Постанова № 36159047, 16.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/18155/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Консорціуму "Науково - виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000882230 від 19.06.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Консорціум «Науково-виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000882230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що скільки формування податкового кредиту за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належними чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибули, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Консорціуму «Науково-виробниче об'єднання «Укренергобуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інжинирінгова компанія «Синтез», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, за результатом якої складено акт від 27.05.2013 №1566/22-30/33834660 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку, зокрема, про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість яка підлягає сплаті на суму 972 533,36 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000882230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 215 666 грн. (за основним платежем 972 533 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 243 133 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: актом Західної МАПІ м. Харкова від 08.04.2013 №620/22.1-107/32563055»Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІК «Синтез» з ТОВ «Спецтрубмонтаж» за період вересень 2012 року, грудень 2012 року, ТОВ «Генбудінвест» за період листопад 2012 року» встановлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації. Зустрічну звірку ТОВ «ІК «Синтез» здійснено на підставі акту від 26.02.2013 №749/2240/31939034 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубмонтаж» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012» згідно якого у підприємства відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 та формування податкового кредиту по придбанню товару (виконаних робіт) та акт від 28.03.2013 №273/2240/37318658 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Генбудінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 по 31.12.2012» відповідно до якого по ТОВ «ІК «Синтез» не можливо підтвердити факт реального вчинення господарських операцій за вересень, листопад, грудень 2012 року.

На підставі вказаного вище відповідач вказує про неможливість встановлення факту взаємодії позивач з ТОВ «ІК «Синтез» у періоді листопад, грудень 2012 року.

Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ТОВ «ІК «Синтез» та ТОВ «Генбудінвест», ТОВ «Спецтрубмонтаж» не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року, додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року № 568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за договорами поставки, укладеними між Позивачем та ТОВ «ІК «Синтез».

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами між позивачем та ВАТ «Укргідроенерго» укладено договір генерального підряду на виконання генпідрядних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулючої електростанції від 25.03.2011, предметом якого є виробничо-господарські взаємовідносини пов'язані із виконанням генпідрядних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулючої електростанції.

Виробничо-госопдарськими взаємовідносинами є виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, а також поставка обладнання та введення в експлуатацію об'єкту пов'язані із завершенням будівництва об'єкта відповідно до проекту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 №2266 (п.2.1.1 Договору).

Відповідно до п. 16.1 Договору генпідрядник (позивач) має право за письмовою згодою замовника залучати до виконання Договору, як третіх осіб, субпідрядників і забезпечувати їх координацію.

Також, позивачем надано до матеріалів справи, належним чином завірені копії договірної ціни, розрахунки вартості робіт, специфікації поставки, протокол погодження договірної ціни, календарний графік виконання робіт, план фінансування програму поставки обладнання, копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ІК «Синтез» укладено договір субпідряду від 10.07.2012 №24-01/2011-к на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт тат поставки обладнання в ході завершення будівництва гідроагрегатів №2 та №3 Дністровської гідроакумулючої електростанції. Відповідно до якого замовником будівництва є ПАТ «Укргідроенерго» та предметом якого є виконання окремих будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт погоджених сторонами в додатку № 5 до договору, поставку обладнання відповідно до специфікації (додаток №6), що додається до договору та є його невід'ємною частиною.

Також, позивачем надано суду копії: договірної ціни, протоколу погодження договірної ціни, календарного графіку, видаткових та податкових накладних, актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідку про вартість будівельних робіт, копію має ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства та дозволу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки ТОВ «ІК «Синтез», копії яких долучено до матеріалів справи.

Матеріалами справи підтверджується оплата виконаних робіт на підставі платіжних доручень, а також підтверджується випискою банку по особовому рахунку.

Позивачем суми ПДВ за вищенаведеними накладними були віднесені до складу податкового кредиту.

За нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ (далі -Закон України № 996-ХІУ), бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Згідно визначення, яке наведено у статті 1 Закону України № 996-ХІУ, із змінами і доповненнями, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що вищевказані накладні та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Крім того в матеріалах справи відгук ВАТ «Укргідроенерго» (замовник робіт) по виконаним роботам з будівництва Дністровської ГАЕС.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «ІК «Синтез» виконувались сторонами у повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача (ТОВ «ІК «Синтез») зареєстрований в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридична особа ТОВ «ІК «Синтез» не була припинена.

Разом з тим, слід також відзначити, що ТОВ «ІК «Синтез» оскаржено дії податкового органу та акт від 26.02.2013 № 749/2240/31939034 щодо визнання правочинів цього підприємства "нікчемними" до Харківського окружного адміністративного суду, постановою якого позовні вимоги задоволено.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «ІК «Синтез» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість яка підлягає сплаті на суму 972 533,36 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податковогох повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ІК «Синтез ", а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Консорціуму «Науково-виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Консорціуму «Науково-виробниче об'єднання «Укргідроенергобуд» задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0000882230, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда