Ухвала суду № 3615230, 18.03.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

18 березня 2009р. Справа № А36/420-07

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя Юхименко О.В.,

суддя Коршун А.О.,

суддя Добродняк І.Ю.,

при секретарі Гулій О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008р.

у справі № А36/420-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина»,

вул. Кротова, 24, м. Дніпропетровськ, 49600;

до відповідача Державної податкової інспекції

у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,

вул. Героїв Сталінграду, 25, м. Дніпропетровськ, 49061;

тр. особа Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі

з великими платниками податків у м. Дніпропетровську,

пр. Кірова, 57, м. Дніпропетровськ, 49600;

про скасування повідомлення-рішення, -

встановив:Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина», за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, подано позов до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2007р. № 0000802305/0.

Господарський суд Дніпропетровської області (суддя Кожан М.П.) своєю постановою від 01.04.2008р. у справі № А36/420-07 позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що

завищення валових витрат на 39.000.000,00 грн. не підтверджено в ході проведеного експертного дослідження;

відсотки за кредитними договорами у розмірі 1.278.070,00 грн. правомірно включені Позивачем до складу валових витрат;

включення до складу валових витрат відсотків за облігаціями у розмірі 3.808.275,00 грн. відповідає приписам пп. 7.9.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР).

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзіДержавна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В ході документальної перевірки ВАТ «Дніпрошина» не було надано документального підтвердження, а саме регістрів бухгалтерського обліку та первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про факти здійснення тим господарських операцій на суму 39.000.000,00 грн.

У перевіреному періоді встановлено отримання ВАТ «Дніпрошина» кредитних ресурсів на придбавання обладнання, не введеного, протягом перевіреного періоду, в експлуатацію. Відповідно, не використаного в господарській діяльності підприємства. Отже, в порушення пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) Позивачем віднесено до складу валових витрат відсотки за борговими зобов'язаннями, не пов'язаними з веденням власної господарської діяльності в сумі 1.278.069,00 грн.

Крім того, обов'язковою умовою віднесення витрат до складу валових є збільшення власного капіталу. Тобто, ті витрати, які призвели до отримання доходу. Отримані у 2006р. збитки не призвели до зростання власного капіталу. В порушення пп. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) ВАТ «Дніпрошина» у перевіреному періоді віднесено до складу валових витрат відсотки за облігаціями власної емісії в загальній сумі 3.808.275,00 грн.

Просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008р. у справі № А36/420-07 скасувати і прийняти нову постанову. У позові відмовити.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина», Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні, відкритому 26.01.2009р., оголошувалася перерва до 18.03.2009р.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2009р. № 175 справу передано для розгляду колегії суддів у складі - головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Коршун А.О., Добродняк І.Ю.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору: В період з 16.03.2007р. по 27.04.2007р., з перервами в роботі, уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина», код за ЄДРПОУ 05768898, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

За результатами перевірки складений Акт № 213/231/05768898/01-046 від 16.05.08.

Перевіркою встановлено, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР):

завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2006 рік в сумі 44.236.855,00 грн.,

занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 55.484,00 грн.

Так, в ході документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» не було надано документального підтвердження витрат в сумі 39.000.000,00 грн., включених до складу валових уточненої декларації, поданої до контролюючого органу 06.03.07 реєстр. № 6703.

Обладнання, придбане ВАТ «Дніпрошина» на кредитні кошти, отримані від банків-нерезидентів, протягом перевіреного періоду в експлуатацію не введено. Отже, відсотки за борговими зобов'язаннями в сумі 1.278.069,00 грн. не пов'язані з веденням власної господарської діяльності.

Крім того, отримані ВАТ «Дніпрошина» доходи за 2006р. не дозволили покрити збитки 2006 року. Отже, відсотки в сумі 3.808.275,00 грн. за облігаціями власної емісії не підлягають включенню до складу валових витрат як не пов'язані господарською діяльністю (отриманням прибутку).

На підставі Акта перевірки № 213/231/05768898/01-046 від 16.05.2008р., керівником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 25.05.2007р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802305/0.

Згідно з пп. 4.2.2 «б» п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III Закону (2181-14), відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), Відкритому акціонерному товариству «Дніпрошина» визначено суму податкового зобов'язання за платежем - 3011021000, податок на прибуток, у розмірі 66.580,80 грн. В їх числі 55.484,00 грн. основний платіж, та 11.096,80 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2007р. № 0000802305/0 стало предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників Сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Завищення валових витрат на 39.000.000,00 грн.

За позицією особи, яка подала апеляційну скаргу, ВАТ «Дніпрошина» в ході документальної перевірки не було надано документального підтвердження - регістрів бухгалтерського обліку та первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про факти здійснення Позивачем господарських операцій на вказану суму.

Слід зазначити, у відповідності з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327, пояснення, зауваження або заперечення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо виявлених порушень та/або причини ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, надані у ході перевірки відносяться до інформативних додатків.

В матеріалах справи такого немає.

Як встановлено в ході судового розгляду, сума витрат, зазначена в рядку 04.13 Декларації, складається, у тому числі, з балансової вартості іноземної валюти.

Згідно з пп. пп. 7.3.5, 7.3.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

До валових витрат платників податку - суб'єктів валютного ринку відносяться також будь-які витрати, пов'язані з оплатою послуг інших осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням таких платників податку.

Операції з продажу іноземної валюти ВАТ «Дніпрошина» за 2006р. на підставі виписок банку досліджувались експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Виписки банку по банківських рахунках є первинними документами, на підставі яких Позивачем відображається відповідна інформація в регістрах бухгалтерського обліку, та не можуть бути відокремлені за вибірковими датами.

В результаті проведеного дослідження, згідно до висновку № 1653/1654 судово-економічної експертизи в адміністративній справі, завищення валових витрат на суму 39.000.000,00 грн. не підтверджені.

Зворотного, окрім викладення своєї правової позиції, з огляду на приписи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, заявником апеляційної скарги не доведено.

Відсотки за кредитами в сумі 1.278.069,00 грн., як не пов'язані з використанням у власній господарській діяльності;

та відсотки за облігаціями власної емісії в загальній сумі 3.808.275,00 грн.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, обладнання, придбане за кредитні кошти, протягом перевіреного періоду в експлуатацію не введено. Отже, в господарській діяльності не використано.

Крім того, отримані у 2006р. збитки не призвели до зростання власного капіталу. Отже, сума грошових коштів, витрачених на виплату відсотків за облігаціями, безпідставно віднесена до складу валових.

Так, за змістом п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР, в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід також зазначити, що п. 1.32 ст. 1 Закону (334/94-ВР), визначена під терміном господарської діяльності будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, п. 5.1 пов'язує віднесення до складу валових витрат із призначенням таких витрат для використання у господарській діяльності. Отже, Законом встановлено необхідність понесення витрат саме у зв'язку з отриманням прибутку для віднесення таких витрат до складу валових.

Саме такої позиції дотримуються органи податкової служби.

При цьому, органи податкової служби наполягають на структурному аналізі ст. 5 Закону (334/94-ВР), визначаючи, що п. 5.1 встановлює загальну вимогу до ведення податкового обліку щодо витрат, пов'язаних чи не пов'язаних із отриманням прибутку, а наступні пункти ст. 5 встановлюють інші вимоги вже до переліку витрат, обмежених вимогами п. 5.1.

Разом з тим, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» (який визначається пунктом 1.21 статті 1 та пп. 4.1.1 Закону), а не поняття «прибуток» (який визначено статтею 3 Закону.)

Терміни, що використовуються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 N 87, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 397/3690, мають таке значення:

Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період. ( Абзац четвертий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 731 від 22.11.2004р. )

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Отже, виходячи з цих визначень:

Доходи - Витрати = Прибуток. ( перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати )

Доходи - Витрати = Збиток.

Таким чином, поняття «доходи» не є тотожним поняттю «прибуток».

А наявність збитків не є підтвердженням відсутності «доходу» як такого.

Крім того, у відповідності з пп. 5.2.1 Закону N 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, обмеження щодо пов'язаності витрат з отриманням прибутку, які фактично встановлені у п. 5.1 ст. 5 Закону (334/94-ВР), втрачають актуальність.

Більше того, термін „у зв'язку з”, що вживається у пп. 5.2.1 Закону, дозволяє застосовувати цю норму до необмеженого переліку витрат, оскільки пов'язаність із підготовкою, організацією, веденням виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як елементом аргументації, або оціночною категорією.

Довести чи спростувати пов'язаність витрат із підготовкою, організацією, веденням виробництва засобами адміністративного процесу не видається можливим.

Відповідно до вимог п. 5.11 ст. 5 Закону (334/94-ВР), установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у п. 5.3 - 5.7 тієї ж ст. 5 Закону.

Слід зазначити, суд погодився із встановленим перевіркою порушенням п. 18.3 ст. 18 Закону (334/94-ВР) - щодо віднесення до складу валових 100% витрат по взаємовідносинам з нерезидентами, що розташовані в офшорних зонах.

Однак, з урахуванням постановки рішення, зазначена сума не приймає участі у розрахунку податкового зобов'язання, та є підставою для відповідного коригування податкового обліку платника податків.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.04.2008р. у справі № А36/420-07 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 22.04.2009р.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя А.О.Коршун

Суддя І.Ю.Добродняк