрунтовано відмовив у проведенні опису заставного майна і подальшій його реалізації, оскільки земельна ділянка площею 0,3227 га, яка була предметом іпотеки, належить ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, належним чином зареєстрованого у державному реєстрі правочинів. Вважає, що державний виконавець при наявності заставного майна боржника не вправі був зупиняти виконавче провадження узв"язку з розшуком боржника.

В судовому засіданні представник ПАТ "УкрСиббанк" апеляційну скаргу підтримала.

Державний виконавець Гавдьо Т.Г. апеляційної скарги не визнав та пояснив, що будь-якого майна, коштів, цінних паперів згідно повідомлень відповідних установ у боржника ОСОБА_3 немає і оскільки останній перебуває у розшуку виконавче провадження у зв"язку з цим зупинено. Виходячи з відповіді Держземагенства земельна ділянка, яка була придбана ОСОБА_3 13 серпня 2008 року належним чином за ним не зареєстрована, а тому виконавча служба не вправі звертати стягнення на цю земельну ділянку, як на майно, яке є власністю боржника. У договорі купівлі-продажу та договорі іпотеки зазначено, що право власності на земельні ділянки виникає у ОСОБА_3 в майбутньому з часу отримання Державних актів на право власності, з чим погодився іпотекодержатель ПАТ "УкрСиббанк". За таких обставин, виконавча служба лише за наявності рішення суду про звернення стягнення на земельні ділянки вправі описувати і реалізовувати їх. Вважає, що договір купівлі-продажу є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку, а не документом, що підтверджує право власності.

Заслухавши пояснення учасників процесу та ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року стягувачем ПАТ "УкрСиббанк" пред"явлено до виконання виконавчий лист № 2-402 від 18.11.2010 року, виданий Теребовлянським районним судом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 175 556 грн. 50 коп заборгованості за кредитним договором та 1820 грн. судових витрат.

15 липня 2013 року державним виконавцем було здійснено вихід за відомою адресою місця проживання ОСОБА_3, яким встановлено, що він за даною адресою не проживає, можливо перебуває за межами України.

У Теребовлянському ВДВС є зведене виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_3, у якому ухвалою суду від 25 листопада 2011 року оголошено розшук останнього.

На запит державного виконавця про результати розшуку, 7 серпня 2013 року з Теребовлянськго РВУМВСУ надійшла відповідь про те, що по даний час проводяться розшукові заходи з метою встановлення місцезнаходження боржника. А на запит до відділу Держземагенства у Теребовлянському районі про наявність у ОСОБА_3 зареєстрованих на праві власності земельних ділянок у АДРЕСА_1 надійшла відповідь про відсутність у нього зареєстрованих на праві власності земельних ділянок, а земельна ділянка, що по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

Постановою заступника начальника ВДВС Теребовлянського РУЮ від 16 серпня 2013 року зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню даного виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_3 узв"язку з його розшуком.

Неправомірність дій ВДВС Теребовлянського РУЮ ПАТ "УкрСиббанк" вбачає у відмові в порядку виконання рішення суду здійснити опис і реалізацію земельної ділянки, яка перебуває в іпотеці та у зупиненні виконавчого провадження, яке перешкоджатиме проведенню виконавчих дій по реалізації описаної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення ВДВС відповідають вимогам ЗУ "Про виконавче провадження" та з відсутності підстав для опису і реалізації земельних ділянок, які знаходяться у АДРЕСА_1, оскільки у ОСОБА_3 не виникло право власності на них.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу та іншими цивільно-правовими угодами.

Статтями 125, 126 цього Кодексу, які діяли станом на 13 серпня 2008 року було передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником державного акту, який посвідчує право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Зміни, внесені в ці статті також пов"язують виникнення права власності на земельну ділянку з моментом державної реєстрації цих прав відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, законодавець державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно визначає як офіційне визнання і підтвердження державних фактів, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 1 липня 2004 року передбачено обов"язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно центром державного земельного кадастру (ст. 3, 4, 5, 7 Закону). Законом України №1878-IV від 11 лютого 2010 року названий Закон викладено в новій редакції, однак також у ст. 3 закріплено обов"язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а прикінцевими та перехідними положеннями встановлено, що до 1 січня 2013 року така реєстрація земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Отже, право власності на нерухоме майно виникає з часу реєстрації такого права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 13 березня 2008 року приватним нотаріусом Теребовлянського нотаріального округу, ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,3227 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

В п. 11 цього договору вказано, що право власності у покупця виникає після одержання Державних актів на право власності на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

У договорі іпотеки, укладеному цього ж числа між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 також зазначено, що іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку площею 0.3227 га., яка стане власністю іпотекодавця в майбутньому з моменту отримання державних актів на право власності на земельні ділянки та їх державної реєстрації відповідно до чинного законодавства.

Наведене свідчить про те, що право власності у ОСОБА_3 на придбані ним за договором купівлі-продажу земельні ділянки не виникло.

Відповідно до ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Встановивши, що у ОСОБА_3 не виникло право власності на земельні ділянки, вірним є висновок суду про відсутність у ВДВС підстав звертати стягнення на них, як на майно, яке належить боржнику на праві власності.

Доводи апелянта про те, що державна реєстрація правочину є державною реєстрацією права не заслуговують уваги суду, оскільки не грунтуються на вимогах вищезгаданих законів.

Та обставина, що земельні ділянки перебувають в іпотеці, не дає підстав для звернення стягнення на них, як на належне боржнику майно за відсутності реєстрації таких прав.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п. 8 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням ЗУ "Про іпотеку".

Підставно суд відмовив і у задоволенні скарги про скасування постанов про зупинення виконавчих проваджень по виконавчих листах про стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитом і судових витрат та у поновленні цих виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 38 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження може бути зупинено у разі розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника.

В судовому засіданні встановлено, що коштів та інших цінностей, цінних паперів, рухомого та нерухомого майна у боржника ОСОБА_3 ВДВС Теребовлянського РУЮ не виявлено. Право власності на земельні ділянки, що у АДРЕСА_1, за ним не зареєстровано.

Враховуючи наведене та те, що ухвалою Теребовлянського районного суду у зведеному виконавчому провадженні щодо боржника ОСОБА_3 оголошено його розшук, постанова про зупинення виконавчого провадження є законною.

Таким чином, ухвала суду є законною та обгрунтованою і підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 313, 314, 316, 319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" відхилити.

Ухвалу Теребовлянського районного суду від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська