Ухвала суду № 36154233, 10.12.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3883/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю: представника позивача - Польового В.А.; представника відповідача - Кандиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вектор-М" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив: визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.11.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "К-Левер", ТОВ "АРС СІТІ", ТОВ "Епро-Дівайс" за період з 01.12.2012 року по 30.04.2013 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 20.09.2013 року №3783/22-07/31792293. Яким відповідач встановив, що в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України. Так, позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками грудня 2012 р. - квітня 2013 р. на загальну суму 369198,00 грн., в т.ч. по звітних періодах: грудень 2012 р. - 101546 грн., січень 2013 р. - 15435 грн., лютий 2013 р. - 56472 грн., березень 2013 р. - 103123 грн., квітень 2013 р. - 92622 грн. За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.09.2013 року форми "Р" №0000672203/2195, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 553798,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як слідує з матеріалів справи єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення є, включення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях, при придбанні послуг та ТМЦ у ТОВ "К-Левер", ТОВ "АРС-Сіті", ТОВ "Епро-Дівайс", які на думку податкового органу не мали реального характеру та не направлені на настання правових наслідків.

Колегія суддів вважає безпідставними такі висновки, з огляду на наступне.

Щодо господарської операції позивача з ТОВ "АРС СІТІ" по виконанню підрядних робіт згідно Договору №011127 від 27.11.2012 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між ТОВ "АРС СІТІ" (Підрядник) та позивачем 27.11.2012 року укладено договір підряду № 011127, згідно п. 1.1 та 2.1 якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати, у відповідності даного договору роботу (а саме, будівельні роботи при ремонті свинарників в смт. Базалія, Теофіпольського району, Хмельницької області), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Пунктом 3.3 та 3.4 Договору визначено, що оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником коштів на банківський рахунок Підрядника, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, але не пізніше шестиденного строку з моменту завершення робіт. Замовник проводить оплату вартості робіт поетапно згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконаних господарський операцій позивачем до матеріалів справи надано: податкові накладні; акти приймання виконаних будівельних робіт; платіжні доручення, що підтверджують здійснення оплати за будівельні роботи згідно Договору №011127 від 27.11.2012 року, договору підряду № БР-121203 від 03.12.2012 р.

Також вірно встановлено, що підставою прийняття вказаного договору, є виконання будівельних робіт по об'єкту "Ремонт свинарників в смт. Базалія, Теофіпольського району", де позивач виступає Генпідрядником. Замовником по даному об'єкту є ТОВ "Україна-2001". Для підтвердження відносин позивача із ТОВ "Україна-2001" до матеріалів справи надано копію договору №18 від 02.07.2012 року між ТОВ"Україна-2001"(Замовник) та позивачем, Акти виконаних робіт, картки рахунків, та видаткову накладну №15 від 31.01.2013 року.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські відносини між позивачем та ТОВ "АРС СІТІ" мали реальний характер, направлені на настання правових наслідків та підтверджені належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ"К-ЛЕВЕР" з поставки будівельних матеріалів (щебню), надання транспортних послуг.

Як вірно встановлено між позивачем (Покупець) та ТОВ "К-ЛЕВЕР" (Постачальник) 14.12.2012 року укладено договір поставки № 121214, згідно п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ "К-ЛЕВЕР" (Перевізник) 15.01.2013 року укладено договір про надання транспортних послуг № Т 15012013, згідно якого у п. 1.1 зазначено, що перевізник зобов'язується доставити довірений йому замовником (або зазначеним замовником "відправником") вантаж до пункту призначення і видати його замовнику (або зазначеному замовником "одержувачу"), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи надано копії: податкових накладних; актів надання послуг; видаткових накладних; картки рахунку 631; реєстр отриманих податкових накладних; копії платіжних доручень. Також встановлено, що матеріали (щебінь) були доставлені позивачу транспортним засобом ТОВ "К-ЛЕВЕР", що підтверджується видатковими накладними та актами надання послуг.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС" з поставки ТМЦ (щебінь, портландцемент).

Як вірно встановлено між позивачем (Покупець) та ТОВ "ЕПРО-ДІВАЙС" (Постачальник) 24.12.2012 року укладено договір поставки №1224, згідно п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи надано копії: податкових накладних та видаткових накладних, картки рахунку 631, реєстр отриманих податкових накладних, копії платіжних доручень.

Окрім того судом першої інстанції вірно встановлено, що будівельні матеріали (цемент, щебінь) від вказаних контрагентів, використовувалися позивачем у власній господарській діяльності для виготовлення бетонних сумішей та ремонті свинарників в смт. Базалія, Теофіпольського району, Хмельницької області для ТОВ "Україна 2001" та інших, що підтверджується карткою рахунку 205, актами списання товарів, звітами про виробництво бетонних сумішей.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновки податкового органу, що укладені позивачем договори з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому суд І інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, а також на акти перевірок постачальників контрагентів позивача, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки на день укладення вказаних договорів про надання господарських послуг та їх виконання державна реєстрація ТОВ "К-Левер", ТОВ "АРС-Сіті", ТОВ "Епро-Дівайс" не скасовані. Зазначені контрагенти позивача перебували на податковому обліку та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Окрім того, діючим законодавством України не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. ПК України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 року "Булвес" АД проти Болгарії".

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі - 17 грудня 2013 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.