Рішення № 36167150, 18.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/778/4573/13 Головуючий у 1 інстанції: Куценко М.О.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого судді:Онищенко Е.Асуддів:Ломейко В.О. Кухаря С.В.при секретаріКамінській О.Є.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 26.09.2009 року приблизно о 00 год. 30 хв. по вул. Курчатова в м. Енергодар, Запорізької області ОСОБА_6, керуючи автомобілем БМВ-524, транзитний номер НОМЕР_1, в результаті порушення правил дорожнього руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який був її чоловіком. Від отриманих тілесних ушкоджень в результаті ДТП ОСОБА_7 помер.

Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.11.2012 року, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2011 році».

На момент скоєння ДТП цивільно - правова відповідальність ОСОБА_6, відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування-цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була, застрахована в ПрАТ «СК «УНІКА» згідно полісу ВС/5138270. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 грн. на одного потерпілого.

Після уточнення позовних вимог позивач просила суд стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 суму матеріальних збитків понесених позивачем на поховання чоловіка ОСОБА_7 та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 11147, 79 грн.; стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану її синові ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку зі смертю його батька ОСОБА_7 в сумі 39850 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану її синові ОСОБА_9 у зв'язку з втратою годувальника в сумі 1013, 26 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 04.02.2013 року до досягнення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття; стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 суму моральної шкоди в розмірі 2550 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму моральної шкоди в розмірі 97450 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 липня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 суми матеріальних збитків понесених позивачем на поховання чоловіка ОСОБА_7 та на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 6 299, 79 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану її синові ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі смертю його батька ОСОБА_7 в сумі 39 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду завдану її синові ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з втратою годувальника в сумі 1 013,26 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 04.02.2013 року до досягнення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.

Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_5 моральної шкоди в розмірі 2 550 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_5 суму моральної шкоди в розмірі 47 450 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір в розмірі 484, 5 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА» в дохід держави судовий збір в розмірі 525, 5 гри.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди завданої її синові ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з втратою годувальника в сумі 1 013, 26 грн. щомісяця, починаючи стягнення з 04.02.2013 року до досягнення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття, в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове відповідно до якого: одноразово стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на її користь понесених нею витрати на поховання чоловіка ОСОБА_7, на спорудження для нього надгробного пам'ятника в сумі 6 299,79 грн.; одноразово стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на її користь шкоду, завдану її синові ОСОБА_9,, ІНФОРМАЦІЯ_1, смертю його батька ОСОБА_7 44 700, 21 грн.; стягувати з ОСОБА_6 на її користь шкоду, завдану її синові ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, смертю його батька ОСОБА_7 в сумі по 2 096, 36 грн. щомісяця, до досягнення сином вісімнадцяти років починаючи з 01.08.2011 року, враховуючи, що за період з 01.10.2009 року по 31.07.2011 року (включно), частина таких виплат буде стягнуто з ПрАТ «СК «УНІКА»; стягнути з ОСОБА_6 на її користь завдану їй моральну шкоду в сумі 97 450 грн.; одноразово стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на її користь завдану їй моральну шкоду в сумі 2 550 грн.; допустити рішення суду до негайного виконання, розраховуючи початок виникнення обов'язку у ОСОБА_6 та ПрАТ «СК «УНІКА» по сплаті викладених платежів з дати смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 як підстави набуття права на дані виплати.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи цивільної та вивченої колегією суддів кримінальної справи вбачається, що 26.09.2009 року приблизно о 00 год. 30 хв. по вул. Курчатова м. Енергодар Запорізької області ОСОБА_10, керуючи автомобілем БМВ-524, 1991 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 Від отриманих тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 помер.

Так, відповідно до висновку судової медичної експертизи №447 від 11.11.2009 року, яка є письмовим доказом у даній справі, смерть ОСОБА_7 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка могла бути спричинена в наслідок ДТП. Пошкодження відбулись під дією тупого твердого предмету в область голови (том 1 кримінальної справи, аркуші 89-91).

Відповідно до останнього фактично п'ятого висновку повторної судової автотехнічної експертизи проведеної 25.11.2011 року, яка є письмовим доказом у даній справі, судовими експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України невідповідність дій водія БМВ-524 ОСОБА_6 вимогам пункту 12.2. Правил дорожнього руху України (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги) знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди (том 2 кримінальної справи, аркуші 21-38).

Постановою Енергодарського міського суду від 12.11.2012 року, яка є письмовим доказом у даній справі, встановлено що 26.09.2009 року приблизно о 00 год. 30 хв. по вул. Курчатова м. Енергодар Запорізької області ОСОБА_10, керуючи автомобілем «BMW-524», 1991 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 Від отриманих тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 помер. Вказаною постановою ОСОБА_10 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію в 2011 році" (а.с. 5-8). Відповідно до вказаної постанови цивільні позови в кримінальній справі залишені без розгляду.

Вказана постанова ОСОБА_10 не оскаржувалась, з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в даній цивільній справи де вказані і обставини дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 погодився.

За життя ОСОБА_7 перебував із позивачкою ОСОБА_5 з 10.08.2002 року у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_10, відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" була застрахована в ЗАТ СК «Кредо-Класик» правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "УНІКА" згідно полісу ВС/5138270 (а.с. 94). Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 грн. на одного потерпілого, франшиза визначена 0 грн.

На день смерті на утриманні в ОСОБА_7 знаходився малолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення зі страхової компанії відшкодування матеріальних збитків, суд першої інстанції вірно виходив із доведеності перебування на утриманні ОСОБА_7 неповнолітнього сина, та правильно керувався положенням ст. 1200 та 1201 ЦК України.

Згідно ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Зокрема, шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років.

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Пунктом 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 тис. грн. на одного потерпілого.

Згідно ст. 23 цього Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (у тому числі моральна шкода), пов'язана зі смертю потерпілого.

У п. п. 27.1, 27.2 ст. 27 названого Закону в редакції закону який діяв на момент завдання шкоди зазначено, що право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника у результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (у тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності.

За правилами п. 27.4 цього Закону в редакції закону який діяв на момент завдання шкоди порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. Згідно п. 27.6. за умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зазначена постанова визначає порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування і жодним чином не скасовує та не змінює норми Цивільного кодексу України, які передбачають право на відшкодування такої шкоди в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Тому при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, необхідно враховувати не лише норми підзаконних актів а й норми ЦК, який відповідно до ч. 2 ЦК є основним актом цивільного законодавства, у їх сукупності та застосувати підзаконні акти у частині, яка конкретизує норми закону, та та не протирічать ЦК.

Відповідно до наданої на запит колегії суддів довідки про доходи з останнього місця роботи ОСОБА_7 його середній заробіток розрахований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" склав 3283,50 грн. за місяць.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 1200 ЦК України та з вирахуванням частки, яка припадала на самого потерпілого ОСОБА_7, до відшкодування може підлягати шкода у розмірі не більшому за 1641,75 грн. (3283,50 грн. : 2) щомісячно.

Суд першої інстанції вірно послався на те, що принципом диспозитивності цивільного судочинства передбачено, що суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

В уточненій позовній заяві вказану суму щомісячного відшкодування шкоди на свою дитину позивач визначила у розмірі 1013,26 коп. (а.с. 58), ці вимоги не змінювались до ухвалення рішення, а тому суд першої інстанції визначаючи розмір відшкодування відповідно до вимог ст. 1200 ЦК вірно визначив суму в межах позовних вимог.

Суми на відшкодування шкоди мають присуджуватись особам, які мають право на виплату у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого.

Тому суд першої інстанції вірно з дня смерті потерпілого до 04.02.2013 року в рамках визначеного ліміту страхування, не виходячи знову ж таки за розмір позовних вимог, стягнув шкоду на користь дитини зі страхової компанії з розрахунку 1013,26 коп. за місяць, що склало 39850 грн. А з 04.02.2013 року до повноліття дитини вказана шкода стягнута в цьому ж розмірі з ОСОБА_6

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання (а саме поминальні обіди на 9 днів, 40 днів та роковини), не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язаний заподіювач шкоди відповідно до ст. 1201 ЦК України, а відтак стягненню не підлягали.

Коментована стаття встановлює обов'язок особи, відповідальної за завдання шкоди смертю потерпілого, відшкодувати витрати на поховання такої особи та на спорудження надгробного пам'ятника. Поняття поховання надається Законом України "Про поховання та похоронну справу" (ст. 1). Оплату витрат на поховання (зокрема, оплату ритуальних послуг) можуть здійснювати не тільки особи, перелічені у ст. 1200 даного Кодексу, але і будь-які інші сторонні особи (фізичні або юридичні).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред'являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Коментована стаття говорить саме про необхідні витрати на поховання. ЦК не містить переліку необхідних витрат. У житті до необхідних витрат відносяться витрати на поховання, оплату вінків від близьких родичів, огорожу, пам'ятник тощо. Витрати на спорудження надгробного пам'ятника визначаються виходячи із його фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників у даній місцевості (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"). Витрати на поховання не будуть покладатися на заподіювача шкоди в разі, якщо відповідно до законодавства такі витрати відшкодовуються державою.

Судом вірно з врахуванням вказаних вимог закону визначена та стягнута шкода на поховання зі страхової компанії, і в цій частині фактично сторони рішення суду не оскаржують.

Судове рішення в частині відшкодування моральної шкоди відповідає фактичним обставинам справи, положенням ст. ст. 22, 1167 ЦК України, тому підстав для їх скасування немає. Розмір моральної шкоди з врахуванням ненавмисного завдання вказаної шкоди визначений правильно, підстав для його збільшення колегія суддів не вбачає, відповідач ОСОБА_6 з вказаною сумою погодився.

Висновки суду першої інстанції викладені в резолютивній частині рішення є вірними, апелянт в апеляційній скарзі просить фактично збільшити розмір завданої шкоди виходячи окрім розміру моральної шкоди за рамки своїх же позовних вимог.

Однак, не можна погодитись з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, щодо преюдиційності постанови суду про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2011 році», оскільки відповідно до зазначеної норми процесуального права не підлягають доказуванню обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, до яких постанова про закриття кримінального провадження не відноситься.

Не можна застосувати до зазначених правовідносин також ч. 4 ст. 61 ЦПК України, яка визначає, що вирок у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої встановлено вирок або постанова, оскільки за кримінальною справою вирок суду не ухвалювався, постанова про звільнення від кримінальної відповідальності, як обов'язковий процесуальний документ ст. 61 ЦПК України не зазначена.

Тому колегією суддів повністю вивчені матеріали кримінальної справи, перевірені фактичні обставини справи щодо механізму ДТП, наявності вини кожного з його учасників на підставі наявних у матеріалах справи та у матеріалах кримінального провадження доказів, а посилання в мотивувальній частині рішення на ст. 61 ЦПК підлягає виключенню.

Окрім цього суд першої інстанції в мотивувальній частині також невірно послався на ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції яка діє з в редакції Закону N 5090-VI від 05.07.2012 року, а тому застосуванню до даних правовідносин підлягає вказана норма закону однак в редакції яка діяла на момент спричинення шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 23 липня 2013 року у цій справі змінити виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 61 ЦПК України та ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції яка діє з в редакції Закону N 5090-VI від 05.07.2012 року.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: