Рішення № 36163489, 10.12.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 2/638/5337/2013

638/15181/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 грудня 2013 року м. Харків Дзержинський районний суд міста Харкова в складі :

головуючого - судді Штих Т.В., секретаря Кондратюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Виконавчий комітет Харківської міської ради управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області про надання дозволу на здійснення багаторазових короткострокових поїздок за кордон України та виготовлення проїзних документів на право виїзду за межі України без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 треті особи Виконавчий комітет Харківської міської ради управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області про надання дозволу на здійснення багаторазових короткострокових поїздок за кордон України та виготовлення проїзних документів на право виїзду за межі України без згоди батька.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1991 по 2010 рік. Від даного шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою. Як зазначає позивачка, вона тривалий час мешкала в РФ, часто відвідує рідних які мешкають в РФ та Туреччині. Всі ці подорожі вона волала б здійснювати зі своєю донькою, проте без згоди батька ОСОБА_2 ОСОБА_3 не може перетнути кордон України. На багаторазові звернення щодо надання нотаріально завіреного дозволу на виїзд дитини за кордон України ОСОБА_2 відповідає відмовою, в звязку з чим позивачка звернулась до суду та просить дозволити неповнолітній доньці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 багаторазово виїздити за межі України до 14 січня 2018 року та виготовлення проїзних документів на право багаторазових виїздів у супроводі ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, а також у супроводі інших осіб, уповноважених ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представниці наполягали на задоволенні позовних вимог. Зазначили, що відповідач уникає від зустрічей з дитиною, не надає їй матеріальної допомоги, всіляко перешкоджає її духовному розвитку. Ненаданням дозволу на виїзд за кордон України перешкоджає її відпочинку та оздоровленню.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що його довіритель особисто не може бути присутні при розгляді справи, так як знаходиться в лікарні, просив суд розглядати справу за його відсутності, заперечував проти позовних вимог та зазначив, що його довіритель своєчасно та за першою вимогою позивачки надає матеріально посвідчені довіреності на виїзд дитини за кордон України, надає матеріальну допомогу на утримання доньки, всіляко допомагає в вихованні дитини. Надав до суду перелік нотаріальних дій, відповідно до яких було посвідчено підпис ОСОБА_2 на його заявах про згоду на тимчасові поїздки за кордон його доньки ОСОБА_3 Просив закрити провадження у справі так як між тими ж самими сторонами і з того ж самого предмету спору вже біла справа розглянута.

Вивчивши матеріали справи, допитавши позивачку та її представниць, представника відповідача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 12 лютого 2002 року міським відділом реєстрації акту громадянського стану Харківського обласного управління юстиції, актовий запис 442, батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1

В судовому засіданні встановлено та не спростовано сторонами, що ОСОБА_3 мешкає з матірю ОСОБА_1

Доводи сторони відповідачів про врахування інтересів дитини про обовязковість участі батька в вихованні дитини не спростовуються матеріалами справи та поясненнями учасників судового розгляду. З матеріалів справи, пояснень сторін, вбачається, що ОСОБА_1 має постійне місце роботи, веде порядний спосіб життя, не зловживає спиртними напоями, захоплюється культурою та мандрівками, що свідчить про гармонічність складу характеру останньої. Все це свідчить про її позитивні наміри в вихованні дитини, про добрі материнські наміри при задоволенні інтересів дитини. Сторонами також не спростовуються ті обставини, що ОСОБА_2 не надає матеріальну допомогу позивачці для утримання дитини, що свідчить про неналежне виконання своїх обовязків батька по утриманню дитини.

Доводи представника відповідача щодо адекватності та уважності до дитини з боку відповідача суд розцінює як емоційні прояви та бажання в будь який спосіб надати позитивної оцінки діям відповідача, в звязку з чим виправдати його дії.

Відповідно ст. 150 Сімейного кодексу України на батьків покладено обовязок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сімї, своєї Батьківщини, також покладено обовязок піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобовязані поважати дитину, забезпечити здобуття дитиною загальної освіти, готувати дитину до самостійного життя.

Згідно вимог ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

На підставі вимог до ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України « Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

У звязку з тим, що в судовому засіданні достовірно встановлено, ОСОБА_2 зловживає своїм правом надання дозволу на вивіз дитини за межі України, суд вважає можним задовольнити позовні вимоги щодо надання дозволу на вивіз дитини за межі України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Стороною відповідача не надано достатньо доказів того, що ОСОБА_2 своєчасно та за першої вимоги надавав дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_3 за кордон України, так як позивачка спростувала дані про начеб то отримання дозволів протягом 2013 року, в той же час зазначила суду, що дані документи відповідач оформлював в країни які вона не прохала, і взагалі не зверталась до нього за оформленням даних дозволів на вказані країни, а також відповідач оформлював їй самостійно з метою у подальшому зберігати їх у себе. Крім того представниця позивачки зазначила про зловживання з боку відповідача своїми правами у спосіб тиску на позивачку ненаданням дозволу на виїзд дитини, з метою вирішення цивільно-правових спорів в господарських судах, які виникли після розлучення.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає позовні вимоги такими, які підлягають в цій частині задоволенню.

Разом з тим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо підготовки без участі батька проїзних документів, та як відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року дані позовні вимоги розглянуті по суті. Дане рішення набрало чинності.

Позовні вимоги щодо можливості супроводу ОСОБА_3 при виїзді за межі України іншими, уповноваженими на те, її матірю особами, також необхідно залишити без задоволення. Дані позовні вимоги викладені не конкретно без вказівки конкретних осіб та їх родинних чи інших звязків з дитиною.

При цьому суд вважає не доведеними підстави для закриття провадження у справі, які зазначив представник відповідача. Так, з огляду на позовні вимоги розглянуті відповідно до вказаного вище рішення, позовні вимоги та коло осіб, які приймають участь у справі, наразі, різні.

Судові витрати необхідно стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 158,159СК України, ст. 6 Закону України « Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212-215,217,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Виконавчий комітет Харківської міської ради управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради та управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Харківській області про надання дозволу на здійснення багаторазових короткострокових поїздок за кордон України та виготовлення проїзних документів на право виїзду за межі України без згоди батька - задовольнити частково.

Надати дозвіл на тимчасові багаторазові виїзди за межі України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати набрання рішенням чинності і до досягнення нею шістнадцяти річного віку ( до 14 січня 2018 року) з матірю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 без згоди та супроводження її батька ОСОБА_2.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі сто чотирнадцять гривен вісімдесят копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Штих Т.В.