Постанова № 36155235, 18.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 904/2819/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі господарського суду№904/2819/13 Дніпропетровської області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" допублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 163 327,20грн. пр. Шляєв І.В. - дов. №81 від 01.01.13р. пр. Сінюхіна І.В. - дов. №53/81 від 26.09.13р.В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з відповідача на користь позивача 163 327,20грн. плати за користування вагонами, затриманими на підходах до станції призначення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2013р. (суддя Панна С.П.) з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013р. про виправлення описки, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. (судді Широбокова Л.П., Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.), позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 163 327,20грн. плати за користування вагонами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено 21.09.2012р. договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

На підставі укладеного договору, за накладними №№45329588, 35465707, 35494863, 42611053, 42611087, 42611061, 42611046, 42610980, 42610832, 42611632, 42611020, 42611079, 42610790, 42611095, 42610824, 35497973, 35495365, 35496835, 35495415, 35495480, 35494863, 42552117, 42552208, 42552216, 42552125, 42552141, 42552109, 42552257, 42552166, 42552273, 42552232, 42552315, 42552265, 42552331, 42552281, 42552158, 42552299, 42552224, 42552240, 42552356, 42556779, 42556753, 42556720, 42556712, 42556704, 42556696, 42556688, 42556670, 42556662, 42556563, 42556431, 42556456, 42556423, 42556415, 42556399, 42556373, 42556365 порожні вагони власності ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "УКР ТОК" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК".

На шляху прямування, відповідно до вимог п.п.9. 10 Правил користування вагонами та контейнерами, на станціях Кривий Ріг - Західний, Красний Шахтар, Приворот, Савро, Жовті Води-1 Придніпровської залізниці дані вагони були затримані на підставі наказів №402 від 29.09.2012р., №405 від 30.09.2012р., №416 від 01.10.2012р., №470 від 08.10.2012р., №469 від 08.10.2012р. через зайнятість колій на станції призначення Терни у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію.

Про затримку цих вагонів вантажоодержувачу були вручені належні повідомлення, про що наявні відмітки в книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження із підписами представників відповідача, що останнім не заперечувалось.

Повідомлення про затримку вагонів на станціях Кривий Ріг-Западний, Красний Шахтар, Приворот, Савро, Жовті Води- 1 Придніпровської залізниці №№44, 46, 49, 59, 60 були підписані Відповідачем із зазначенням про готовність прийняття вагонів на під'їзну колію.

За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Західний, Красний Шахтар, Приворот, Савро, Жовті Води-1 Придніпровської залізниці у порядку передбаченому п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №40 від 29.09.2012р., №13 від 30.09.2012р., №21 від 01.10.2012р., №42 від 08.10.2012р., №25 від 08.10.2012р. та акти загальної форми ГУ-23 №89 від 29.09.2012р., №13 від 30.09.2012р., №21 від 01.10.2012р., № 42 від 08.10.2012р., №25 від 08.10.2012р.

На підставі зазначених актів позивачем розраховано плату за користування вагонами, яка включена до відомостей форми ГУ-46 №№1019492, 11109290, 13109506, 12109489, 09109485, накопичувальної картки №11109039 у загальній сумі 163 327,20грн.

Відомості плати за користування вагонами підписано представниками відповідача із запереченням "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію".

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що ст.908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ст.307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Згідно із ст.119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Порожні вагони, що слідували на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під'їзні колії в установлені Статутом та договором строки, що ним не було зроблено.

Підстави звільнення вантажоодержувача від плати за користування вагонами визначені в ст.121 Статуту залізниць України та п.16 Правил користування вагонами.

В силу ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

Натомість, позивачем на підтвердження зайнятості колій на станції Терни з вини вантажоодержувача за весь період затримки з 29.09.2012р. 22 год 00 хв до 12.10.2012р. 09 год 55 хв надано акти загальної форми станції Терни про затримку вагонів з причин, які залежать від вантажовласника, які підписано представниками відповідача без заперечень, - №№12853, 12860, 2863, 2869, 2870, 2873, 2877, 2878, 2883, 2884, 2886, 2891, 2896, 2897, 2898, 2899, 2909, 2910, 2913, 2916, 2918, 2919, 2920, 2921, 2923, 2926, 2928, 2935, 2938, 2941, 2942, 2950, 2955, 2956, 2958, 2968, 2969, 2973, 2974, 2977, 2978, 2983, 2987, 2989, 2990, 2993, 2994, 2996, 2997, 2998, 2999, 3001, 3002, 3003, 3004, 3006, 3008, 3016, 3020, 3021, 3022, 3023, 3024, 3027, 3028, 3036, 3037, 3038, 3039, 3047, 3048, 3049, 3050, 3054, 3055, 3056, 3061, 3066, 3067, 3068, 3069, 3074, 3077, 3078, 3086, та підтверджують зайнятість колій з 29.09.2012р. 13.20 год. до 13.10.2012р. 13.40 год.

Посилання відповідача на наявність на станції вільних колій, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, суди попередніх інстанцій визнали безпідставними, оскільки вони спростовуються Положенням зайнятості колій по станції Терни, з якого вбачається, що на момент видачі наказів №№ 402, 405, 416, 469, 470 про затримку вагонів на станції Терни була вільна лише колія №2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№6, 7, 8 зайняті вагонами. Решта колій, №№3, 4, 1, 5 - під технологічними операціями з вагонами.

З причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни, а й на підходах до неї.

Підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. У той час як несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Крім того, п.16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено випадки коли вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Судами встановлено, що зазначені відповідачем у відомостях плати за користування вагонами заперечення відповідно до п.16 Правил не є підставою для звільнення його від плати за користування вагонами.

За таких підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. у справі №904/2819/13 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова