Рішення № 36162162, 03.09.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

03.09.2013 Справа№412/5322/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі головуючого судді Смирнова В.В., при секретарі Чукавовій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодону цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 100559,52 грн, в обґрунтування вказав, що 23.06.2006 року з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4KS84050733, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 13020,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідачем умови договору належно не виконувалися, в результаті чого станом на 01.06.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 100559,52 грн., із розрахунку: 9961,13 заборгованість за кредитом; 36395,75 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 48937,90 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4764,74 грн. процентна складова штрафу. Добровільно відповідач заборгованість не сплачує. У звязку з чим представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість по кредитному договору в зазначеному розмірі, поклавши на відповідача судові витрати та витрати, пов»язані з викликом до суду.

В судове засідання представник позивача не з»явилась, надала до суду письмову заяву, в якій на задоволенні позовних вимог наполягала та просила розглянути справу за її відсутністю.

Відповідачка в судове засідання не зявилась, про місце та час слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Заяви про розгляд справи за її відсутності від відповідачки не надходило.

Відповідно до ч.4 ст. 169, 224 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача на підставі матеріалів, які додані до справи, та постановити заочне рішення.

03.09.2013 року відповідно до ст. 225 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Згідно вимог ч. ч. 3, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти в розмірі та на умовах, вказаних у договорі, а позичальник зобов»язується повернути кредит та виплатити відсотки, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановлено, що 23.06.2006 року з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4KS84050733, у відповідності до якого позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 13020,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 42 місяця з кінцевим терміном повернення 23.09.2009 року (а.с.4). Відповідач зобовязався щомісячно з 21 по 28 число сплачувати Банку грошові кошти у сумі 471,21 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Пунктами 2.4.3.6, 2.4.5.2, 2.4.5.3 Умов був встановлений обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом, неустойку, пеню у разі виникнення заборгованості.

Згідно п. 2.4.5.5 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором, більш, ніж на 90 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості (п. 5.5 Умов)..

Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки пені, штрафів, був узгоджений сторонами тривалістю пятьдесят років (п.1.7.31 Додаткових Умов).

Поставивши свій підпис у вказаній заяві, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам та отримав повну інформацію про умови кредитування.

Факту укладення договору приєднання між сторонами, ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.

Через порушення взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором станом на 01.06.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 100559,52 грн., із розрахунку: 9961,13 заборгованість за кредитом; 36395,75 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 48937,90 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4764,74 грн. процентна складова штрафу, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 2-3).

За правилами ст. ст. 525 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.

На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують договірні кредитні відносини, відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором, яка становить предмет позову, утворилася у результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором, враховуючи, що законом встановлено право позивача вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у разі неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору: 9961,13 грн. заборгованість за кредитом; 36395,75 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 4764,74 грн. процентна складова штрафу.

Розглянувши заявлені вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошового зобов»язання в сумі 48937,90 грн, суд встановив наступне.

Згідно з п. 2.4.3.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при порушенні позичальником будь якого із зобов»язань, передбачених заявою та п. 2.4.3.6, 2.4.5.2, 2.4.5.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язується сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грівні за кожень день прострочки платежу.

Відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року 1023ХІІ з наступними змінами споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника; споживчий кредит кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Цивільним кодексом також передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення Кодексу про зобовязання та договір, так і приписи його частини другої статті 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.

Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В своєму Рішенні від 11 липня у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22 листопада 1996 року № 543/96ВР з наступними змінами Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обовязку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, повязаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобовязань позичальниками фізичними особами.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожень день прострочення виконання.

Із розрахунків розміру пені, пред»явленої позивачем до стягнення, вбачається, що пеня розрахована за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що судом може бути самостійно зменшений розмір неустойки, який пред»являється до стягнення, при наявності для цього певних підстав.

При визначенні розміру пені, яка має бути стягнута з відповідача за неналежне виконання зобов»язання, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені (48937,90 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (9961,13 грн), також суд приймає до уваги наявність між сторонами договірного строку позовної давності в п»ятьдесят років (що є більшим, ніж передбачено законодавством), суд враховує, що позивачем тривалий час не здійснювались заходи щодо витребування з відповідача заборгованості за кредитним договором, сума пені нарахована за весь період прострочення грошового зобов»язання. Оцінивши в сукупності всі обставини, які мають значення для розгляду справи по суті, враховуючи відсутність у позові посилань на реальні збитки, понесені позивачем через невиконання відповідачем грошового зобов»язання в обгрунтування розміру пені, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 10 000,00 грн.

На підставі наведеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 61621,62 грн., із розрахунку 9961,13 грн. (тіло кредиту) + 36395,75 грн. (заборгованість за відсотками)+ 10000,00 грн. (пеня)+ 500,00 грн.(фіксований штраф) + 4764,74 грн. (процентна складова штрафу).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають документально підтверджені судові витрати в сумі, яка пропорційна частині задоволенних позовних вимог, в сумі 616,22 грн.

На підставі ст. ст. 525- 527, 530, 1050 ЦК України, Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22 листопада 1996 року № 543/96ВР, керуючись ст. ст. 5 - 15, 60, 61, 79, 83, 88, 174, 169, 212 215, 224-227 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299) заборгованість по кредитному договору № DNH4KS84050733 від 23.06.2006 року в розмірі:

-9961,13 грн. (дев»ять тисяч дев»ятьсот шістдесят одна грівна 13 копійок) заборгованість за кредитом;

-36395,75 грн. (тридцять шість тисяч триста дев»яносто п»ять гривень 75 копійок) заборгованість по процентам за користування кредитом;

-10000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором;

-500 грн. (п»ять сот гривень 00 копійок) штраф (фіксована частина);

-4764,74 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири грівни 74 копійки) штраф (процентна складова), а всього стягнути 61621,62 грн. (шістдесят одна тисяча шістьсот двадцять одна грівна 62 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001 МФО 305299) судові витрати у сумі 616,22 грн. (шістьсот шістнадцять гривень 22 копійки) та витрати, пов»язані з викликом до суду в сумі 420 грн. (чотириста двадцять гривень 00 копійок) .

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, через Краснодонський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В.В. Смирнов