Постанова № 36147502, 10.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 1570/2474/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Чебан О.О.,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року позов Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» задоволено, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000092301 від 13.01.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням третьою особою подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., встановлено порушення пп.242.1.3. п.242.1 ст.242, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, пп. «г» п. 201.1 ст. 201 ПК України, а саме підприємством не враховано обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку та заниженню податку на додану вартість.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 20.02.2002 року за № 15381200000000044, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області та третьої особи.

Податковим органом, на підставі направлень від 21.10.2011 року №№ 547, 546, 543, 542, 545, 541, від 24.10.2011 року № 560, від 30.11.2011 року № 635, 636, наказів від 21.10.2011 року №713, від 24.10.2011 року №718, від 30.11.2011 №777, 778, від 07.12.2011 року №787, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, відповідно до затвердженого плану перевірки, проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., що підтверджується актом перевірки №487/16-3/22447500/78 від 28 грудня 2011 року, в ході якої встановлено порушення пп.242.1.3. п.242.1 ст.242, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, пп. «г» п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порушення полягає у тому, що підприємством не враховано обсяги та види відходів, які утворились внаслідок господарської діяльності підприємства, що призвело до заниження податкового зобов'язання по екологічному податку всього у сумі 11289,59грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011р. - у сумі 39,59грн., за 2 квартал 2011р. - у сумі 11250грн.

В результаті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092301 від 13 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, у загальному розмірі 11290 грн.59 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 11289,59 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 1 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності у позивача обов'язку по сплаті екологічного податку, так як останній не є підприємством, яке здійснює зберігання відходів в розумінні законодавства, з урахуванням наявних договорів між позивачем та контрагентами по утилізації відходів.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, з наступних підстав.

Згідно пп. 14.1.57 ст. 14 ПК України визначено поняття «екологічний податок», згідно якого це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно пп. 240.1.3 п.240.1 ст.240 ПК України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Пунктом 240.5 ст.240 ПК України передбачено, що не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розміщуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.

Приписами пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України встановлено, що об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Статтею 1 ЗУ «Про відходи» передбачено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення).

Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів.

Також, ст.17 даного Закону передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.

Судовою колегією встановлено, що предметом розгляду у даній справі є справляння екологічного податку за зберігання відходів.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що платником екологічного податку, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Враховуючи, що позивач не є підприємством, яке утримувачем спеціальних місць для зберігання відходів і такі відходи фактично не зберігаються, тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія вважає, що у відповідності до диспозиції вищезазначених норм вирішальним при визначенні платника екологічного податку, в цьому випадку, є фактичність розміщення відходів суб'єктом підприємницької діяльності, що тимчасово зберігаються їх виробниками до утилізації чи видалення.

Факт зберігання відходів ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» встановлено відповідачем під час перевірки опираючись на матеріали перевірки Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря у справі про адміністративне правопорушення, що не заперечується сторонами, а тому є ознакою фактичності розміщення останніх.

Зберігання відходів здійснено у відповідності до Дозволу № 51227046 від 25.06.10 року, яким передбачено накопичення, розміщення та здача на переробку.

Також, позивачем укладено угоди: договір №07-К/07М від 12.09.2007р. із ТОВ «Каміла», дію якого продовжено на 2012-2013, згідно якого ТОВ з II «Трансінвестсервіс» продає, а ТОВ «Каміла» покупає, утилізує відпрацьовані нафтопродукти (відпрацьовані моторні, інструментальні масла та їх суміші); договір №032 від 09.03.2010р. з МВКП «Вікінг», із додатковою угодою до нього, згідно якого останній зобов'язується виконати роботи по збору на території ТОВ з II «Трансінвестсервіс», транспортуванню та зберіганню ламп, які містять ртуть з метою їх подальшої утилізації; договір №2101/08-ОС від 21.01.208р. із ЗАТ «ПІК», згідно якого здійснюється вивіз для подальшої утилізації гумових відходів, у тому числі, відпрацьованих шин; договір поставки №0405/10 від 04.05.2010р., згідно якого ДП «ЕКОЛЕКТ-ЮГ» приймає відпрацьовані акумулятори.

Тому, зберігання відходів позивачем здійснено у відповідності до дозволу уповноваженого органу на території підприємства до моменту утилізації вказаними контрагентами, які мають спеціальні повноваження на збір та утилізацію відходів, а тому вбачається, що зберігання відходів має тимчасовий характер до моменту утилізації і підпадає під дію пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Колегія вважає, що визначені законодавством умови щодо сплати екологічного податку наявні у позивача, так як останнім здійснено фактичне розміщення відходів до їх утилізації на території підприємства.

В даному випадку суд виходить з самої суті вчинених підприємством дій та можливого заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Посилання апелянта на відсутність спеціально відведених місць, з посиланням на довідки суб'єктів владних повноважень, є безпідставним, так як отримання таких дозволів є обов'язком підприємства, а фактичне зберігання доведено в ході судового розгляду.

Також, з аналізу вимог податкового законодавства, яка підтверджена практикою Вищого адміністративного суду, яка надана позивачем вбачається, що загальною умовою звільнення від сплати екологічного податку мають підприємства, які здійснюють утилізацію відходів безпосередньо або через інші підприємства, які вчиняють таку діяльність у відповідності до законодавства та підприємства, які здійснюють збір відходів.

Однак, особливістю даних правовідносин є саме встановлений факт фактичного зберігання відходів до їх утилізації впродовж певного часу, що не підпадає під загальні правила, з урахуванням того, що контрагенти позивача звільнені від сплати екологічного податку, як підприємства які є збирачами відходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло