Справа № 412/5311/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2013 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого - судді Смирнова В.В., при секретарі - Чукавовій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодону цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в сумі 75524,69 грн, в обґрунтування вказав, що 17.04.2007 року з відповідачем по справі ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №LGXRRX07630100, у відповідності до якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 9576,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідачем умови договору належно не виконувалися, в результаті чого станом на 20.05.2013 року виникла заборгованість по кредитному договору в розмірі 75524,69 грн., із розрахунку: 9576,00 - заборгованість за кредитом; 27026,92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2757,84 грн. - заборгованість по комісії; 32091,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3572,60 грн. - процентна складова штрафу. Добровільно відповідачка заборгованість не сплачує. У зв'язку з чим представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість по кредитному договору в зазначеному розмірі, поклавши на відповідачку судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з»явилась, надала до суду письмову заяву, в якій на задоволенні позовних вимог наполягала та просила розглянути справу за її відсутністю.
Відповідачка до судового засідання не з'явилась, надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги не визнала, просила застосувати строк позовної давності, зменшити штрафні санкції та просила розглянути справу за її відсутністю.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.
Згідно вимог ч. ч. 3, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка 25.05.2009 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1» /арк.спр.25/.
Відповідно до ст.. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов»язується надати грошові кошти в розмірі та на умовах, вказаних у договорі, а позичальник зобов»язується повернути кредит та виплатити відсотки, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Встановлено, що 17.04.2007 року відповідачка по справі ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою, якій був присвоєний № LGXRRX07630100 та просила надати кредит в розмірі 9576,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0 % на місць (12,00 % на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 114,91 грн. та надання єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1596,00 грн. в обмін на зобов'язання з повернення кредиту та сплати,
обумовлених у Заяві та Умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» Стандарт (надалі - Умови), на строк 24 місяця з кінцевим терміном повернення 17.04.2009 року (а.с.4). Відповідачка зобов'язалась щомісячно з 21 по 28 число сплачувати Банку грошові кошти у сумі 566,43 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитом
Пунктами 2.4.3.6, 2.4.5.2, 2.4.5.3 Умов був встановлений обов'язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитом, неустойку, пеню у разі виникнення заборгованості.
Згідно п. 5.5 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більш, ніж на 90 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.
Термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені, штрафів, був узгоджений сторонами тривалістю п'ятьдесят років (п.1.7.31 Додаткових Умов).
Поставивши свій підпис у вказаній заяві, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам та отримав повну інформацію про умови кредитування.
Факту укладення договору приєднання між сторонами, ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, представник відповідача в судовому засіданні не оспорював.
Через порушення взятого на себе зобов'язання ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором станом на 20.05.2013 року в розмірі 75524,69 грн., із розрахунку: 9576,00 - заборгованість за кредитом; 27026,92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2757,84 грн. - заборгованість по комісії; 32091,33 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3572,60 грн. - процентна складова штрафу, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 3).
За правилами ст. ст. 525 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, тобто повернення всієї суми кредиту.
На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують договірні кредитні відносини, відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання за кредитним договором, заборгованість за кредитним договором, яка становить предмет позову, утворилася у результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором, враховуючи, що законом встановлено право позивача вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у разі неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору: 9576,00 - заборгованість за кредитом; 27026,92 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2757,84 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3572,60 грн. - процентна складова штрафу.
Розглянувши заявлені вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошового зобов»язання в сумі 32091,33 грн, суд встановив наступне.
Згідно з п. 2.4.3.6 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, при порушенні позичальником будь якого із зобов»язань, передбачених заявою та п. 2.4.3.6, 2.4.5.2, 2.4.5.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язується сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грівні за кожень день прострочки платежу.
Положеннями частин першої, другої статті 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Законом про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
18 липня Конституційний Суд України офіційно оприлюднив прийняте 11 липня Рішення у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами (далі - Закон).
Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 27 квітня 2012 року, одночасне стягнення з учасника договірних відносин, який порушив зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення договірних зобов»язань узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожень день прострочення виконання.
Із розрахунків розміру пені, пред»явленої позивачем до стягнення, вбачається, що пеня розрахована за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов»язання.
За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналіз зазначеної правової норми свідчить про те, що судом може бути самостійно зменшений розмір неустойки, який пред»являється до стягнення, при наявності для цього певних підстав.
При визначенні розміру пені, яка має бути стягнута з відповідача за неналежне виконання зобов»язання, суд враховує, що розмір нарахованої позивачем пені (32091,33 грн.) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (9576,00 грн.), також суд приймає до уваги наявність між сторонами договірного строку позовної давності в п»ятьдесят років (що є більшим, ніж передбачено законодавством), суд враховує, що позивачем тривалий час не здійснювались заходи щодо витребування з відповідача заборгованості за кредитним договором, сума пені нарахована за весь період прострочення грошового зобов»язання. Оцінивши в сукупності всі обставини, які мають значення для розгляду справи по суті, враховуючи відсутність у позові посилань на реальні збитки, понесені позивачем через невиконання відповідачем грошового зобов»язання в обгрунтування розміру пені, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 10 000,00 грн.
На підставі наведеного суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 53433,36 грн., із розрахунку 9576,00 грн. (тіло кредиту) + 27026,92 грн. (заборгованість за відсотками)+ 2757,84 грн. (заборгованість по комісії) +10000,00 (пеня)+ 500,00 (фіксований штраф) +3572,60 грн. (процентна складова штрафу).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача також підлягають документально підтверджені судові витрати в сумі, яка пропорційна частині задоволенних позовних вимог, в сумі 534,33 грн.
На підставі ст. ст. 525- 527, 530, 1050 ЦК України, Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР, керуючись ст. ст. 5 - 15, 60, 61, 79, 83, 88, 174, 169, 212 - 215, ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299) заборгованість по кредитному договору № DNH4KР84050916 від 29.04.2006 року:
-9576,00 грн. (дев»ять тисяч п»ять сот сімдесят шість гривень 00 копійок) - заборгованість за кредитом;
-27026,92 грн. (двадцять сім тисяч двадцять шість гривень 92 копійки) - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-2757,84 грн. (дві тисячі сімсот п»ятдесят сім гривень 84 копійки) - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
-10000 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок) - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором;
-500 грн. (п»ять сот гривень 00 копійок) - штраф (фіксована частина);
-3572,60 грн. (три тисячі п»ятьсот сімдесят дві грівни 60 копійок) - штраф (процентна складова), а всього стягнути 53433,36 грн. (п»ятьдесят три тисячі чотириста тридцять три грівни 36 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001 МФО 305299) судові витрати у сумі 534,33 грн. (п»ятьсот тридцять чотири грівни 33 копійки).
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: В.В. Смирнов
Судове рішення № 36161586, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області) було прийнято 27.08.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 412/5311/13-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: