Рішення № 36169612, 12.11.2013, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/828/13-ц

Провадження № 2/602/220/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Костюк О. М.,

з участю представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» , третя особа: на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування двосторонньої реституції та стягнення грошових коштів та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості, -

встановив:

В серпні 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Житловий Альянс», третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, в якому просить визнати недійсним договір про надання послуг № 017100 від 19 червня 2008 року, укладений між ним та ТОВ «Житловий Альянс», визнати недійсним договір позики № 1518 від 3 вересня 2010 року, укладений між ним та ТОВ «Житловий Альянс», застосувати двосторонню реституцію та зобов'язати ТОВ «Житловий Альянс»виплатити ОСОБА_3 суму переплати в розмірі 23422,90 грн., визнати недійсним договір поруки від 08.09.2010 року, укладений між ТОВ «Житловий Альянс» та поручителями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 6003.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 червня 2008 року він уклав з представником відповідача договір № 017100, за яким предметом договору є надання учаснику системи послуг на придбання товару, або надання позики на придбання товару. В процесі виконання договору позивачу стало відомо, що ТОВ «Житловий Альянс» ввело його в оману, оскільки не мало права укладати такі угоди без наявності відповідного дозволу (ліцензії) на надання фінансових послуг. Крім того, ТОВ «Житловий Альянс» в процесі укладення вищевказаних угод фактично утворило «пірамідальну схему», оскільки позика надається за рахунок щомісячних платежів учасників групи, право на отримання позики виникає лише тоді, коли фонд стає достатнім.

Відповідач ТОВ «Житловий Альянс» звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про розірвання Договору № 017100 від 19 червня 2008 року, укладеним між ТОВ «Житловий Альянс»та ОСОБА_3, та стягнення солідарно з відповідача ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 34177,11 грн. і штраф у розмірі 14708,04 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини, вказані в позовній заяві. Крім того, в судових засіданнях вони пояснили суду, що при укладенні договору № 017100 від 19 червня 2008 року представник ТОВ «Житловий Альянс» запевняв ОСОБА_3 в отриманні позики. Він почав сплачувати певні платежі, а позику отримав через два роки після укладення даного договору. Він вважав, що отримав свої кошти, однак при укладенні договору позики представники ТОВ «Житловий Альянс»зобов'язали його надати два поручителі, щоб солідарно з ним нести відповідальність за отримані кошти. ОСОБА_3 вказує, що його вводили в оману і просить визнати недійсними договори, укладені з ТОВ «Житловий Альянс».

Представник відповідача за первісним позовом - ТОВ «Житловий Альянс» в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_3 заперечує та пояснив суду, що договори укладені відповідно до вимог чинного законодавства, товариство не є фінансовою установою, а послуги на придбання товару в групах ліцензуванню на час укладення договорів не підлягали. Зустрічну позовну заяву представник ТОВ «Житловий Альянс» підтримав у повному об'ємі, просить її задовольнити.

Третя особа (відповідач за зустрічною позовною заявою) - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак будучи присутнім на попередніх судових засіданнях, позов ОСОБА_3 підтримав, просив його задовольнити, а в задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити. При цьому, ОСОБА_5 пояснив судові, що договір поруки він підписував особисто на вулиці в м.Тернопіль, з його умовами він не ознайомлювався через брак часу.

Третя особа (відповідач за зустрічною позовною заявою) - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, не повідомив ОСОБА_4 і про причини своєї неявки в судове засідання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясував наступні обставини.

Відповідно до п.п.3, 4 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Ч.1 ст.12 ЦК передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Житловий Альянс»укладений договір № 017100 та підписані додатки №№ 1, 2 до нього.

Згідно п.1.1. ст.1 Договору предметом договору є надання Учаснику Системи послуг, спрямованих на придбання Товару, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору, через систему «Альянс», організовану Фірмою. Опис діяльності Системи «Альянс» (Додаток № 2 до даного договору).

Відповідно до пп. «в» п.2.1. ст.2 договору Фірма зобов'язується надати послуги, спрямовані на покупку товару, зазначеному у Додатку № 1 до даного договору, на Умовах діяльності системи «Альянс», в тому числі здійснити оплату Товару на користь учасника Системи чи надати відповідну суму у позику, для придбання Товару самим Учасником Системи.

Згідно ст.3 договору Учасник Системи зобов'язується одноразово сплатити реєстраційний платіж та адміністративний платіж. Для отримання Товару підписати додаток №3 до цього Договору, в якому має бути зафіксована заборгованість по платежам, що передбачені цим Договором та Додатком №1 до цього Договору. Щомісячно сплачувати чисті платежі та адміністративні витрати.

Відповідно до додатку №1 до договору № 017100 від 19 червня 2008 року ціна товару становить 200 000 грн., реєстраційний платіж - 7200 грн., адміністративний платіж - 7200 грн., адміністративні витрати - 6000 грн. та чистий платіж 1111,11 грн..

Як вбачається із заяви ОСОБА_3 від 03 вересня 2010 року, яка підписана ним особисто, він просить ТОВ «Житловий Альянс» у відповідності до п.5.2 статті 5 Додатку №2 до Договору №017100 відрахувати суму запропонованих в Декларації Чистих платежів від ціни Товару, зазначеного в Додатку №1 до Договору №017100 від 19 червня 2008 року та надати йому позику на оплату товару в розмірі 100 000 грн. для купівлі нерухомості.

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_3 від 03.09.2010 року він просить ТОВ «Житловий Альянс» зарахувати Адміністративний платіж (7200 грн.) за отримане ним право на купівлю товару шляхом відрахування його від суми позики.

На виконання умов основного договору 03 вересня 2010 року між ТОВ «Житловий Альянс»та ОСОБА_3 укладено договір позики № 1518, згідно якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених даним Договором, зобов'язується надати Позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язується прийняти позику, використати її за цільовим призначенням і повернути названу позику Позикодавцеві у визначений даним Договором строк.

Судом встановлено, що ТОВ «Житловий Альянс»виконало свої зобов'язання -надало ОСОБА_3 безпроцентну цільову позику, а останній зобов'язався повернути її у визначений Договором строк.

П.3.1. ст.3 Договору позики № 1518 передбачено, що позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю позику в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 коп. до 15 березня 2014 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань Позичальника укладено договір поруки від 08.09.2010 року між ТОВ «Житловий Альянс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно умов якого поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язуються відповідати перед Позичальником в повному обсязі за виконання Боржником зобов'язань, що виникають з Договору № 017100.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1 п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми» не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до «пірамідальної схеми».

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Договору сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання товару у групах «Альянс», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним об'єкта нерухомості.

Відповідно до ст. 6 Договору ТОВ «Житловий Альянс» гарантує надання кожному учаснику права на купівлю товару, зазначеного в Додатку № 1 до цього Договору за умови виконання учасником системи усіх зобов'язань за цим Договором.

Статтею 2 Договору передбачено, що ТОВ «Житловий Альянс» зобов'язується надати послуги, спрямовані на придбання товару, зазначеному в Додатку № 1 до даного Договору. При цьому відповідно до ст. 1 додатку № 2 до Договору поняття «право на купівлю товару» означає дозвіл, який надає учаснику системи фірма в результаті проведення розподілу фонду групи на умовах передбачених даним договором. Водночас на підставі цього дозволу ТОВ «Житловий Альянс» проводить оплату товару та організовує його передачу у власність учасника системи.

Передбачені Договором умови дозволяють учаснику сплачувати ціну товару невеликими щомісячними внесками, які названі в Договорі «Чисті платежі».

Відповідно до статті 1 Визначення термінів додатку № 2 до Договору «Чистий платіж - це частина Ціни товару, розмір якого визначається шляхом ділення Ціни товару на кількість платежів, зазначених у Графіку платежів».

Статтею 5 додатку № 2 до Договору встановлено, що для отримання товару учасник системи повинен: 1) надати фірмі заяву про відрахування суми запропонованих в декларації чистих платежів від ціни товару зазначеної в додатку №1; 2) сплатити Фірмі Адміністративний платіж чи надати заяву про відрахування Адміністративного платежу від суми позики; 3) надати фірмі гарантії повної оплати платежів, передбачених Договором та його додатками.

Таким чином, в Договорі передбачено, що споживач кожного місяця сплачує частину ціни товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Житловий Альянс» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість товару та передати товар споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання товарів у групах «Альянс» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Договором, отримує товар через механізм, передбачений в Договорі, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання товару, відповідає кількості товарів, які можна придбати за рахунок Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи.

За таких обставин твердження позивача ОСОБА_3 про те, що діяльність ТОВ «Житловий Альянс» за Договором сторін є функціонуванням «пірамідальної схеми», суперечить змісту п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у зв'язку з відсутністю головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварність та сплати компенсації одним учасником за рахунок інших, оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об'єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками схеми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання своїх зобов'язань.

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ «Житловий Альянс» з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття «фінансова послуга».

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Статтею 2 цього Закону в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, передбачалося, що ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який був чинний на час укладання договору № 017100 від 19 червня 2008 року) визначено поняття фінансової установи. Зокрема, це є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Тобто, зазначеною статтею закріплено основні вимоги для віднесення юридичної особи до такої що надає фінансові послуги, а сам Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг.

Згідно зі ст. 4 Закону фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Враховуючи вище зазначене, на момент укладення сторонами оспорюваного договору надання послуг із адміністрування придбання товарів у групах законодавством не було віднесено до переліку видів фінансових послуг.

Законом України від 02 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг»(введено в дію з 09 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 1.11 , відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

ТОВ «Житловий Альянс» також зазначало, що на момент виникнення спірних правовідносин не було чинних ліцензійних умов для надання послуг із адміністрування придбаннях товарів у групах, у зв'язку з чим склалася ситуація, за якої діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах була унеможливленою, оскільки Закон вимагає ліцензування такої діяльності, але механізм її видачі відсутній.

Відповідно до додатку № 2 до Договору система «Альянс» - це система придбання товарів, що базується на створенні груп покупців (учасників системи), метою якої є придбання учасником системи товару в порядку та на умовах передбачених цим Договором. Кожен укладений договір включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання товару здійснюється в порядку, передбаченому Договором (ст. 5 додатку № 2 до Договору), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем товару здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

З наведеного вбачається, що законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».

Наведене дозволяє стверджувати, що діяльність системи «Альянс» не відноситься до поняття «пірамідальна схема» і в момент підписання спірного договору не потребувала наявності ліцензії.

Суд вважає недоведеним твердження ОСОБА_3 про введення його в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права купівлі товару та відсутності залучення власних коштів відповідача.

Такий висновок ОСОБА_3 суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину, визначеного в ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, ОСОБА_3 підписав з ТОВ «Житловий Альянс» основний договір та додатки №№1, 2 до нього 19 червня 2008 року, а додаток №3 до вказаного Договору та договір позики №1518 було підписано ОСОБА_3 03 вересня 2010 року. На протязі вказаного часу ОСОБА_3 не висловлював жодних претензій щодо діяльності системи «Альянс» та справно сплачував визначені платежі.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За договором поруки (ст.553 ЦК України) поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разу порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п.7.1 статті 7 договору №017100 від 19 червня 2008 року у разі невиконання зобов'язань, що випливають з цього Договору та Додатків до нього, сторони несуть відповідальність згідно з умовами діяльності Системи «Альянс» (додаток №2 до цього Договору).

Відповідно до пп.»б» п.9.2 статті 9 додатку №2 до договору №017100 від 19 червня 2008 року Фірма має право вимагати від учасника системи, який отримав товар, та який не вніс вчасно двох Повних платежів, дострокової та негайної сплати усіх Повних платежів та сплати штрафу в розмірі 20% від суми боргового зобов'язання, зафіксованого в Додатку №3 договору.

Згідно п.9.3 статті 9 додатку №2 до договору №017100 від 19 червня 2008 року, якщо учасник системи не сплачує штрафні санкції в 14-денний термін з дня нарахування та письмового повідомлення про це учасника системи, фірма має право достроково розірвати Договір та звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) або звернутися до поручителів з вимогою погашення боргових зобов'язань учасника системи.

Згідно п.5.1, 5.3 ст.5 Договору позики № 1518 у випадку порушення своїх зобов'язань за даним Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невиконання боржником зобов'язань по сплаті 2-х Повних платежів позикодавець має право на дострокове стягнення усіх неоплачених Повних платежів, неустойки, а також відшкодування збитків пов'язаних зі стягненням заборгованості.

Платіжними вимогами від 09.04.2012 року №№461, 462, 463 ТОВ «Житловий Альянс» попереджало ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про одноразову сплату всієї заборгованості та штрафних санкцій.

ОСОБА_3 порушував умови договору №017100 від 19 червня 2008 року та договору позики № 1518 від 03 вересня 2010 року, внаслідок чого, згідно розрахунку платежів за Договором № 017100 від 19 червня 2008 року його заборгованість по сплаті боргу становить 34177,11 грн та сума штрафних санкцій становить 14708,04 грн..

Як вбачається з вказаного розрахунку платежів, ОСОБА_3 почав порушувати свої зобов'язання з січня 2012 року внаслідок не повної сплати Повного платежу, який становить 1711,11 грн., (чистий платіж - 1111,11 грн. + адміністративні витрати 600 грн.), а з вересня 2012 року взагалі перестав виконувати свої зобов'язання.

Як вбачається з пояснень представника ТОВ «Житловий Альянс», наданих ним в судовому засіданні, договір позики №1518 від 03 вересня 2010 року є похідним від основного договору №017100 від 19.06.2008 року, оскільки передбачений його умовами, і був підписаний сторонами з метою підтвердження одержання ОСОБА_3 грошових коштів, а тому він є взаємопов'язаним з основним договором і окремого скасування не потребує.

Оскільки ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання, то зустрічна позовна заява ТОВ «Житловий Альянс»про розірвання договору та стягнення заборгованості підлягає задоволенню. Цю заборгованість слід стягнути солідарно з ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_5

При цьому, суд враховує те, що ТОВ «Житловий Альянс» виконало свої зобов'язання та надало ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100 000 грн. (сума зменшена з 200 000 грн. до 100 000 грн. на підставі заяви ОСОБА_3 від 03.09.2013 року відповідно до п.5.2 статті 5 додатку №2) на придбання ним об'єкта нерухомості (згідно заяви від 03.09.2010 року ТОВ «Житловий Альянс» відрахувало від вказаної суми адміністративний платіж в розмірі 7200 грн., внаслідок чого ОСОБА_3 одержав 92800 грн.).

Крім того, суд, розриваючи лише основний договір №017100 від 19.06.2008 року, поміж вищеназваних обставин, виходив з того, що ТОВ «Житловий Альянс» було заявлено вимогу саме про його розірвання і суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Житловий Альянс»про стягнення з відповідачів понесених ними судових витрат в сумі 503,85 грн., з яких 488,85 грн. розмір судового збору, 15 грн. розмір банківських послуг за перерахування судового збору, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_3, суд виходив з того, що діяльність системи «Альянс» не відноситься до поняття «пірамідальна схема» і в момент підписання спірного договору не потребувала наявності ліцензії.

Вказане твердження суду знаходить своє відображення і в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року по справі за позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» про стягнення коштів.

В п.2.1 ст.2 Статуту ТОВ «Житловий Альянс» метою діяльності Товариства є розвиток ринку нерухомості шляхом впровадження нових форм торгівлі, в тому числі створення, управління та обслуговування покупців, а також отримання прибутку від спрямованої на задоволення суспільних потреб діяльності напрямки й форми якої визначаються чинним законодавством та цим Статутом.

Крім того, ст.1 Додатку № 2 до Договору № 017100 від 19 червня 2008 року зазначає, що система «Альянс»- система придбання Товарів, що базується на створенні груп покупців (Учасників Системи), метою яких є придбання Учаснику Системи Товару в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(чинний на час укладення договорів) адміністрування придбання в групах не віднесено до виду фінансових послуг.

Отже, ТОВ «Житловий Альянс»не є фінансовою установою, його діяльність не пов'язана з наданням фінансових послуг. Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання договору недійсним з цих підстав задоволенню не підлягають.

Відповідно до пп.. «в» п.5.1. ст.5 Договору № 017100 від 19 червня 2008 року учасник Системи має право розірвати даний Договір до отримання Товару чи позики відповідно до Умов діяльності Системи «Альянс».

Ст.8 Умов діяльності Системи «Альянс»(Додаток № 2 до Договору № 017100) якщо Учасник Системи виявить бажання розірвати Договір протягом 10 (десяти) днів з моменту його підписання, такому Учаснику повертається сума внесених ним на рахунок Фірми коштів.

Позивач ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами договору, мав можливість розірвати його в разі, якщо умови договору його не влаштовували, та отримати внесені ним на рахунок Фірми кошти. Розірвання основного договору могло наступити до укладення договору позики № 1518 від 03 вересня 2010 року, на який позивач посилається, як на правочин, вчинений без відповідної ліцензії.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Позивач не довів і в судовому засіданні не здобуто доказів про наявність умислу в ТОВ «Житловий Альянс» на введення в оману ОСОБА_3, він мав право відмовитись від договору.

Матеріалами справи встановлено, що сторони при укладенні договорів досягли згоди згідно усіх істотних умов, а тому відсутні підстави вважати, що позивача ОСОБА_3 введено в оману.

Стаття 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Стаття 10 цього Закону передбачає, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Ст.164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності (провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії за провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом).

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів обставин, зазначених в позовній заяві, а саме про ведення ТОВ «Житловий Альянс»нечесної підприємницької діяльності чи про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності службових осіб ТОВ «Житловий Альянс» з цього приводу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач діяв вільно, на власний розсуд, умови договору його влаштовували, він мав можливість відмовитися від укладення договору позики. При укладенні договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, умови ними погоджені, ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Житловий Альянс»грошові кошти і зобов'язаний їх повернути.

Відмовляючи у визнанні недійсним договору поруки, з поміж вищеназваних обставин, суд враховує також те, що ОСОБА_3 неналежним позивачем. Позов про визнання недійсним договору поруки може заявлятися тільки кредитором або поручителем, а дійсні поручителі ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вступивши у справу на правах третіх осіб, самостійних вимог з цього приводу не заявляли.

Отже, суд прийшов до висновку, що договори, укладені між сторонами, відповідають чинному законодавству України і підстав для визнання їх недійсними немає. Позовні вимоги ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.3, 11, 12, 203, 215, 230, 509, 526, 553, 554, 610, 611, 627, 629, 1046, 1051 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.ст.10, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс», треті особи на стороні позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, застосування двосторонньої реституції та стягнення грошових коштів - відмовити.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості - задовольнити.

Розірвати договір №017100 від 19 червня 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий Альянс» та ОСОБА_3.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, мешканця с.Передмірка Лановецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, мешканця с.Великі Кусківці Лановецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, мешканця с.Великі Кусківці Лановецького району Тернопільської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, в користь товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий Альянс" (п/р 26007157006, код ЄДРПОУ 33104978, МФО 380805) 48885 (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 15 копійок боргу ( з яких: 34177, 11 грн.- сума боргу; 14708,04 грн.- штраф за порушення виконання зобов'язань), та судові витрати по справі в сумі 503 гривні 85 копійок.

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. В. Радосюк