Постанова № 36155145, 15.10.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 р. Справа № 804/9080/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особа - підприємця ОСОБА_1

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Дніпропетровській області, Міністерства доходів та зборів України, про визнання нечинним рішення ДПС у Дніпропетровській області №1567/10/10-25 від 08.04.2013 року в частині залишення без змін податкових повідомлень - рішень від 18.01.2013 року № 0000010224, № 0000020224, № 0000040172, № 0000050172, № 0000080172; визнання нечинним рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.05.2013 року № 370/13/99-9-10-01-15 про відмову у задоволенні скарги; визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень, які прийняті на підставі акту перевірки № 5438/634/17-219/НОМЕР_6 від 29.12.2012 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання нечинним рішення ДПС у Дніпропетровській області №1567/10/10-25 від 08.04.2013 року в частині залишення без змін податкових повідомлень - рішень від 18.01.2013 року № 0000010224, № 0000020224, № 0000040172, № 0000050172, № 0000080172; визнання нечинним рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.05.2013 року № 370/13/99-9-10-01-15 про відмову у задоволенні скарги.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами перевірки складено акт перевірки № 5438/634/17-219/НОМЕР_6 від 29.12.2012 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог діючого законодавства, в результаті чого позивачу донараховано: податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1251 грн. 95 коп., податок на додану вартість на суму 8026 грн., екологічного податку на суму 2893 грн. 19 коп. Позивач вважає висновки податкового органу, викладені у акті перевірки такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

У відповідності до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають часткому задоволенню, з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 06.07.2001 року та перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану - графіка перевірок.

Судом встановлено, що у період з 19.11.2012 року по 28.12.2012 року, на підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 29.10.2012 року № 1147, відповідно до направлень від 19.11.2012 року № 824, № 825, № 826 та плану - графіку проведення планових перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами податкового органу була проведена документальна планова перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки, про що складено акт перевірки № 5438/634/17-219/НОМЕР_6 від 29.12.2012 року.

У даному акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- п. 177.2 , п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької за 2011 рік на суму 1251 грн. 95 коп.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість за період перевіряємий на загальну суму 8026 грн., у тому числі за травень 2011 року в сумі 2499 грн., жовтень 2011 року в сумі 3375 грн., за грудень 2011 року в сумі 2152 грн.;

- п. 241.1, п. 241.2 ст. 241, пп. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано екологічного податку в сумі 2893 грн. 19 коп., у тому числі за І кв. 2011 року в сумі 1261 грн. 48 коп., за II кв. 2011 року в сумі 950 грн. 05 коп., за III кв. 2011 року в сумі 681 грн. 66 коп.;

- пп.177.5.1, пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України;

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України;

- п. 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Позивач не погордившись з висновками, викладеними в акті перевірки № 5438/634/17-219/НОМЕР_6 від 29.12.2012 року, подав заперечення на акт перевірки, листом від 15.01.2013 року № 972/1702-17 Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекції залишила без задоволення надані позивачем заперечення.

На підставі висновків проведеної перевірки 18.01.2013 року відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000010224 про застосування штрафної санкції в сумі 77969 грн. 75 коп., за порушення п. 2.6 Постанови Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року;

- № 0000020224 про застосування штрафної санкції в сумі 1700 грн., за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95 - ВР;

- № 0000040172 про встановлення завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8026 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1382 грн. 75 коп., за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України;

- № 0000050172 про встановлення зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 4064 грн., за порушення п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 4.6.3 п. 4.6 наказу МФУ № 1492 від 25.11.2011 року;

- № 0000080172 про застосування штрафної санкції в сумі 510 грн., за порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивачем було подано до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України скарги, рішеннями останніх від 08.04.2013 року № 1867/10/10-25 та від 07.05.2013 року № 370/13/99-9-10-01-15, оскаржувані податкові повідомлення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Суд вважає прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000010224 на суму 77969 грн. 75 коп. та № 0000020224 на суму 1700 грн. протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

У акті перевірки № 5438/634/17-219/НОМЕР_6 від 29.12.2012 року зафіксовано, що в ході проведення перевірки КОРО № 0433000644р/7 від 19.11.2010 року встановлено не забезпечення щоденного роздрукування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме:

- фіскальний «Z»- звіт № 0417 за 17.01.2012 року фактично роздрукований 18.01.2012 року;

- фіскальний «Z»- звіт № 0436 за 03.02.2012 року фактично роздрукований 04.02.2012 року;

- фіскальний «Z» - звіт № 0445 за 12.02.2012 року фактично роздрукований 13.02.2012 року;

- фіскальний «Z» - звіт № 0551 за 21.05.2012 року фактично роздрукований 22.05.2012 року.

- фіскальний «Z» - звіт № 0652 за 29.09.2012 року фактично роздрукований 30.02.2012 року.

У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом зроблено висновок, що позивачем порушено п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За наслідком розгляду скарги позивача на вищевказані податкові повідомлення - рішення ДПС у Дніпропетровській області в обґрунтування висновку щодо встановленого порушення зазначила, що торгівельне підприємство, яке працює цілодобово, повинно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки протягом однієї доби (з 00 год. до 24 год.) у будь - який встановлений наказом підприємства час, виходячи з власних потреб та господарської компетенції, з додержанням вимог чинного законодавства щодо забезпечення їх щоденного друкування.

Суд не погоджується з вищевказаними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Згідно ст. 2, ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), суб'єкти підприємницької діяльності, здійснюючи розрахункові операції в готівковій/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у визначених даним законом сферах зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки, що містять інформацію про обсяг виконаних розрахункових операцій за день, та забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 13 Закону № 265/95-ВР передбачено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року №199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування (далі - Вимоги), дія яких поширюється на реєстратори розрахункових операцій (далі - реєстратор), що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг) та\або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), крім тих реєстраторів, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі - продажу іноземної валюти.

У п. 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199, міститься термін "Z-звіт" - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора та термін "зміна" - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.

У примітках до формату і розрядності даних, що зберігаються у фіскальній пам'яті (додаток до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування) зазначено, що максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години, і саме протягом цього часу має бути сформований Z-звіт.

Тобто, якщо об'єкт торгівлі працює цілодобово, то фіскальні звітні чеки повинні роздруковуватися щодоби, тобто не пізніше ніж через 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.

Таким чином, враховуючи зміст вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, суд доходить висновку, що термін "щодоби" означає "протягом кожної зміни РРО", яка триває 24 години з моменту здійснення першої за день розрахункової операції після друкування Z-звіту. При цьому, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування не містять жодної вказівки на те, що така операція має бути здійснена на початку календарного дня (тобто, о 00 год. 00 хв.), а саме не містять прив'язки початку зміни РРО до початку календарного дня його застосування.

Суд звертає увагу на те, що актом проведеної перевірки не встановлено факту роздрукування фіскальних чеків за період більше ніж 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z-звіту.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що графи 1 «Дата» і 2 «Номер Z-звіту (номер розрахункової книжки)» розділу 2 книги ОРО, у якому здійснюються записи про рух готівки, передбачають внесення інформації про Z-звіт, роздрукований після закриття зміни роботи РРО.

Враховуючи положення Закону № 265/95-ВР та Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, графа 1 Розділу 2 книги ОРО повинна містити інформацію щодо зміни роботи РРО, тобто зміни, за яку роздруковано Z-звіт, а саме: дату зміни, яка вказана на Z-звіті, та його номер.

З огляду на вищевикладене, не може вважатися несвоєчасно оприбуткованою готівка, запис про надходження якої зроблено на підставі Z-звіту, який роздрукований своєчасно, з додержанням вимог чинного законодавства.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637) оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Однак, Положення № 637 не містить поняття «день одержання» готівкових коштів.

Позивач здійснив облік відповідних готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО на підставі фіскальних звітних чеків, тобто всі готівкові кошти, одержані позивачем через РРО під час періоду, за який проводилась перевірка, були оприбутковані.

У ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» зазначено, що за неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

З аналізу даної норми слідує, що фінансові санкції, передбачені нею, можуть застосовуватись лише у разі встановлення факту неоприбуткування (неповного та/або невчасного) оприбуткування готівки у касах підприємств.

Разом із тим, доказів на підтвердження того, що кошти були неоприбутковані позивачем, відповідачем суду надано не було. Відповідач лише послався на факт порушення порядку оприбуткування готівки.

Крім того, суд погоджується із доводами позивача щодо відсутності підстав застосування фінансових санкцій за вказане порушення, оскільки перевірка проведена за інший період (з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року).

З огляду на вищевикладене, податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафні санкції та виніс податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000010224 на суму 77969 грн. 75 коп. та № 0000020224 на суму 1700 грн.

Поряд з тим, відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановлені ст. 105, 162 КАС України, способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь - якого спору у сфері публічних правовідносин.

Так, вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно - правового акту.

При цьому, статтею 11 зазначеного Кодексу встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки судом було встановлено, що рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним, суд з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000010224 на суму 77969 грн. 75 коп. та № 0000020224 на суму 1700 грн.

Щодо податкових повідомлень - рішень від 18.01.2013 року № 0000040172, № 0000050172, суд вважає, що вони є обґрунтованими та такими, що винесені у відповідності до вимог чинного законодавства, з огляду на наступне.

В акті перевірки зазначено, що у період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34425 грн.

Позивачем уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань з податку на додану вартість було зменшено податкові зобов'язання за жовтень 2011 року в сумі 3375 грн. та за грудень 2011 року в сумі 4064 грн.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України - якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Отже, якщо внаслідок вказаного перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то останнім виписується розрахунок коригування податкової накладної, що є підставою для зменшення (збільшення) суми податкового кредиту з ПДВ покупця.

Під час проведення податкової перевірки та до позовних матеріалів розрахунки коригувань податкових зобов'язань позивачем не надані.

Крім того, внаслідок подання позивачем уточнюючих розрахунків за грудень 2011 року, в яких зменшено податкові зобов'язання в сумі 4064 грн. на особовому рахунку платника податків за грудень 2011 року виникло від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 1912 грн.

Також, ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту травня 2011 року було віднесено суми податку на додану вартість за придбані вантажні шини в розмірі 2499 грн., актів виконаних робіт (наданих послуг) щодо їх монтажу до перевірки надано не було. До позовних матеріалів вказані документи також не надано.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідачем зроблено висновок, що в порушення вимог пункту ст. 187, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у 2011 році підприємцем занижено податкові зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 7439 грн. та у травні 2011 року завищено податковий кредит 2499 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 8026 грн. та до виникнення у грудні 2011 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 1912 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що /є факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вже було зазначено, документів встановленої форми, які підтверджують надання послуг з шиномонтажу шин на транспортний засіб марки МАЗ, державний номер НОМЕР_7 та документів, що підтверджують правомірність проведених коригувань податкових зобов'язань, позивачем не надано.

Крім того, відповідно до вимог п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу,- тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовується у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

У зв'язку з вищевикладеними, на позивача правомірно накладено штрафні санкції згідно податкового повідомлення - рішення № 0000040172 в сумі 1382 грн. 75 коп.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем у 2011 році податку на додану вартість в сумі 8026 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість у грудні 2011 року на суму 4064 грн., у зв'язку з чим, суд доходить висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 18.01.2013 року № 0000040172 та № 0000050172.

Крім того, згідно п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків, зокрема, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати латник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5); подавати контролюючим органам формацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 6.1.7); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт .1.9); забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12).

Разом з цим, п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема: під час проведення перевірок вимагати виготовлення платником податків (уповноваженим представником платника податків) і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів, що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та пояснень з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.2); проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 20.1.4); для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його (посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом (підпункт 20.1.6); під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (підпункт 20.1.8).

Пунктом 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення, розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи. що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, визначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис пункт 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ним Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, встановлює відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися, зокрема, у формі ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є порушенням, не пов'язаним з наявністю фактів незабезпечення їх зберігання.

Як свідчать матеріали справи, позивачу було направлено повідомлення про проведення планової документальної перевірки.

У відповідь на повідомлення позивач листом від 19.11.2012 року повідомила податковий орган про те що, документи надані до перевірки у повному обсязі, порчі та втрати документів за перевіряємий період не було. Проте, на момент складання акту перевірки та податкового повідомлення - рішення, платником податків надано не було актів виконаних робіт (наданих послуг), в зв'язку з чим було встановлено порушення п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що правомірно зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн., а отже, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000080172.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особа - підприємця фізичної особа - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2013 року № 0000010224 на суму 77969 грн. 75 коп. та № 0000020224 на суму 1700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв