Ухвала суду № 36155638, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/800/16965/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2013

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013

у справі № 2а/1770/4616/2012

за позовом Приватного підприємства "Сам-Лев"

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0007402350 та № 0007412350.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ОСОБА_2 за жовтень, листопад та грудень 2011 року, складено акт від 04.10.2012 № 257/22/37058281, в якому зафіксовані наступні порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, а саме завищення валових витрат у ІV кварталі 2011 року в сумі 633456,00, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2011 року в сумі 145694,88 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме завищення податкового кредиту в сумі 126 691,48 грн.

У акті перевірки податковим органом зроблено висновки про те, що господарські операції між ПП "Сам-Лев" та ОСОБА_2 є недійсними, враховуючи відсутність в останнього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, виробничих активів та відсутність документального підтвердження контрагентами ОСОБА_2, вчинених між ними угод, а отже, в порушення ст.. 228 ЦК України, здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, укладені правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а тому мають ознаки нікчемності.

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем 06.11.2012 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0007412350 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 126691,48 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 31672,87 грн.; №0007402350 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 145694,88 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є будівництво доріг і автострад. Приватне підприємство "Сам-Лев" має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності "Будівництво транспортних споруд" Серія АГ № 573882 від 30.03. 2011.

31.10.2011 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу товарів, за умовами якого ФОП зобов'язується передати позивачу товар - щебінь, асфальтобетон, бітум. Об`єм, кількість, номенклатура та вартість товару визначаються на підставі накладних. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця до місця поставки, яке визначається за попередньою усною домовленістю сторін.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: видатковими накладними, податковими накладними. Розрахунки за товар проведені у повному обсязі через розрахунковий рахунок та шляхом внесення готівки в касу (виписка руху коштів з банківського рахунку, копії квитанцій до прибуткових ордерів).

Податкові накладні, отримані позивачем від його контрагента, оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України та містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України. На момент їх виписування ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований платником податку, а тому, у відповідності до п. 8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право на складання податкових накладних .

Доводи відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_2, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль