Постанова № 36155818, 26.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року 16 год. 30 хв. 810/5160/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Петришина С.І.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа»доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акруа» (далі - ТОВ «Акруа» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 27.08.2013 №0005622202, №0005522202 та №0005612213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар поставлено та отримано, а послуги надано у повному обсязі й оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

Крім цього, позивач зазначив, що оскільки ним здійснювалась оптова торгівля хімічними продуктами, в силу положень чинного законодавства він звільнений від обов'язку проводити за місцем відвантаження товарів розрахункові операції через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Податковий орган також стверджує, що господарські операції позивача мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

У ході проведення перевірки відповідачем також встановлено порушення позивачем приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягали у не проведенні розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2013 не з'явився. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Акруа» є юридичною особою, ідентифікаційний код 36432705, юридична адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 20. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 24.07.2009 № 3771 та є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість № 100294104, виданого Броварською ОДПІ 27.08.2009.

Видами діяльності ТОВ «Акруа» є оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами і овочами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

Діяльність з оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами є основним видом діяльності ТОВ «Акруа».

У період з 15.07.2013 по 02.08.2013 Броварською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Акруа» (код за ЄДРПОУ 36432705) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт від 09.08.2013 № 70/10062201/36432705 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 3839349,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року на суму 29625,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 273273,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 1250072,00 грн., за IV квартал 2011 року на суму 2265379,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 21000,00 грн.;

- пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 153900,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 141500,00 грн., за квітень 2012 року на суму 12400,00 грн.;

- пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на загальну суму проведених операцій 343347, 20 грн.

На підставі Акта перевірки, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.08.2013: №0005622202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3849850,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 3839349,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10501,00 грн.; №0005522202, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 230850,00 грн., у тому числі за основним платежем - 153900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 76950,00 грн.; № 0005612213, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 833001,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає факт не включення ним до декларації за 4 квартал 2011 року суми вартості експорту у розмірі 156237,00 грн., що призвело до заниження ним зобов'язань із податку на прибуток у розмірі 35935,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 12400,00 грн.

Таким чином, у частині донарахування відповідачем сум податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за дане правопорушення позивач рішення податкового органу не оспорює.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У зв'язку з тим, що у суду не виникає сумніву щодо достовірності наведених обставин та добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення №0005522202 у частині нарахування позивачеві основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 12400,00 грн. та штрафу у розмірі 6200,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0005622202 у частині нарахування позивачеві основного платежу з податку на прибуток у розмірі 35935,00 грн. є обґрунтованим, а відтак, у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, зазначена сума податкового боргу сплачена позивачем у повному обсязі (том І а.с. 64,65).

Щодо здійснення самостійного математичного розрахунку та сплати позивачем суми штрафу у розмірі 17967,50 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 27.08.2013 №0005622202 за правопорушення, що виявилось у не включенні позивачем до декларації за 4 квартал 2011 року суми вартості експорту, що призвело до заниження ним податку на прибуток у розмірі 35935,00 грн., суд зазначає наступне.

На неодноразову вимогу суду, яка в тому числі оформлена ухвалою суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, відповідачем не надано детального розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції та контрагентів.

Разом з цим, при дослідженні суми застосованих відповідачем санкцій за порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 3839349,00 грн., суд дійшов висновку, що штраф був застосований лише за податкові порушення допущені позивачем у ІІ кварталі 2012 року, а саме у розмірі 50% від суми нарахованих відповідачем податкових зобов'язань у розмірі 21000,00 грн. по операціям з надання послуг ФОП ОСОБА_1

Водночас, фінансові санкції за порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, які за твердженням податкового органу призвели до заниження позивачем зобов'язань із податку на прибуток за результатами господарської діяльності у 2011 році, відповідачем, враховуючи положення пункту 6 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», не нараховувались.

Тобто, за правопорушення що виявилось у не включенні позивачем до декларації за 4 квартал 2011 року суму вартості експорту у розмірі 156237,00 грн., що призвело до заниження ним зобов'язань із податку на прибуток у розмірі 35935,00 грн., штраф відповідачем не нараховувався.

Вказана обставина також підтверджується математичним розрахунком застосованих санкцій. Як вбачається із числових значень податкового повідомлення-рішення від 27.08.2013 №0005622202, нарахований контролюючим органом штраф у розмірі 10501,00 грн. є значно меншим від розрахованого та сплаченого позивачем (17967,50 грн.)

А відтак, у суду виникли об'єктивні сумніви відносно наявності законодавчо визначених підстав для нарахування та достовірності обставин щодо розрахованої позивачем суми штрафу у розмірі 17967,50 грн. у зв'язку з чим, дана обставина підлягає дослідженню та не приймається судом до уваги.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що ТОВ «Акруа» є офіційним постачальником хімічних препаратів на територію України та завозить їх з метою укладення договорів поставок з компаніями, які здійснюють їх подальшу реалізацію в Україні.

Хімічні препарати, що були у подальшому реалізовані позивачем ТОВ «Компанія Квік Дан» відповідно до договору поставки від 01.05.2011 № АК-9, імпортовані ТОВ «Акруа» з Китаю від основного постачальника цих препаратів є Delta Marketing Ltl (Дельта Маркетинг Лтд), з яким укладені відповідні контракти.

Ввезення товару підтверджується наявними у матеріалах справи вантажно-митними деклараціями, а також актом перевірки від 19.09.2011 №1251/233/36432705 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Акруа", проведеної Броварською ОДПІ з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2011 року", згідно якого посадовими особами податкового органу встановлено факт ввезення на митну територію України у 2011 році, проданих у подальшому позивачем хімічних препаратів.

Отже, у суду не виникає сумніву, що укладення ТОВ "Акруа" з ТОВ "Компанія Квік Дан" договору поставки (продажу) хімічних препаратів від 01.05.2011№ АК-9 та здійснення даної господарської операції відповідає дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу щодо нікчемності договору поставки від 01.05.2011 № АК-9 ґрунтуються, зокрема, на висновках, викладених в акті Алчевської ОДПІ від 02.12.2011 № 2005/236-37288477 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Квік Дан" (код за ЄДРПОУ 37288477) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011. Оскільки посадовими особами Алчевської ОДПІ встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, податковим органом зроблено висновки про відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, майна у ТОВ "Компанія Квік Дан", які економічно необхідні для виконання умов укладеного між сторонами договору поставки.

А відтак, в основу твердження про безтоварність господарської операції щодо оптової поставки позивачем хімічних препаратів ТОВ "Компанія Квік Дан" є факт відсутності останнього у 2013 році за вказаним ним місцезнаходженням.

Поряд з цим, як встановлено судом, акт Алчевської ОДПІ від 02.12.2011 № 2005/236-37288477 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Квік Дан" було оскаржено останнім в судовому порядку та відповідно до постанови Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а/1270/743/2012 дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 02.12.2011 №2005/236/37288477 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія Квік Дан", код за ЄДРПОУ 37288477, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011", визнано протиправними.

За результатами апеляційного оскарження вказаного рішення суду, Донецьким апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 19.04.2012 №2а/1270/743/2012, відповідно до якої визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо внесення змін до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" в частині виключення відомостей про задекларовані ТОВ "Компанія "Квік Дан" податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 196575292,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 182241875,00 грн.; зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в Автоматизованій системі "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості щодо задекларованих ТОВ "Компанія "Квік Дан" податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 196575292,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 182241875,00 грн.

Таким чином, висновки податкового органу про наявність підстав вважати договір поставки від 01.05.2011 № АК-9 нікчемним, який ґрунтувався на даних Акта перевірки Алчевської ОДПІ в Луганській області, дії якої у подальшому були визнані протиправними, не ґрунтуються на належних доказах, а тому, є безпідставними.

Щодо тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції щодо поставки ТОВ «Акруа» товарів ТОВ "Компанія Квік Дан" у зв'язку із відсутністю товарно-транспортних накладних та інформації стосовно наявності власних чи орендованих транспортних засобів у ТОВ «Акруа», суд зазначає наступне.

Умовами договору поставки, укладеного між ТОВ "Акруа" та ТОВ "Компанія Квік Дан" передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW "франко-завод". Згідно з "Інкотермс, офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакції 2000 року)", термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Відповідно до зазначених правил Інкотермс, на продавця (в даному випадку ТОВ "Акруа") не покладається обов'язок доставки товару до місцезнаходження покупця, а отже і мати докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що товар належним чином був переданий ТОВ "Компанія Квік Дан" на території складу ТОВ "Акруа" відповідно до умов укладеного сторонами договору поставки від 01.05.2011 № АК-9, що підтверджується видатковими накладними.

А відтак, факт відсутності у ТОВ "Акруа" товарно-транспортних документів за умови передачі товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними покупцем - ТОВ "Компанія Квік Дан", які були надані податковому органу у ході перевірки, не є належним доказом безтоварності даної господарської операції.

Крім цього, до перевірки та матеріалів справи позивачем надано: копію договору відповідального зберігання № ХП-Ф-10/05 від 01.04.2011, укладеного з ТОВ «Хімінвест-Плюс»; копію санітарного паспорту від 21.12.2010 на право одержання, зберігання і використання пестицидів і мінеральних добрив; копії актів приймання-передачі товару на відповідальне зберігання ТОВ «Хімінвест - Плюс»; копії платіжних доручень на підтвердження оплати ТОВ «Акруа» за послуги з відповідального зберігання товару; копію ліцензії ТОВ «Компанія «Квік Дан» на право здійснення торгівлі пестицидами та агрохімікатами; специфікації до договору поставки, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які містять всі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості.

За наведених обставин, твердження податкового органу про безтоварність господарської операції, внаслідок чого отримані позивачем від ТОВ «Компанія «Квік Дан» грошові кошти, як плата за проданий товар, є безповоротною фінансовою допомогою, суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Дана правова позиція також викладена у постанові Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 у справі № 2а-3018/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012.

Суд звертає увагу, що зазначене рішення прийняте за результатами розгляду справи між тими самими сторонами і з тих самих підстав.

Крім цього, як встановлено судом, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, а їх зміст дозволяє достовірно встановити обсяги господарських операцій, їх вартість та сутність.

А відтак, суд вважає, що позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Компанія Квік Дан" та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та його контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, сторони були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

За наведених обставин, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Квік Дан» є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Акруа» з ТОВ «Зодчій ЛТД» суд зазначає таке.

Як встановлено судом, підставою для висновків Броварської ОДПІ про неправомірність формування позивачем податкових зобов'язань та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Зодчій ЛТД» є твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеного між ТОВ «Акруа» та ТОВ «Зодчій ЛТД» №22/8 від 22.08.2011.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ТОВ «Зодчій ЛТД» укладено договір поставки від 22.08.2011, за умовами якого ТОВ «Зодчий ЛТД» зобов'язане передати у власність, а ТОВ «Акруа» прийняти і оплатити товар на загальну суму 849 000,00 грн.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Зодчій ЛТД», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до яких директором ТОВ «Зодчій ЛТД» значився Лахтін С.О.; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання договору та його виконання ТОВ «Зодчій ЛТД» перебувало платником податку на додану вартість.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Зодчій ЛТД», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Зодчій ЛТД» позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані видаткові накладні №312 від 31.08.2011 на суму 401 400,00 грн. та №313 від 31.08.2011 на суму 447 600,00 грн.

Як встановлено судом, перевезення товарів (вантажу) на виконання зазначеного договору, оформлене відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, а саме шляхом складання товарно-транспортних накладних від 31.08.2011, які містять усі необхідні заповнені реквізити сторін, їх підписи, які скріплені печатками.

За результатами господарських операцій ТОВ «Зодчій ЛТД» видано на користь ТОВ «Акруа» належним чином оформлені податкові накладні від 31.08.2011 № 312 та №313.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між позивачем та ТОВ «Зодчий ЛТД» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками від 31.08.2011 № 312 та № 313 і відповідними платіжними дорученнями.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо форми і змісту наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками, а їх зміст дозволяє достовірно встановити обсяги господарських операцій, їх вартість та сутність.

А відтак, суд вважає, що позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Зодчій ЛТД» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та його контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, сторони були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників ПДВ, не заперечувався сторонами.

Як зазначалось вище, підставою для висновків Броварської ОДПІ про неправомірність формування позивачем податкових зобов'язань та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Зодчий ЛТД» є твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність договору поставки, укладеного між ТОВ «Акруа» та ТОВ «Зодчій ЛТД» №22/8 від 22.08.2011.

В обґрунтування таких тверджень Броварська ОДПІ зазначила, що відповідно до даних Акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.12.11 № 3-23-40-37119637 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Зодчій ЛТД», щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за вересень 2011 року, ТОВ «Зодчій ЛТД» має ознаки «фіктивності», оскільки кількість працюючих становить 1 особу; у ТОВ «Зодчій ЛТД» відсутні основні засоби; місцезнаходження не встановлено та експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 08.12.2011 №2068 проведено експертне дослідження документів та встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «Зодчій ЛТД» в представлених на дослідження документах, а саме податковій декларації з ПДВ ТОВ «Зодчій ЛТД», ймовірно виконані не директором, а іншою особою.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про безтоварність зазначеної господарської операції у 2011 році є факт неможливості проведення у 2013 році зустрічної звірки з ТОВ «Зодчій ЛТД» та висновок експерта про те, що податкову декларацію з податку на додану вартість можливо підписував не директор ТОВ «Зодчій ЛТД».

Водночас, суд зазначає, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу витрат товариства, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акта перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

На неодноразову вимогу суду відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, придбання товарів у ТОВ «Зодчій ЛТД» було обумовлено здійсненням позивачем діяльності, зазначеної у КВЕД.

Суду не надано також жодних доказів того, що асортимент товарів, які були придбані позивачем у ТОВ «Зодчій ЛТД», придбавались у інших контрагентів або обліковувались на складах позивача до укладення правочину, який, на думку відповідача, містить ознаки безтоварності.

Факт оприбуткування та зберігання придбаного у ТОВ «Зодчій ЛТД» товару підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, а їх подальша реалізація і використання у власній господарській діяльності - актами списання, актами звірки залишків, видатковими накладними, які були використані відповідачем під час проведення перевірки.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів фактично не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в ньому лише суб'єктивні висновки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагента позивача.

А відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зодчій ЛТД» є формальними та не об'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо посилання у Акті перевірки, як на доказ безтоварності господарських операцій, на наявність експертного дослідження експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 08.12.2011 № 2068, в якому зазначено, що підпис від імені директора ТОВ «Зодчій ЛТД» в представлених на дослідження документах, а саме, податковій декларації з податку на додану вартість ймовірно виконані не директором, а іншою особою, то суд зазначає, що на неодноразову вимогу суду відповідачем не було надано такого експертного дослідження.

Більш того, суд вважає, що воно не є належним та допустимим доказом, оскільки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені на виконання договорів, не були предметом дослідження. А відтак, даний висновок спеціаліста не містить інформації щодо предмету доказування.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Зодчій ЛТД» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення йому податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Зодчій ЛТД», мали реальний характер (товари були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Щодо тверджень податкового органу про безпідставне завищення позивачем витрат на розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку з участю у семінарі, який був проведений Всеукраїнською громадською організацією «Фумігаційна асоціація» та оплатою послуг ФОП ОСОБА_1., суд зазначає таке.

Як вбачається із змісту Акта перевірки та матеріалів справи, 01 березня 2011 року між ТОВ «Акруа» та Всеукраїнською громадською організацією «Фумігаційна асоціація» укладено договір про участь позивача в семінарі на тему «Розвиток і вдосконаленню ринку засобів захисту сільськогосподарської продукції».

На підтвердження наданих послуг щодо участі у семінарі ТОВ «Акруа» надало податковому органу та суду рахунок на оплату послуг по Договору на участь у семінарі від 01.03.2011; Акт № 1/03 про організацію в проведенні та участі в семінарі; комплект матеріалів, що стосуються теми проведення семінару.

Відповідно до даних Акта перевірки, розрахунки проводились у безготівковій формі через розрахунковий рахунок, зазначена операція відображена позивачем в бухгалтерському обліку по Дт 685 рахунка «Розрахунки з іншими кредиторами», К-т 311, К - т 685-Д-т 92 «адміністративні витрати».

З метою вдосконалення діяльності ТОВ «Акруа» з питань продажу засобів захисту рослин директором видано наказ від 25.04.2011 № 01/2 про використання в роботі підприємства матеріалів семінару та проведено нараду по навчанню працівників підприємства.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ФОП ОСОБА_1. укладено договір № 1 від 02.02.2012, предметом якого є надання послуг, а саме пошук потенційних покупців засобів захисту рослин шляхом дослідження кон'юнктури ринку на території Миколаївської області.

За результатами виконання умов вказаного договору, 30.06.2012 між сторонами був підписаний Акт здачі-приймання робіт № ДД-0000001, відповідно до якого виконавець здав, а замовник прийняв результати дослідження кон'юнктури ринку, наведених у додатку до акта, що містить перелік потенційних покупців засобів захисту рослин на території Миколаївської області.

Розрахунки за отримані послуги між позивачем та ФОП ОСОБА_1 проведено в безготівковій формі.

З метою використання отриманих послуг в господарській діяльності ТОВ «Акруа» видано наказ № 12/1 від 02.07.2012 «Про заходи щодо розширення клієнтської бази підприємства», відповідно до якого старшого бухгалтера, з метою збільшення ринку збуту, зобов'язано направити згідно з переліком, який складений ФОП ОСОБА_1 за результатами дослідження, комерційних пропозицій потенційним покупцям засобів захисту рослин у Миколаївській області.

Отже, як вбачається із зазначених вище документів, одержані послуги від ФОП ОСОБА_1 та Всеукраїнської громадської організації «Фумігаційна асоціація» підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а їх результати використані позивачем для забезпечення своєї господарській діяльності.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат до 01.04.2011 регулювались положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та з 01.04.2011 - Податковим Кодексом України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Згідно з підпунктом «г» підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Під господарською діяльністю відповідно до положень Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

В силу положень пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Відповідно до положень підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат також включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснює такий вид економічної діяльності, як оптова торгівля хімічними продуктами та має ліцензію на торгівлю пестицидами, яка видана Міністерством аграрної політики України 26.10.2010 серії АВ № 564212.

Відповідно до пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, замовлення та отримання результатів дослідження кон'юнктури ринку та участь у семінарі, з огляду на основний вид діяльності позивача, безпосередньо пов'язаний з його господарською діяльністю.

Згідно абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (стаття 901 Цивільного кодексу України). Тобто, результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Як встановлено судом, сторони угод на придбання послуг мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Більш того, згідно з частиною першою статті 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім цього, суд зауважує, що відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд зазначає, що надані позивачем акти надання послуг, містять всі необхідні реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими актами послуг (робіт) до складу витрат.

З приводу тверджень відповідача про те, що надані платником податків до перевірки акти прийому-передачі повинні містити більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також необхідність обов'язкової наявності інших документів, окрім тих, які були складені сторонами на підтвердження фактів надання маркетингових послуг та участі у семінарі, суд зазначає, що оскільки такі послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні або транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, то найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як, наприклад, "маркетингові послуги" чи "участь у семінарі" є, у даному випадку, достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Водночас, згідно з частиною першою статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що на виконання зазначених вище договорів між сторонами були проведені розрахунки у безготівковій формі, результати наданих послуг оформленні у вигляді актів приймання-передачі, які містять дані щодо обсягів наданих послуг, їх змісту, в них наявна інформація про вартість наданих послуг та надання відповідних матеріалів та переліку потенційних покупців. За цими господарськими операціями виписані податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, а отже ці операції є товарними.

Крім цього, на підтвердження зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) позивачем надані до перевірки та матеріалів справи комерційні пропозиції та докази їх направлення покупцям, перелік яких був наданий ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням умов договору та наказ від 25.04.2011 № 01/2 про використання в роботі підприємства матеріалів семінару та проведено нараду по навчанню працівників підприємства.

За поясненнями представника позивача, результати наданих послуг дозволили підвищити ефективність здійснення господарської діяльності та оптимізувати витрати підприємства.

Вказані обставини з огляду на приписи частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не були спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом надано лише оцінку змісту звітів за результатами наданих послуг. Водночас, не надано доказів на підтвердження відсутності їх зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надано беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів та послуг, що ним придбані.

Крім цього, в силу положень абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, незважаючи на своєчасність подання позивачем контролюючому органу документів, що вважалися відсутніми під час проведення перевірки, всупереч наведеним нормам права відповідач прийняв оскаржувані повідомлення-рішення без врахування їх наявності та надання відповідної оцінки.

Щодо правомірності формування податкових зобов'язань по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Торговий дім «Онікс» та ТОВ «Мередіан- Фінанс» суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у ІІ-му кварталі 2011 року ТОВ «Торговий дім «Онікс» (покупець) придбало у ТОВ «Акруа» товар на суму 1 719 562,25 грн. ТОВ «Акруа» як продавцем товару, у ІІ-му кварталі 2011 року віднесено в дохід суму без ПДВ в розмірі 1 432 968,00 грн. та відображено її у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ-й квартал 2011 року. Також, в декларації ТОВ «Акруа» були відображені витрати у розмірі собівартості реалізованого товару. Оплати за відвантажений товар у ІІ-му кварталі 2011 року позивачем не отримувалась.

У ІІІ-му кварталі 2011 року ТОВ «Торговий дім «Онікс» придбало у ТОВ «Акруа» товар на суму 7266173,68 грн. ТОВ «Акруа» - як продавцем товару, у ІІІ-му кварталі 2011 року віднесено в дохід суму без ПДВ в розмірі 6055145,00 грн. та відображено дану суму доходу у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІІ-й квартал 2011 року. Також в декларації ТОВ «Акруа» були відображені витрати у розмірі собівартості реалізованого товару. Оплати від ТОВ «Торговий дім «Онікс» за відвантажений товар у ІІІ-му кварталі 2011 року позивачем також не отримано.

Відповідно до додаткової угоди від 24.11.2011, погашення кредиторської заборгованості ТОВ «Торговий дім «Онікс» перед ТОВ «Акруа» за переданий товар в розмірі 8985735,93 грн. здійснюється шляхом передачі простого векселя. На виконання умов додаткової угоди ТОВ «Торговий дім «Онікс» виписало в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар та передало ТОВ «Акруа» простий вексель серії АА №2167620 номіналом 8985735,93 грн. з датою погашення за пред'явленням, але не раніше 24.11.2016.

30 листопада 2011 року між ТОВ «Акруа» укладено договір № 92/10-11 Б з ТОВ «Мередіан - Фінанс» на продаж векселя серії АА № 2167620, на підставі якого ТОВ «Акруа» передає у власність ТОВ «Мередіан-Фінанс» вищезазначений вексель, що підтверджено Актом прийому-передачі цінних паперів до договору купівлі-продажу №92/10-11 Б від 30.11.2011. Цією ж датою ТОВ «Мередіан-Фінанс» здійснює оплату вартості отриманого за договором цінного папера - векселя серії АА № 2167620 в розмірі 8985735,93 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Акруа».

При формуванні податкової декларації з прибутку підприємств за ІІ-ІV квартали 2011 року ТОВ «Акруа» задекларовано суму доходів в розмірі 8985736,00 грн. від продажу простого векселя серії АА №2167620, виписаного ТОВ «Торговий дім «Онікс» в рахунок заборгованості по відвантаженому товару. В той же час, ТОВ «Акруа» віднесло у цьому ж податковому періоді суму витрат в розмірі 8985736,00 грн., які виникли в зв'язку із придбанням векселя (компенсація вартості векселя, емітованого ТОВ "Торговий дім «Онікс» в якості погашення заборгованості за придбаний товар).

Як вбачається з вищенаведеного, першою подією по договорам купівлі - продажу товару були операції з їх поставки, які відображені у податковому обліку позивача шляхом збільшення його доходів за датами відвантаження товару у відповідних податкових періодах.

За домовленістю сторін договору, позивачем набуто від ТОВ «Торговий дім «Онікс» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання ТОВ «Торговий дім «Онікс» сплатити після настання строку платежу визначену суму в розмірі 8985735,93 грн. власнику векселя.

Відповідно до підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед зазначеним платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів)(підпункт 136.1.11 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України).

А відтак, вартість поставленого майна, в оформлення заборгованості за яке ТОВ «Акруа» отримало вексель, емітований покупцем, є сумою компенсації вартості такого векселя і, відповідно, витратами ТОВ «Акруа» по цінним паперам.

Як встановлено судом, на дату отримання емітованого ТОВ «Торговий дім «Онікс» векселя, операція з його оприбуткування була відображена позивачем. Отже, у позивача по бухгалтерському обліку рахується заборгованість покупця по товарно-матеріальним цінностям за векселем.

Відповідно до положень підпункту 153.8.1 пункту 153.8 Податкового кодексу України платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Фінансовий результат від продажу векселя, отриманого як засіб платежу за цінні папери, виникає за наявності доходів від продажу векселя і витрат на його придбання (заборгованості за продані цінні папери). Тобто, платник податку, який отримав такий вексель, може відобразити у фінансових результатах операції з цінними паперами, корпоративними правами та деривативами прибуток або збиток від операцій з векселями лише за наслідками звітного періоду, в якому цей платник продає такий вексель. Аналогічна правова позиція та право платника податків на формування витрат, відображена у листах Державної податкової адміністрації України від 16.07.2004 №13292/7/15-1117, від 02.03.2005 №1799/6/15-1116, від 14.05.2005 №9265/7/15-1117.

Оскільки, позивачем в момент здійснення продажу ТОВ «Мередіан- Фінанс» векселя серії АА № 2167620 відображені витрати, пов'язані із його придбанням, суд дійшов висновку про правильність відображення в податковій звітності та правомірність формування позивачем податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Онікс» та ТОВ «Мередіан- Фінанс».

Крім цього, відповідно до положень статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог податкового законодавства у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, до платника податків застосовується штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вже було зазначено вище, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи судом неодноразово було зобов'язано відповідача надати детальний розрахунок суми податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача у розрізі кожної господарської операції та контрагентів.

Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.

Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на неодноразову вимогу суду, не надав детального розрахунку сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, не надав суду доказів наявності протягом 1095 днів узгодженого податкового зобов'язання, яке було нараховане податковим органом за результатами проведення перевірок позивача.

Відсутність зазначених пояснень та підтверджуючих документів, з урахуванням фактичних обставин справи, унеможливлює здійснення судом належної перевірки розміру нарахованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування розміру та правомірності нарахувань замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

За наведених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 27.08.2013 №0005622202 у частині нарахування основного платежу у розмірі 3803414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10501,00 грн. та від 27.08.2013 №0005522202 у частині нарахування основного платежу у розмірі 141500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 70750,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими у зв'язку з чим, підлягають у цій частині скасуванню.

Щодо тверджень податкового органу про порушення позивачем пунктів 1 та 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Акруа» та ФОП ОСОБА_2 укладено договори поставки засобів захисту рослин від 02 грудня 2010 року № Ак-1 та від 26 березня 2012 року № АК - 19-0001.

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов договорів, - позивачем надано видаткові накладні: від 08.04.2011 № АК-19-0002 на суму 162 210,00 грн., від 02.04.2012 № АП-19-0001 на суму 196 865,76 грн., від 02.04.2012 № АП-19-0002 на суму 152 267,04 грн., від 19.04.2012 № АП-19-0003 на суму 62 987,88 грн., від 19.04.2012 № АП-19-0004 на суму 14 192,67 грн.

Факт розрахунків за придбаний товар підтверджується банківськими виписками №45 від 27.03.2012; №47 від 29.03.2012; № 48 від 30.03.2012; №50 від 27.03.2012 та прибутковими касовими ордерами від 15.03.2012 №1- 50 347,20 грн.; від 19.04.2012 №2 - 158000,00 грн.; від 26.10.2012 №3 - 135 000,00 грн.

В силу положень статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів на повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

В силу положень пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції за правопорушення вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Разом з цим, відповідно до пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 сплачував грошові кошти в касу ТОВ «Акруа» за адресою м. Бровари, вул. Київська, 290, а отримував товар на складі підприємства, який розташований за адресою Київська обл., Фастівський р-н., с. Червоне, вул. Білоцерківська, 25 (3-й об'єкт хімбази) так, як це передбачено п. 3.3 укладених договорів (поставка товару здійснюється на умовах EXW, самовивіз товару покупцем зі складу продавця).

Розрахунки щодо операцій з оптової реалізації хімічних препаратів були проведені у касі підприємства, яка знаходиться на значній відстані від місця отримання товарів, оформлені прибутковими касовими ордерами і квитанціями та відображені в касовій книзі.

За наведених обставин та беручи до уваги факт оптової торгівлі, суд дійшов висновку, що до даних правовідносин слід застосовувати положення пункту 12 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.03.2009 К-10185/07.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень у повному обсязі.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та робіт. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів та факту виконання робіт (надання послуг) спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності; враховуючи факт часткового визнання позивачем правопорушень суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки судом було задоволено 98,89 відсотків від суми заявлених позовних вимог, судові витрати підлягають поверненню у розмірі 2268, 54 грн., що становить 98,89 відсотків від сплаченої позивачем суми судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2013 №0005622202 у частині нарахування основного платежу у розмірі 3803414,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 10501,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2013 №0005522202 у частині нарахування основного платежу у розмірі 141500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 70750,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2013 № 0005612213.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» понесені судові витрати у формі судового збору розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 54 коп. згідно платіжного доручення від 13.09.2013 № 567.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 листопада 2013 р.