Ухвала суду № 36167007, 18.12.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/5368/13 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.

Суддя-доповідач: Кримська О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Бондар М.С.

Судді Кримська О.М.,

Подліянова Г.С.

При секретарі Камінська О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2012 року КС «Аккорд» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому зазначали, що 29.03.2007 року між спілкою та відповідачем, яка є членом кредитної спілки, було укладено договір №725/Зап, відповідно до якого кредитна спілка надала позичальнику кредит в сумі 3 360 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються на залишок суми кредиту з розрахунку 0,14247 за кожний день користування, з терміном повернення 15.03.2008 року.

Відповідно до п. 2.2 договору позичальник має щомісячно сплачувати нараховані проценти та частину кредиту в терміни та у розмірах, передбачених рекомендованим графіком платежів.

За умовами п. 3.2 договору при порушенні строків сплати кредиту нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого станом на 06.12.2012 року виникла заборгованість в сумі 14 232 грн. 17 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 3 010 грн. 95 коп., за процентами - 8 210 грн. 27 коп., за встановленою рішенням кредитного комітету пенею - 3 010 грн. 95 коп.. З урахуванням положень ст. 625 ЦК України відповідач повинен також сплатити суму індексу інфляції та 3% річних, яка складає 7 859 грн. 51 коп..

Посилаючись на зазначені обставини, просили суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №725/Зап від 29.03.2007 року в сумі 22 091 грн. 68 коп., витрати по оплаті судового збору.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Аккорд» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 091 грн. 68 коп. та витрати на судовий збір у розмірі 220 грн. 92 коп..

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено: зменшено суму стягнутої з ОСОБА_3 на користь КС «Аккорд» заборгованості за кредитним договором з 22 091 грн. 68 коп. до 20 072 грн. 65 коп..

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У вищеназваній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ увагу апеляційного суду звернуто на неналежну перевірку доводів апеляційної скарги про наявність між сторонами правовідносин, які виникають із договору споживчого кредиту ( а.с. 176 зворот)

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, як член КС «Аккорд» подала заяву в кредитний комітет КС про надання їй кредиту на побутові потреби у розмірі 3360 грн. до 29 березня 2008 року (а.с. 9,11).

29 березня 2007 року між Кредитною спілкою «Аккорд» та ОСОБА_3 укладено договір №725/Зап на придбання побутової техніки.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредитор зобов'язався надати позивальнику на умовах цього договору грошові кошти в розмірі 3360 грн., а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у розрахунку 0,14247 % за кожен день користування кредитом, на строк до 15 березня 2008 року( а.с.10)

При порушенні строків сплати кредиту спілка має право нараховувати пеню, а позивальник зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 % від суми остаточної заборгованості за кожен день прострочення ( п.3 Договору)

Факт отримання позичальником суми кредиту сторонами не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526, 554, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором сума заборгованості станом на 06.12.2012 року становить 14 232 грн. 17 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 3 010 грн. 95 коп., за процентами - 8 210 грн. 27 коп., за встановленою рішенням кредитного комітету пенею - 3 010 грн. 95 коп..

Твердження апелянта про необхідність застосування спеціальної позовної давності щодо суми пені, нарахованої з 15.06.2007 року є неприйнятними.

За вказаний апелянтом період, сума пені була нарахована у розмірі 44849 грн. 50 коп.

Проте, протоколом засідання кредитного комітету кредитної спілки «Аккорд» від 16 листопада 2012 року розмір пені з урахуванням розміру середньомісячної заробітної плати для працездатної особи в Україні зменшено до 3010 грн. 95 коп ( а.с.5),

Отже, сума пені заявлена у позовній заяві визначена у розмірі 3010 грн. 95 коп., що виходячи з наданого позивачем розрахунку нарахованої пені за весь термін дії кредитного договору, є значно меншою, ніж сума пені, нарахованої за період з грудня 2011 року.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України позивачем визначено суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність покладення на боржника відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідає вимогам закону.

Довід апелянта про те, що стягнення пені за кредитним договором та інфляційних втрат, 3 % річних є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне й те саме порушення, не ґрунтується на законі, оскільки це є різними правовими інститутами, одночасне їх застосування законодавством не заборонено.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано розрахунок заборгованості, який є належними та допустимим доказом у розумінні ст.. 57 ЦПК України, відповідно до умов кредитного договору та ст.. 64 ЦПК України, який не спростовано відповідачем.

Альтернативного розрахунку або квитанцій, які не враховані КС при проведенні розрахунку заборгованості, відповідачка не надала суду, не визначається відповідачем і в чому його невірність, окрім доводів про застосування строку позовної давності.

Обґрунтовуючи у позовній заяві, поважність причин пропуску позовної давності позивач посилається на виїмку у нього 21 травня 2009 року слідчими органами у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи видаткових касових ордерів на видачу позичальникам грошових коштів на підставі діючих кредитних договорів, оригіналів кредитних угод, видаткових касових ордерів за період з січня 2005 року по травень 2009 року.

Вказані обставини підтверджені довідкою слідчого управління МВС України Головного управління в місті Києві від 27 червня 2012 року № 12/3-3496, зміст якої свідчить також про те, що вказані документи були повернуті позивачеві лише 21 червня 2012 року

Факт виїмки підтверджено засвідченим належним чином протоколом виїмки та огляду від 21 травня 2009 року.

У спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується судом незалежно від наявності заяви сторони у спорі. ( п.7 ч.11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»)

З умов кредитного договору вбачається, що ОСОБА_3 отримала споживчий кредит.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ч.4, ч.5 ст. 267 ЦК України)

Розглядаючи питання щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів враховує викладені обставини КС «Аккорд» щодо поважності пропуску строку позовної давності, вважає, що позивач з об'єктивних причин не мав можливості звернутись до суду з позовом у межах встановленого законом строку позовної давності, а тому порушене право підлягає захисту, що відповідає вимогам ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом; судовий захист, передбачений ст.. 55 Конституції України, ст.. 3 ЦПК України та ч.5 ст. 267 ЦК України.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-126цс13 від 20 листопада 2013 року.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає твердження апелянта стосовно пропуску позивачем строку позовної давності з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є неприйнятними.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги платіжне доручення №@2PL767397 від 08.09.2012 року про сплату відповідачкою 48 грн. за кредитним договором, оскільки у кредитному договорі розрахунковий рахунок КС «Аккорд», на який необхідно сплачувати суму кредиту відкрито у філії Запорізького управління банку «Надра».

Проте, згідно довідки №3714 від 08.05.2013 року ( а.с.103) вищеназваний рахунок 26.02.2009 року було закрито, а сплата 48 грн. проведена у серпні 2012 року на розрахунковий рахунок КС «Аккорд», відкритий у КБ «Приватбанк».( а.с.187). Матеріали справи не містять даних про сповіщення боржника про зміну розрахункового рахунку КС.

Наявність цього платіжного доручення не впливає на переривання перебігу строку позовної давності, так як суд дійшов до висновку про поважність пропуску строку позовної давності та про необхідність захисту порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності КС «Аккорд» невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором від 29 березня 2007 року та визначеної позивачем суми заборгованості.

При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність судового рішення.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2013 року у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: