Ухвала суду № 36155197, 11.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 грудня 2013 року Справа № 10/40-09

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Групи "Віват"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. (головуючий суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко А.К., Березкіна О.В.)у справі№ 10/40-09 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Групи "Віват"до1. Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, 2. Продовольчого складу № 3222,третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД",треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Еланор-Гео", 3. Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 4. Міністерство оборони України,за участювійськового прокурора Дніпропетровського гарнізонупроусунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2012 р. у справі №10/40-09 (суддя Кощеєв І.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Групи "Віват" до відповідача-1 - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська та відповідача-2 - Продовольчого складу №3222 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нежитловими приміщеннями задоволено у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 р. у даній справі, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення № 20 від 06.11.2013 р., у графі "Призначення платежу" якої зазначено: "101; 22030004 суд. зб (вищ. Господ. суд України, 070), симв. зв. 254, за под. кас скарги ТОВ "ГРУППА "Виват" ЄДРПОУ " 35043540".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 20 від 06.11.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. ст. 315, 328, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-5, 4-7, 43 ГПК України.

При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції було невірно встановлено обставини справи, стверджує про придбання нерухомого майна позивачем на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 23.09.2008 р. у третьої особи-2, та фактично просить суд касаційної інстанції додатково встановити обставини справи та перевірити докази.

Однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Групи "Віват" касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 р. у справі 10/40-09 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Групи "Віват" (49083, М. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код 35043540) 802 (вісімсот дві) грн. 90 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 20 від 06.11.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков