Постанова № 36155186, 03.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 р. Справа № 804/13713/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представників позивача представника відповідача Єпіфанової Ю.О., Савенко О.О. Товстої Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0002592201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02 жовтня 2013 року № 0002592201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 903 866,27 грн. (в тому числі за основним платежем 2 602577,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами 1 301 288,76 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення, яке виніс відповідач є незаконним та таким, що порушило права та законні інтереси позивача, тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки позивач здійснював економічно обґрунтовані господарські операції.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, та зазначив, що відповідач діяв згідно чинного законодавства України, також надав до суду письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нікопольська зернова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснені реалізації товарів не власного виробництва за межі митної території України за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки №417/221/31337984 від 11.09.2013 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійснені реалізації товарів не власного виробництва за межі митної території України за період з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року», яким встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 602 577,51 гривень, в т.ч.: січень 2013 року - 1 991552,00 гривень, лютий 2013 року - 611025,51 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2013 р. №0002592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 2602577,51 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1301288,76 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Відповідно вантажно-митних декларації, наданих до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Нікопольська зернова компанія» згідно контракту №35/200/4 від 26.09.2012 року та контракту №35/216/4 від 12.02.2013 року на адресу нерезидента - Фирма HETTERTNGTON GROUP LTD (Vanterpool Plaza, P.O.Box 873, Wickhams Cay 1, Road Тown, Tortola, British Virgin Islands) у січні та лютому 2013 року було реалізовано олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості, придбану у грудні 2012 року та лютому 2013 року у ТОВ «Сталь» .

Олія соняшникова нерафінована, придбана у грудні 2012 року у кількості 1339 т. на суму 12492870 грн. станом на 31.12.2012 року рахувалася на залишках бух. pax. 281 «Товар» та була реалізована ТОВ «Нікопольська зернова компанія» на експорт в січні 2013 року на адресу HETTERTNGTON GROUP LTD, Виргинські острови.

Згідно експортної ВМД №504010000/2013/000235 від 02.02.2013 року реалізовано на експорт товар «олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості наливом з насіння врожаю 2011 року, ДСТУ 4492:2005» у кількості 1 339 000 кг, на загальну суму 10 438 700,00 грн. (що по курсу 7,993 складає 1305980,26 дол. США). Згідно експортної ВМД №504010000/2013/000462 від 28.02.2013 року реалізовано на експорт товар «олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості наливом з насіння врожаю 2012 року, ДСТУ 4492:2005» у кількості 306 144 кг, на загальну суму 2 606 113,00 грн. (що по курсу 7,993 складає 326049,48 дол. США).

В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно інформації, зазначеній в додатку №3 до акту планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Нікопольська зернова компанія» (акт №882/221/31337984 від 21.03.2013 року) «Довідка про результати проведеного аналізу фінансово - господарської діяльності ТОВ «Нікопольська зернова компанія» та опрацювання встановлених ризикових операцій за період з 01.01.2012 по 31.12.2012», який залишається в органі ДПС, ТОВ «Нікопольська зернова компанія» придбавало у ТОВ «Сталь» олію соняшникову нерафіновану на підставі укладеного контракту №142/1 від 28.09.2012 року.

Аналізом руху олії соняшникової нерафінованої встановлено, що у ТОВ «Нікопольська зернова компанія» в періоді з 01.01.2013 по 28.02.2013 року різниця між фактурною вартістю реалізованої олії соняшникової нерафінованої в кількості 1645,14 тн. згідно ВМД та сукупною сумою витрат, понесених у зв'язку з придбанням даної сільгосппродукції на території України та реалізацією її в подальшому на експорт, склала (-) 2570651,36 грн. (фактурна вартість реалізованого товару в сумі 13044813,71 грн. - витрати з придбання олії соняшникової нерафінованої у сумі 15611865,07 грн. - витрати по оформленню ВМД (послуги, супутні експорту) у сумі 3600,0 грн.).

Відповідач зазначає, що реалізація олії соняшникової нерафінованої без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля олії соняшникової нерафінованої та її подальша реалізація на експорт згідно з контрактом за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Крім цього, діяльність з реалізації на експорт придбаної сільгосппродукції є невластивою для перевіряємого підприємства, оскільки основним видом діяльності ТОВ «Нікопольська зернова компанія» є складське господарство. Отже, операції з придбання олії соняшникової нерафінованої на території України та подальшої реалізації олії соняшникової нерафінованої на експорт для ТОВ «Нікопольська зернова компанія» є завідомо збитковими. Дії ТОВ «Нікопольська зернова компанія» не свідчать про мету отримання доходу, і тому в сукупності такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

На підставі вищевикладеного відповідач робить висновок, що операції з реалізації на експорт невластивої для підприємства продукції здійснювалися ТОВ «Нікопольська зернова компанія» виключно з метою ухилення (мінімізації) від сплати податків.

Однак, з таким висновком відповідача, суд не погоджується з огляду на наступне.

Пп.14.1.136 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

П.1.2. ст.1 Податкового кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, окрім оподаткування ввізним (імпортним) мито або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Стаття 82 Митного кодексу України передбачає, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Під час здійснення митного оформлення товарів, які були вивезенні ТОВ «НЗК» за межі митної території України в митному режимі експорту у січні, лютому 2013 р., митним органом не було встановлено порушень діючого законодавства, а тому ним були здійснені передбачені законодавством процедури для завершення митного контролю та митного оформлення експортних товарів за ВМД та надано дозвіл на їх ввезення за межі митної території України, що підтверджується митними деклараціями, оформленими відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів у митному режимі експорту.

Відповідно до пп. 195.1.1 «а» п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Виходячи із змісту цієї норми та норми частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належно оформлена вантажна митна декларація є допустимим доказом вивезення (експортування) товару за межі митної території України, а відтак і єдиною підставою для застосування платником податку на додану вартість нульової ставки при визначенні податкових зобов'язань з цього податку за експортними поставками.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відповідність податкових накладних чинним нормам законодавства не встановлена.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією.

Для цілей податкового обліку податкова база (об'єкт оподаткування податком на прибуток) також розраховується без врахування сум ПДВ у ціні продажу і придбання товарів шляхом зменшення суми доходів на собівартість реалізованих товарів (згідно п. 149.1, 134.1 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної і додаткової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Так, відповідач направляв запити до позивача від 12.03.2013 року №7239/10/15.2-13, від 04.04.2013 року №10037/10/15.2-13 та від 12.04.2013 року №10751/10/15.2-12, які були отримані позивачем, однак обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби, при цьому в акті перевірки наведена інформація лише про орієнтовний рівень експортних цін на олію соняшникову нерафіновану на ринку України на умовах поставки FOB - порти Чорного моря, яку ДПІ отримала від ДП «Держзовнішінформ» у квітні 2013 року: 23.01.2013 р. - 1160-1170 дол. США/т; 20.02.2013 р. - 1157-1167 дол. США/т..

При цьому, згідно з експортними контрактами №35/200/4 від 26.09.2012 р. та №35/216/4 від 12.02.2013 р. поставка олії здійснювалася на умовах СРТ-порт, а не FOB-порт. За таких обставин (коли умови поставки товару не співпадають) порівняння контрактних цін, за якими ТОВ «НЗК» реалізувало олію соняшникову, з орієнтовними цінами за даними ДП «Держзовнішінформ», є неналежним та відрізняється від звичайної (орієнтовної) ціни менше ніж на 20%, що не спричиняє будь-яких наслідків для позивача з урахуванням положень п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якої у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для позначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

В акті перевірки також зазначено, що діяльність з реалізації олії є невластивою для ТОВ «НЗК», основним видом діяльності якого є складське господарство. При цьому,слід зазначити, що діюче законодавство не встановлює здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортних операцій товарів (продукції) лише власного виробництва. Так, позивач здійснював закупівлю олії соняшникової та продаж її на експорт починаючи з 2008 року та «Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами» (код 46.33 за КВЕД-2010) є іншим видом діяльності, яка вважається операційною діяльністю підприємства позивача.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення. Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2013 року №0002592201 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 02.10.2013 року №0002592201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» (код ЄДРПОУ 31337984) судові витрати у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко