Рішення № 36160446, 18.12.2013, Селидівський міський суд Донецької області

242/4909/13-ц

2/242/1535/13

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2013 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Моцного О.С., при секретарі Відонової О.О., за участі позивача ОСОБА_1, представника третьої особи відділення ФССНВВПЗ в м. Селидове шашкова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.04.1998 року був розслідуваний факт хронічного профзахворювання: тривала робота в несприятливому кліматі та при постійному впливі шкідливих речовин призвели до розвитку в нього хронічного обструктивного захворювання легенів 2 стадії пилової етіології, фаза затихаючого загострення. Висновком МСЕК від 24.04.2003 йому встановлено 50 % стійкої втрати працездатності. Через це він має низьку можливість соціальної адаптації. Хвилювання нервово-психологічного характеру через втрату працездатності призвели до розладу функцій організму, обмежили життєздатність, через що він поніс втрати в немайновій сфері. Просив суд визнати факт моральних страждань у зв'язку з тим, що сталося, страховим випадком та стягнути з відповідача 55 100 грн. у якості компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог.

Представник 3-ї особи, який дії на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, оскільки позивач не надав жодного доказу щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно трудової книжки позивач з 03 лютого 1998 року по 10.05.1999 працював на підприємстві відповідача, звільнений у звязку зі станом здоровя, на 3-ю групу інвалідності.

Згідно акт розслідування професійного захворювання від 15 квітня 1998 року ОСОБА_1 встановлено хронічну вертебрологічну п/кр. радіокулопатію та причинами цього стали фізичне перевантаження й важка фізична праця.

Згідно довідки МСЕК від 24 квітня 2003 року позивачу було проведено огляд та визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 50%.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею ж 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 2 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" містить роз'яснення, що спори про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або іншим законодавством.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що при застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.

На час встановлення позивачу вперше втрати професійної працездатності діяли Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені Постановою Кабінету Міністрі України від 23 червня 1993 року № 472 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 1100 Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року), згідно з якими розмір відшкодування завданої моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших виплат.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 " Про судову практику про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача - роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Втрата працездатності у звязку професійним захворюванням та трудовим каліцтвом встановлена висновком ЛЕК у 1998 році, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.

На час виникнення у позивача права на отримання такого відшкодування розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян складав у сумі 17 гривень, тому розмір відшкодування моральної шкоди складає розмір 2550 грн. (17 грн. х 150 ), а, приймаючи до уваги 50% ступеня втрати працездатності, то стягненню підлягає половина вказаної суми, тобто 1275 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ступеня і характеру ушкодження здоров'я, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, порушенні виробничих зв'язків, неможливості працювати у звязку з втратою працездатності на роботах під землею, порушенням звичайних життєвих стосунків позивач зазнає фізичні і моральні страждання. При цьому суд приймає до уваги, що позивачу протягом тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до втрати здоров"я.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст.153 КЗпП України, п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472, п. 13 постанови № 4 Пленума Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 1275 (одну тисячу двісті сімдесят пять) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (що знаходиться за адресою 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) судовий збір на користь держави в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя