Рішення № 36169310, 03.12.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2046/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Мелешко С. І.

при секретарі Янкевич Л.В.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП "Львіввугілля", третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП "Львіввугілля", третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання.

Позовні вимоги мотивував тим, що протягом 1979-1994 років працював в шкідливих умовах на підприємствах ДП "Львіввугілля". У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. Згодом він перебував на стаціонарному лікуванні в профпатологічному відділенні ЛОКЛ, де йому встановлено діагноз: антракосилікоз І ст. інтерстиціальна форма ДН ІІ ст.- захворювання професійне. 05.07.1994 року було складено акт розслідування професійного захворювання про те що професійне захворювання виникло внаслідок довготривалої багаторазової дії на організм шахтного пилу, контакту з промисловою вібрацією, при недостатньому виконанні заходів, направлених на запобігання профзахворювань. 13.07.1994 року висновком МСЕК йому встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності. При наступних оглядах МСЕК йому підтверджували встановлений відсоток втрати працездатності та встановлену групу інвалідності. 02.09.2004 року висновком МСЕК йому безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 60 відсотків стійкої втрати працездатності. Внаслідок отриманого професійного захворювання йому було завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань, порушено всі нормальні умови його життя; він відчуває великі незручності при веденні домашнього господарства; йому стало важко займатись домашніми справами, що потребують навіть невеликих фізичних зусиль; він змушений докладати додаткових зусиль для організації життя, що порушує установленні життєві зв'язки та позбавляє його надії на майбутнє; в нього з'явились кашель, задишка; він став інвалідом. Просить стягнути з Відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ДП "Львіввугілля" Золочівський В.П. проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав наведених у запереченні на позовну заяву.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Вандзьо О.Б. проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав не доведення спричинення моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі -власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Відповідно до п. 2 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року доказами вини власника можуть бути акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 23.02.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я, відшкодовується за правилами глави 40 ЦК Української РСР (1963 року) і в тих випадках, коли вона була заподіяна життю або здоров'ю громадянина при здійсненні договірних зобов'язань (трудовий договір, договір перевозки, підряду тощо), якщо чинним законодавством не передбачене інше.

Відповідно до ст. 153 КЗпП забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 173 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК Української РСР (1963 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка

завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 3 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В судовому засіданні було досліджено докази, які подав Позивач, а саме копію трудової книжки, копії медичних документів та записів у медичній книжці, копію акту розслідування професійного хронічного захворювання, копії висновків МСЕК.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що протягом 1979-1994 років Позивач працював в шкідливих умовах на підприємствах ДП "Львіввугілля".

За час виконання своїх посадових обов'язків Позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Відповідно до копії витягу № 10636 від 28.06.1994 року профпатологічного відділення ЛОКЛ Позивачу встановлено діагноз: антракосилікоз І ст. інтерстиціальна форма ДН ІІ ст. - захворювання професійне.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.07.1994 року професійне захворювання виникло у Позивача за таких обставин: внаслідок довготривалої багаторазової дії на організм шахтного пилу, контакту з промисловою вібрацією, при недостатньому виконанні заходів, направлених на запобігання профзахворювань.

09.07.1994 року висновком МСЕК Позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності.

24.08.1995 року висновком МСЕК Позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності.

18.09.1997 року висновком МСЕК Позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності.

13.08.1999 року висновком МСЕК Позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності.

27.08.2001 року висновком МСЕК Позивачу встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати працездатності.

02.09.2004 року висновком МСЕК Позивачу безтерміново встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати працездатності

Суд не приймає до уваги позицію представника Відповідача про недоведеність заподіяння моральної шкоди, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати той факт, що на момент встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності - 13 липня 1994 року діяли Закон України "Про охорону праці" та "Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року.

Відповідно до ч. 2 пункту 11 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року, розмір моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата станом на 1994 рік становила 1 мільйон 500 тисяч карбованці, що відповідно до Указу Президента України № 762 від 26.08.1996 року "Про грошову реформу" від 11.07.1996 року, становить 15,00 грн., тому максимальний розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 3000,00 гривень, з розрахунку 15*200=3000,00 гривень.

Тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, враховуючи період роботи Позивача на підприємстві Відповідача в шкідливих умовах праці, той факт, що Позивачу для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля, визначенні обмеження розміру моральної шкоди, суд визначає відшкодування моральної шкоди в сумі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, тому з Відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволеня.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП "Львіввугілля", третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Червонограді Львівської області про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання - задоволити частково.

Стягнути з Державного Підприємства "Львіввугілля" в користь ОСОБА_2 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з Державного Підприємства "Львіввугілля" в користь держави судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С. І. Мелешко