Рішення № 36158740, 17.12.2013, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2/226/1161/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Мітюхіній О.В.,

за участю представника позивача Базелюк Т.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за позовом обласного комунального підприємства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» далі за текстом ОКП «ДТКЕ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію.

У судовому засіданні в обґрунтування заявлених вимог представник позивача Базелюк Т.В. вказала, що відокремлений підрозділ позивача - «Виробнича одиниця ОКП «ДТКЕ» «Димитровтепломережа», здійснюючи свою діяльність, в опалювальний період 2007-2010 роки надав теплову енергію у квартиру з опалювальною площею 61,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у якій зареєстрований та постійно мешкає відповідач ОСОБА_2 Квартира відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є споживачем житлово-комунальних послуг. Між ОКП «ДТКЕ» та батьком відповідача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1, оскільки підприємство надало теплову енергію, а відповідач використав надану послугу для задоволення власних потреб та не відмовився від неї. У період з 01.10.2007 року по 01.08.2013 року відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 8541,99 грн., яка за судовим наказом № 2-н/226/919/2013 від 23.09.2013 року була стягнута з відповідача. За заявою боржника, який зазначив, що він 15.12.2012 року зареєстрував шлюб і змінив своє прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», даний наказ було скасовано за ухвалою Димитровського міського суду № 2-с/226/54/2013 від 14.10.2013 року. Оскільки судовий наказ було скасовано, позивач, звернувшись до суду в порядку позовного провадження, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надану теплову енергію у розмірі 8541,99 грн. за період з 01.10.2007 року до 01.08.2013 року, 3% річних в сумі 243,11 грн., інфляційні збитки в сумі 30,69 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 229,40 грн.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково, оскільки вважає, що при розгляді вимог позивача повинна бути застосована загальна позовна давність тривалістю в три роки, яка встановлена ст.257 ЦК України. Дій, що свідчать про визнання відповідачем боргу, які б були б підставою для переривання перебігу позовної давності з його боку не вчинялися. Тому, відповідач просить суд застосувати загальний строк позовної давності до основної вимоги позивача про стягнення заборгованості за надану теплову енергію в сумі 8541,99 грн.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальної площі квартири. У житловому будинку встановлено прилад обліку теплової енергії, тому плата за надані послуги справляється з показаннями теплового лічильника та пропорційно опалювальної площі квартири. Оскільки квартира відповідача є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, який приєднано до системи централізованого теплопостачання, тому він є користувачем теплової енергії, яку надає позивач. А саме, з моменту підключення житлового будинку АДРЕСА_1 до системи централізованого опалення, що підтверджується актами про включення (відключення) житлового будинку до системи централізованого опалення та рішенням виконкому про початок та закінчення опалювального періоду. Таким чином, незалежно від того, чи є громадянин власником приватизованої квартири або наймачем неприватизованої квартири, він є споживачем житлово-комунальних послуг, тому його обов'язком являється своєчасна оплата наданих послуг та дотримання вимог житлового та містобудівного законодавства. Отже, позивач вважає, що між відповідачем та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання. А саме, на підставі ст.11 Цивільного кодексу України та на підставі відкритого особового рахунку НОМЕР_1, якій відповідає вищевказаній квартирі. Щодо застосування загального строку позовної давності до нарахованих платежів за послуги з теплопостачання представник позивача зазначила, що позивач раніше був позбавлений можливості пред'явити позов у зв'язку з відсутністю відповідних коштів для сплати судових витрат через несвоєчасну оплату населенням спожитих послуг з теплопостачання, що є поважною причиною пропущення строку позовної давності та порушене право підлягає захисту. За боржником рахується борг перед ОКП «ДТКЕ» в розмірі 8541,99 грн., який виник за період 01.10.2007 року до 01.08.2013 року. Відповідачем заявлено про застосування позовної давності, тому позивач вважає за можливим розглянути спір в межах позовної давності. 19.09.2013 року в порядку позовного провадження позивач звернувся до Димитровського міського суду з вимогами про стягнення боргу за опалення з боржника ОСОБА_2 на користь ОКП «ДТКЕ». Судовим наказом № 2-н/226/919/2013 від 23.09.2013 року сума боргу була стягнута з боржника, але, не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду із заявою про скасування судового рішення. Ухвалою Димитровського міського суду від 14.10.2013 року судовий наказ було скасовано. Після отримання позивачем ухвали суду про скасування судового наказу, він звернувся до Димитровського міського суду з позовною заявою про стягнення з боржника боргу за опалення. Отже, позивач вважає, що строки позовної давності необхідно рахувати з часу звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу. А саме, за період з 19.09.2010 року до 19.09.2013 року, що складає 4268,84 грн., а також 3 % річних та інфляційні збитки в межах загального строку позовної давності загальною сумою 519,91 грн., з яких: 3% річних становить 243,11 грн., інфляційні збитки - 30,39 грн., які позивач разом із судовим збором в сумі 229,40 грн. просить суд стягнути з відповідача на його користь

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 15.12.2012 року зареєстрував шлюб і змінив своє прізвище «ОСОБА_2» на прізвище дружини «ОСОБА_2», про що свідчить свідоцтво про шлюб (а.с.7).

ОСОБА_2 з 19.11.1985 року зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, у якості повнолітнього члена сім'ї власника квартири - його батька ОСОБА_3, який знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 року у зв'язку зі смертю; квартира має житлову площу 37,54 кв.м, розташована у дев'ятиповерховому будинку, підключена до об'єднаної системи центрального опалення, що підтверджується довідкою приватного підприємства «ПЖФ Гарант-Сервіс» (а.с.6).

Ухвалою Димитровського міського суду Донецької області від 14.10.2013 року у справі № 2-с/226/54/2013 скасовано винесений 23.09.2013 року Димитровським міським судом Донецької області наказ у справі № 2-н/226/919/2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОКП «ДТКЕ» заборгованості за надану теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.10.2007 року по 01.08.2013 року в сумі 8541,99 грн., 3% річних в сумі 243,11 грн., інфляційних збитків в сумі 30,69 грн. (а.с.5).

Представник позивача у суді пояснила, що нарахування плати за відпущену теплову енергію проводилося за затвердженими в установленому порядку тарифами на підставі актів включення (відключення) жилого будинку АДРЕСА_1 до центрального теплопостачання, . що підтверджується доданими позивачем до справи відповідними актами та рішеннями виконкому Димитровської міської ради.

Згідно за розрахунками позивача сума заборгованості відповідача за відпущену теплову енергію за вищевказаною адресою перед позивачем за період з 01.10.2007 року до 01.08.2013 року разом з 3% річних та інфляційними збитками за період з 21.11.2010 року по 20.07.2013 року склала 8815,78 грн. (а.с.9, 10-11).

Також з наданих до суду розрахунків позивача вбачається, що нарахування платежів за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, провадяться по особовому рахунку НОМЕР_1, відкритому на відповідальну особу - власника квартири ОСОБА_3 (а.с.10-11).

За приписами ст.156 ЖК України, Правил користування приміщеннями жилих будинків.., затверждених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92, та у редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів № 45 від 24.01.2006 року, власник квартири та його повнолітні члени сім'ї зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно за ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги у квартирі, яка належить громадянину, стягується по затвердженим в установленому порядку тарифам.

Відповідно до ст.68 ЖК України, Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі за текстом Правила), плата за надання цих послуг повинна надаватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Суд вважає, що відкриття особового рахунку НОМЕР_1 на ім'я батька відповідача, відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_1 до точки розподілу в межах балансової належності, свідчить про фактичне укладення договору між сторонами.

Згідно за ст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.20 Правил плата за послуг з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу.

У судовому засіданні представник позивача Базелюк Т.В. пояснила, що у житловому будинку АДРЕСА_1 Донецької області встановлено прилад обліку теплової енергії, тому плата за надані прослуги з теплопостачання справляється відповідно до показань засобів обліку теплової енергії з урахуванням опалювальної площі квартири.

Згідно за п.23, п.29 Правил перерахунок розміру плати за послуги з теплопостачання проводиться лише у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їх якості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов згідно зі ст.525 ЦК України не допускається, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем в односторонньому порядку порушені умови договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку, відповідно до якого позивачем, як було встановлено, фактично надавалася послуга з теплопостачання у будинок АДРЕСА_1.

Між тим, суд вважає необхідним застосувати загальний строк позовної давності до нарахованих платежів за послуги з теплопостачання.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на приведені доказі, суд приходить до висновку, що строки позовної давності слід рахувати з часу звернення позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, який було видано судом 23.09.2013 року, оскільки ст.118 ЦПК України передбачено спеціальний порядок звернення до суду із вимогами про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.

У судовому засіданні представник позивача Базелюк Т.В. пояснила, що позивач раніше був позбавлений можливості пред'явити позов у зв'язку з відсутністю відповідних коштів для сплати судових витрат через несвоєчасну оплату населенням спожитих послуг з теплопостачання, що є поважною причиною пропущення строку позовної давності.

Проте суд не приймає заявлене позивачем, як поважну причину пропущення строку звернення до суду з позовом, оскільки, по-перше, позивачем у підтвердження сказаного не надано жодного доказу, а по-друге, позивач на протязі усього спірного періода звертався до суду з аналогічними позовами до боржників.

Отже, з огляду на заяву відповідача про застосування позовної давності, розрахунку його заборгованості перед позивачем за надані послуги, позов підлягає задоволенню частково в межах строку позовної давності за період з 01.10.2010 року до 01.08.2013 року в сумі 4268,84 грн. (а.с.9)

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приведену норму закону, вимоги позивача та наявної заборгованості з відповідачів також підлягає стягненню 3% річних в сумі 243,11 грн. та інфляційні збитки в сумі 30,69 грн., розраховані за період невиконання грошового зобов'язання з 21.11.2010 року по 20.07.2013 року (а.с.9).

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені підприємством судові витрати на оплату судового збору у сумі 229,40 грн. (а.с.2).

На підставі ст.ст.68, 156, 162 ЖК України, ст.ст.11, 267, 509, 525 ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Правил користування приміщеннями жилих будинків.., затверджених постановами Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.92 та № 45 від 24.01.2006 року, Правил по наданню населенню послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної і гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.07.2005 року № 630, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»:

- заборгованість за теплову енергію за період з 01.10.2010 року до 01.08.2013 року за теплову енергію в сумі 4268 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 84 коп., перерахувавши зазначені суми на рахунок № 260303011523 у філії ДОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 335106, ЗКПО банку 09334702, отримувач: ОКП "Донецьктеплокомуненерго" ЄДРПОУ 03337119, призначення платежу: за теплову енергію м.Димитров;

- 3 % річних в сумі 243 грн. 11 коп.; інфляційні збитки в сумі 30 грн. 69 коп.; судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп., а всього у розмірі 503 (п'ятсот три) грн. 20 коп., перерахувавши зазначену суму на рахунок № 26007376025 ДОД АТ "Райффайзен банк"Аваль", МФО 380805, отримувач: відокремлений підрозділ "ВО ОКП "ДТКЕ""Димитровтепломережа", код ЄДРПОУ 38311229, призначення платежу: штрафи та судові витрати м.Димитров.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати судову скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2013 року.

Суддя Ж.Є.Редько