Ухвала суду № 36155622, 09.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/9991/76737/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012

у справі № 2а-7303/12/2670

за позовом Товариства із 100% іноземними інвестиціями «Сандвік»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2012 відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 09.12.2011 № 0008912307.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2012 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, складено Акт перевірки від 28.11.2011 № 2464/2307/30058678, в якому встановлено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 188 170,00 грн., що призвело до заниження валових доходів на суму 752 680, 00 грн.

На підставі Акта перевірки від 28.11.2011, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0008912307, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235 213, 00 грн., в тому числі 188 170,00 грн. - основний платіж та 47 943,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення з посиланням на те, що визначальною ознакою валових доходів є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків, тобто, діяльністю, що спрямована на отримання прибутків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 вказаної статті визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно із п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності із п. 5.11 вказаної статті, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Отже, визначальною підставою для віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх використання у господарській діяльності підприємства.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Апеляційним судом вірно зазначено що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Продаж позивачем товарів, а саме - залізних виробів (комплектуючих та запчастин до виробничого обладнання, верстатів, гірничорудного та бурового обладнання «Сандвік» тощо) та надання супровідних послуг в частині розповсюдження інформації та сервісної підтримки товарів (гірничорудного та бурового обладнання «Сандвік» та іншого обладнання), не можна розглядати як операцію поза межами господарської діяльності підприємства.

Матеріалами справи, а саме: договорами, актами виконаних робіт, виписками банку тощо, в повній мірі підтверджується факт продажу позивачем таких товарів.

Таким чином, оскільки, до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівні попиту на продукцію, кон'юктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни, апеляційним судом зроблено вірний висновок про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток з причин продажу позивачем товарів за ціною, нижчою за собівартість його виготовлення, а відтак і про протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0008912307.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль