Постанова № 36146535, 05.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 грудня 2013 р. № 820/10600/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Адвоката ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Адвокат ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо відмови у наданні адвокату ОСОБА_2 інформації на адвокатський запит №02-09 від 02.09.2013 року;

- зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області надати адвокату ОСОБА_2 інформацію, що була витребувана за адвокатським запитом №02-09 від 02.09.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відмова відповідача від 09.09.2013 року №34952/10.4-50/4430 у задоволенні адвокатського запиту №02-09 від 02.09.2013 року обґрунтована тим, що реєстраційна служба ГУ юстиції у Дніпропетровській області не уповноважена надавати інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно; адвокат не входить до переліку суб'єктів, які мають право на отримання запитуваної інформації; до запиту не доданий документ про внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав.

Позивач вважає таку відмову у задоволенні адвокатського запиту незаконною, необґрунтованою, такою, що обмежує права позивача на доступ до інформації та порушує основні гарантії адвокатської діяльності.

Посилаючись на ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.92 р. №2657-ХІІ, статтю 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.12 р. №5076-VI та ст. ст. 6, 8, 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень", позивач стверджує, що поданий позивачем адвокатський запит відповідав всім вимогам законодавства, до нього були додані належним чином посвідчені копії всіх необхідних документів, а запитувана інформація не належить до інформації з обмеженим доступом. Жодних зауважень з приводу цих обставин відповідач у своєму листі не висловив. Враховуючи наведене, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, свого представника до суду не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31).

У письмових запереченнях на позов (а.с.17-20) відповідач вказав, що заперечує проти згаданого вище позову, вважає позов безпідставним та необґрунтованим. Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області діє на підставі Положення про реєстраційну службу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 30 грудня 2011 року № 2733-к, і не наділена повноваженнями щодо надання інформації про зареєстровані права та їх обтяження. Безпосереднє надання такої інформації покладено на структурні підрозділи районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру (підпункт 12.16 пункту 12 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року № 1707/5).

Окрім того, в позові вказано, що оскільки позивач в своєму запиті від 02.09.2013 року № 02-09 просив надати інформацію у формі звичайного переліку майна, яке належить юридичній особі, реєстраційна служба ГУ юстиції у Дніпропетровській області при наданні відповіді не могла застосувати положення ст. 28 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004р. № 1952-ІУ в якості доказу відсутності у неї права на отримання запитуваної інформації, так як цією статтею визначено порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у формі витягу та інформаційної довідки, а не порядок надання відповіді на адвокатський запит. Форма заяви (запиту) про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також вимоги до заповнення заяв (запитів) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджені наказом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року №595/5. Таким чином, законом чітко визначено, в якій формі, на підставі чого та кому з Державного реєстру прав може бути надана інформація про зареєстровані права та їх обтяження. Зазначене свідчить про відсутність можливості надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження у формі звичайного переліку майна на запит адвоката не встановленої форми. У відповіді на запит позивача реєстраційною службою ГУ юстиції у Дніпропетровській області зазначено, що адвокат не є суб'єктом отримання інформаційної довідки з Державного реєстру прав та роз'яснено порядок отримання витягу з Державного реєстру прав. Зокрема, повідомлено, що для отримання витягу необхідно разом з відповідною заявою подавати документ про внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

За таких підстав, відповідач стверджує, що при наданні на запит адвоката ОСОБА_2 від 02.09.2013р. № 02-09 відповіді від 09.09.2013р. за № 34952/10.4-50/4430, якою останній відмовлено у наданні інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстраційною службою Головного управління юстиції у Дніпропетровській області не були порушені норми чинного законодавства.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність відповідно до свідоцтва № 1178 про право на заняття адвокатською діяльністю, яке видане на підставі рішення Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.03.2004 р. №16 (а.с.7).

02.09.2013 р. за вих. № 02-09 позивач- адвокат ОСОБА_2, звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію стосовно того, чи зареєстроване право власності на нерухоме майно за Приватним підприємством "Сімор", код ЄДРПОУ: 19146901, місцезнаходження: вул. Адміральська, буд. 79, м. Дніпропетровськ, 49000, , а також перелік такого майна. (а.с.8-9).

09.09.2013 р. листом за №34952/10.4-50/4430 (а.с. 11-12) відповідач - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, у наданні запитуваної інформації відмовив з посиланням на статтю 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Перевіряючи відповідність закону спірних діянь відповідача, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні унормовані Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Види адвокатської діяльності перераховані законодавцем в положеннях ст.19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а професійні права адвоката викладені в ст.20 згаданого закону і до таких прав належить зокрема, право на звернення з адвокатським запитом стосовно отримання копій документів, необхідних для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Аналізуючи положення наведених норм закону суд доходить висновку, що законодавцем запроваджено правило, в силу якого складання адвокатського запиту є можливим в разі укладення адвокатом договору про надання правової допомоги, до адвокатського запиту має бути доданий відповідний доказ вчинення означеного правочину та доказ наявності у заявника статусу адвоката.

При цьому, суд бере до уваги, що приписами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не визначеного окремої, відмінної від загальної, процедури отримання адвокатом копій документів, не зазначено, що названий запит має бути розглянутий отримувачем виключно за правилами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без застосування положень інших актів законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що у правовідносинах з приводу розгляду та вирішення по суті запиту адвоката про надання копій документів пріоритет мають спеціальні норми права, тобто норми тих законодавчих актів, котрі регламентують створення, існування та доступ до певних документів чи відомостей, а норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з даного питання є загальними.

Отже, вирішуючи спір, суд зважає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", які є відносно спору спеціальними нормами права.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" передбачено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 даного Закону, орган державної реєстрації прав надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Порядок надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав унормований положеннями ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деталізований Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (затверджений Постановою КМУ від 22.06.2011 р. № 703; далі за текстом - Порядок надання інформації №703.)

Так, інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки (ч. 1 ст. 28).

Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи доходів і зборів, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом (ч. 3 ст. 28).

З цього приводу суд зазначає, що перелік осіб, які мають право на отримання витягу та інформаційної довідки з Державного реєстру прав, чітко визначений, і адвокати до даного переліку осіб не входять.

Орган державної реєстрації прав відмовляє в наданні витягу та інформаційної довідки, якщо заявник відповідно до закону не має права на отримання такої інформації (ч. 4 ст. 28).

Відповідно до п.7 Порядку надання інформації №703, для отримання інформації з Державного реєстру прав особа, зазначена у статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - заявник), подає органові державної реєстрації прав заяву (запит), форму та вимоги до заповнення якої (якого) встановлює Мінюст.

У пункті 12 вказаного Порядку надання інформації №703 зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в наданні інформації з Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: із заявою (запитом) звернулася неналежна особа.

Отже, правовідносини з приводу надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру прав унормовані спеціальними актами законодавства - Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" та Порядком надання інформації №703, а тому норми всіх інших актів законодавства до цих правовідносин можуть бути застосовані лише в разі відсутності відповідних норм права в Законі і Порядку та за умови, що приписи цих актів не суперечать характеру та змісту правовідносин з приводу надання інформації з Державного реєстру прав, тобто в субсидіарному порядку.

Відтак, суд визнає необґрунтованими посилання позивача на положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема на ч. 24, де зазначено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 24).

Додатково суд зазначає, що до адвокатського запиту мають бути долучені засвідчені адвокатом письмові докази вчинення правочину з надання правової допомоги та докази наявності у заявника статусу адвоката.

Оскільки нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не визначено окремого порядку засвідчення копій документів адвокатом, то в силу ч. 7 ст. 9 КАС України адвокату при засвідченні копій документів належить керуватись положеннями Типової Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (затверджена постановою КМУ від 30.11.2011р. №1242; далі за текстом - Типова інструкція №1242).

Так, в силу п. 76 Типової інструкції №1242 на копії документу на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документу має бути проставлена відмітка "Копія".

Згідно з п. 77 Типової інструкції №1242 напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис".

Проте, оглянувши копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю і ордеру від 16.09.2013р., які були долучені до звернення адвоката, суд відмічає, що перелічені документи в розумінні п.п. 76 і 77 Типової інструкції №1242 не можуть бути визнані засвідченими належним чином, оскільки не містять реквізиту "копія", реквізиту "найменування посади" (тобто найменування правового становища заявника як адвоката), реквізиту "дата засвідчення" тощо.

Таким чином, складений позивачем адвокатських запит ані в силу норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ані в силу норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не створив для відповідача обов'язку надати копії документів.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що відмова Реєстраційної служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області у наданні інформації на адвокатський запит, оформлена листом від 09.09.2013 р. №34952/10.4-50/4430, є правомірною, такою, що здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, котрі передбачені законом, повністю узгоджується з обставинами фактичної дійсності, які були з достатньою повнотою встановлені органом управління, юридична кваліфікація цих обставин є слушною, належна норма закону була обрана органом управління правильно, застосована вірно.

Таким чином, дії відповідача у спірних правовідносинах задовольняють вимогам ч.3 ст.2 КАС України і жодним чином не порушують ані прав, ані охоронюваних законом інтересів позивача в публічно-правових відносинах.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Адвоката ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 09 грудня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.