Рішення № 36161412, 03.12.2013, Брянківський міський суд Луганської області

Справа № 410/3826/13-ц

Провадження № 2/410/1285/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Брянківський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Крупинської О.Ю.

при секретарі Бахтіній Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Брянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому посилається на те, що 13.02.2009 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, а 22.08.2011 року у них народився син ОСОБА_3, який є інвалідом дитинства до 18 років. Рішенням Брянківського міського суду від 25.06.2013 року по цивільній справі № 410/1943/13-ц шлюб між позивачкою та відповідачем був розірваний. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, всі обовязки, що стосуються матеріального забезпечення дитини, позивачка виконує самостійно, домовленості про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між ними не досягнуто. Позивачка вважає за необхідне забезпечити дитину усім необхідним з метою створення гідних умов для її нормального виховання і розвитку. В даний час позивачка працює у АПТКЛ майстром виробничого навчання. Відповідач в даний час відбуває покарання у Словяносербській випраній колонії УДПтСУ в Луганській області (№ 60) за вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 року за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 15 років. На підставі викладеного позивачка вважає, що відповідач має матеріальну можливість щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини, просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошові сумі в розмірі 800,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка у судове засідання не зявилась, надала суду письмову заяву, у якій позовні вимоги повністю підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі та розглянути справу без її участі.

Відповідач у судове засідання не зявився, але з Словяносербської випраної колонії УДПтСУ в Луганській області (№ 60) надійшли повідомлення, у яких було зазначено, що ОСОБА_2 був ознайомлено з позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, а також погодився на розгляд справи без його участі, заперечень проти задоволення позову не надав.

Дослідивши і оцінивши докази в справі в їхній сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з паспортом громадянина України серії ЕН № 686831, виданого 27.02.2009 року Брянківським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_1 народилась 03.07.1985 року у м. Брянка Луганської області та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30.10.2001 року (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії I-ЕД № 166873, виданого 13.02.2009 року виконавчим комітетом Булавинської селищної ради м. Єнакієве Донецької області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб 13.02.2009 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 3, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 (а.с.4).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії I-ЕД № 299882, виданого 30.08.2011 року відділом ДРАЦС Брянківського МУЮ у Луганській області, ОСОБА_3 народився 22.08.2011 року у м. Брянка Луганської області, про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис № 238, батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідно до рішення Брянківського міського суд Луганської області від 25.06.2013 року по цивільній справі № 410/1943/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було розірвано (а.с.6).

Згідно з довідкою квартального комітету № 195 м. Брянки від 13.08.2013 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5, дійсно зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, а проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 разом з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.57).

Згідно з висновком ВКК № 1036 Обласної дитячої консультативної поліклініки від 13.09.2011 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства до 18 років (а.с.20).

Відповідно до вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 року по кримінальній справі № 1-84/2006, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років (а.с.11-18).

Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, затвердженої 09.09.2013 року начальником Словяносербської випраної колонії УДПтСУ в Луганській області (№ 60), засуджений ОСОБА_2 на шлях виправлення не стає (а.с.54-55).

Згідно з довідкою Словяносербської виправної колонії УДПтСУ в Луганській області (№ 60) від 19.09.2013 року 33/М-58, засуджений ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, відбуває міру покарання у СВК (№ 60) з 03.08.2013 року по теперішній час, під час відбування покарання у СВК (№ 60) засуджений ОСОБА_2 не працює, заробітної плати та грошей на особовому рахунку немає. Бухгалтерією установи ніяких відрахувань на користь сімї засудженого ОСОБА_2 не здійснювалось (а.с.56).

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, той із батьків, з ким проживає дитина, має право на стягнення аліментів у судовому порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на утримання дитини за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоровя, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Держава Україна проголошуючи такий принцип сімейного права, як державна охорона кожної дитини, яка позбавлена належного батьківського піклування, реалізує його в одному із положень даної статті СК України. Зокрема ч. 3 ст. 184 СК України встановлює, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Зазначені вище докази суд знаходить достовірними, їх обєктивність сумнівів не викликає.

За загальним правилом, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Єдиною підставою для звільнення батька чи матері дитини від обовязку сплачувати аліменти на її утримання є правило, встановлене ст. 188 СК України, відповідно до якого батьки можуть бути звільнені від обовязку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. При цьому дитина повинна мати такий високий матеріальний рівень доходів за рахунок власних коштів, який повністю забезпечує її життєві потреби.

Відповідно до частини 2 коментованої статті 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обовязку утримувати дитину тільки за рішенням суду. При винесенні такого рішення суд повинен встановити, що дохід дитини набагато перевищує дохід кожного із її батьків.

Незважаючи на те, що відповідно до довідки Словяносербської виправної колонії УДПтСУ в Луганській області, засуджений ОСОБА_2 під час відбування покарання у СВК (№ 60) не працює, заробітної плати та грошей на особовому рахунку немає, суд не вбачає правових підстав для звільнення ОСОБА_2 від обовязку утримувати дитину.

Суд вважає можливим призначити аліменти в твердій грошовій сумі зважаючи на те, що тривалий час відповідач не працює. При викладених обставинах, оцінюючи всі докази у їх сукупності та взаємозвязку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, а також зважаючи на те, що ОСОБА_2 ще тривалий час буде відбувати покарання у виді позбавлення волі та з урахуванням його матеріального стану, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини необхідно задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошові сумі в розмірі 100,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття. А також з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 79, 180-182, 184, 188 СК України, ст. ст. 3, 10-11, 58-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 294, 367 ЦПК України, постановою Пленуму ВСУ від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», постановою Пленуму ВСУ від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошові сумі 100 грн., щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 18.10.2013 року до досягнення дитиною повноліття 22.08.2029 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок, який перераховувати на рахунок: 31219206700017, отримувач коштів: УДКС України у м. Брянці Луганської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37780550, код банку отримувача (МФО): 804013, банк отримувача ГУДКCУ у Луганській області, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ: 05380728, пункт 1.1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Брянківський міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: О.Ю. Крупинська