Рішення № 36159153, 17.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2013 Справа № 905/7718/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Павленко М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн.75 коп..,-

за участю представників сторін:

від позивача: Єгоров В.С.за довір.

від відповідача: Глущенко Д.В. за довір.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі ПАТ НАК «Нафтогаз України») із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» (далі ПАТ «Донецькмісьгаз») про стягнення 100000 грн. 75 коп., з яких:

16666 грн.79 коп. - сума 3% річних нарахованих за зобов'язаннями за період з квітня по липень та за грудень 2012р.;

83333 грн. 96 коп. - сума пені, нарахованої у період з квітня по липень та за грудень 2012р..

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на факт порушення відповідачем умов договору на купівлю-продаж природного газу №945-Н від 27.04.2012р., на приписи ст.ст.526, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.22, 193, 231 Господарського кодексу України, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечував. Надав письмові заперечення, в яких зазначив про безпідставність стягнення 3% річних, у зв'язку з тим, що позивач не звертався до ПАТ «Донецькмісьгаз» з вимогою про сплату боргу. Крім того, відповідач вважає, що датою початку строку прострочення сплати за фактично переданий газ, є 31-е число наступного за місяцем поставки газу, проте позивач нараховував зобов`язання з 30 числа. Також, відповідач вважає неприпустимим зміну строку позовної давності по стягненню пені шляхом доповнення Договору п.9.2. У разі застосування судом штрафних санкцій згідно п. 7.2. Договору, відповідач просив зменшити суму пені на 99%.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

27 квітня 2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі- Постачальник) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецьміськгаз» (далі-Покупець) було укладено договір №945-Н купівлі-продажу природного газу (далі-Договір) (а.с.8-15).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 6.2. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 30 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами, але не раніше ніж 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.04.2012 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012 року включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Судом встановлено, що НАК «Нафтогаз України» свої зобов'язання згідно даного договору виконала, передавши Відповідачу протягом квітня-грудня 2012р. природний газ на загальну суму 53200388,93 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу (а.с.16-24).

На час подання даної позовної заяви, Відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, але розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 100000 грн.75 коп.., з яких:

16666 грн.79 коп. - сума 3% річних нарахованих за зобов'язаннями за період з квітня по липень та за грудень 2012р.;

83333 грн. 96 коп.- сума пені, нарахованої у період з квітня по липень та за грудень 2012р..

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 202 Господарського кодексу України встановлено, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 16666,79 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині. підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Відповідно до п. 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1., 6.2. цього Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.2 Договору сторони узгодили, що строк, в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим Договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5(п'ять) років.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги, що п. 9.2 Договору узгодили, що строк, в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свої прав за цим Договором (строк позовної давності) у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5(п'ять) років, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення пені в межах строку визначеного договором.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з квітня по липень та за грудень 2012 року на загальну суму 83333,96 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені на 99% суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

На підтвердження таких обставин суду надано звіт про фінансові результати за 9 місяців 2013р., з якого вбачається про наявність у відповідача, збитків у розмірі 2352 тис. грн.,

Також відповідач зазначає, що у зв'язку з короткочасним простроченням виконання зобов`язання позивач не поніс реальних збитків.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% заперечив, посилаючись також на скрутне фінансове становище НАК «Нафтогаз України»

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, враховуючи, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшує розмір пені на 20%. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 66667 грн. 17коп.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної оплати отриманого відповідачем газу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн.75 коп.. підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та задоволені частково не з вини позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн.75 коп.. - задовольнити частково

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» (83001,м.Донецьк, пр.Театральний,1, код ЄДРПОУ 03361081) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул..Б.Хмельницького, код ЄДРПОУ 20077720) суму 3% річних, нарахованих за період з квітня по липень та за грудень 2012р у розмірі 16666 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 79 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» (83001,м.Донецьк, пр.Театральний,1, код ЄДРПОУ 03361081) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул..Б.Хмельницького, код ЄДРПОУ 20077720) суму пені, нарахованої за період з квітня по липень та за грудень 2012р у розмірі 66667 (шістдесят шість тисяч шистьсот шістдесят сім) грн. 17 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» (83001,м.Донецьк, пр.Театральний,1, код ЄДРПОУ 03361081) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул..Б.Хмельницького, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 17 грудня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов