Постанова № 36146251, 19.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року 13:11Справа № 808/5889/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі Урсуленко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072214 та № 0000062214 від 30 травня 2013 року,

за участю представників:

від позивача: Яценко Д.В. (дов. б/н від 20 листопада 2012 року),

від відповідача: Сергієнко Т.С. (дов. № 3701/10/10-014 від 05 вересня 2013 року), -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, у якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року за № 0000072214 та № 0000062214, видані відповідачем.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, оскільки зазначає про те, що порушення контрагентом Приватне підприємство «Ривал» податкового законодавства не є підставою для висновків податкового органу про нереальність господарських операцій та про відсутність поставок товарів і послуг, також зазначає, що висновки акту перевірки спростовуються наданими позивачем первинними документами та даними бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними. Також позивач зазначає, що перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

16 жовтня 2013 року у судовому засіданні за клопотанням представника Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області здійснено заміну первісного відповідача по справі на його правонаступника Державну податкову інспекцію у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, що зафіксовано протокольно, у журналі судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях від 25 липня 2013 року (вх. № 40408 від 16 жовтня 2013 року). В обґрунтування заперечень зазначено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області по справі № 8009/3514/12 від 17 вересня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство. Також зазначено, що 18 березня 2013 року від ОВС СУ ДПС у Запорізькій області податковим органом отримано протокол допиту свідка ОСОБА_3 1976 року народження, який є директором Приватного підприємства «Ривал» та пояснив, що фінансово-господарською діяльністю Приватного підприємства «Ривал» він не займався. Підприємство придбав за винагороду. Веденням бухгалтерського обліку та подачею звітності до податкових органів не займався.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 19 квітня 2013 року по 25 квітня 2013 року Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з Приватним підприємством «Ривал» (код ЄДРПОУ 25009114) за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 723/2214/19264196 від 08 травня 2013 року (далі - акт перевірки № 723).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14; пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198; пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року на суму 120 320 гривень;

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 81 855 грн., у т.ч.: за півріччя 2012 року в сумі 51 234 гривень та за три квартали 2012 року в сумі 81 855 гривень.

Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» не погодившись з висновками перевірки, фактами і даними, викладеними в акті перевірки № 723, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, подало до відповідача письмові заперечення від 20 травня 2013 року № 20/05/13.

27 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби надана відповідь № 3144/10/22-1417, якою висновки:

щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року на суму 120 320 гривень - залишено без змін,

щодо заниження податку на прибуток викладені в наступній редакції: «Перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 67 032 гривень, у т.ч. за півріччя 2012 року в сумі 39 060 гривень та за три квартали 2012 року в сумі 67 032 гривень».

На підставі акту перевірки № 723 від 08 травня 2013 року та відповіді на заперечення № 3144/10/22-1417 від 27 травня 2013 року, заступником начальника Державної податкової служби у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби 30 травня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000072214, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 120 320 гривень;

№ 0000062214, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 83 790,00 гривень, у тому числі за основним платежем 67 032,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 16 758,00 гривень.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Згідно декларацій з податку на додану вартість Приватне підприємство «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2012 року, червень 2012 року суми податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з Приватним підприємством «Ривал» (код ЄДРПОУ 25009114) у розмірі 120 320 гривень, у тому числі:

за травень 2012 року в сумі 85 920 гривень, в тому числі по операціях за квітень 2012 року на суму 50 400 гривень, за травень 2012 року на суму податку на додану вартість 35 520 гривень;

за червень 2012 року в сумі 34 400 гривень, в тому числі по операціях за червень 2012 року на суму податку на додану вартість 34 400 гривень.

10 квітня 2012 року між Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» (покупець) та Приватним підприємством «Ривал» (постачальник) укладено договір поставки № 49.

Відповідно до пункту 1.1 частини 1 Договору постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається сторонами у видатковій накладній, що є невід'ємним додатком до Договору.

Умовами Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування вартості товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 банківських днів від дати отримання товару покупцем (дати вказаної у накладній).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у квітні-червні 2012 року Приватному підприємству «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» при придбанні товару у Приватного підприємства «Ривал», надані видаткові та податкові накладні, рахунки та інше.

Податкові накладні: № 12 від 10 квітня 2012 року (рукавний фільтр з механічною регенерацією Ф-60) на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 5 від 08 травня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 6 від 08 травня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 7 від 14 травня 2012 року (вуглець місткий матеріал) на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень; № 3 від 14 червня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал та плавиковий шпат) на загальну суму 99 840,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 16 640,00 гривень; № 2 від 13 червня 2012 року (вуглецьмісткий матеріал) на загальну суму 106 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 грн.

Видаткові накладні: № 0410/03 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 0508/01 від 08 травня 2012 року на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 0508/02 від 08 травня 2012 року на загальну суму 53 280,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 8 880,00 гривень; № 0514/01 від 14 травня 2012 року на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень; № 0614/01 від 14 червня 2012 року на загальну суму 99 840,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 16 640,00 гривень; № 0613/01 від 13 червня 2012 року на загальну суму 106 560,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 17 760,00 гривень.

Рахунки: № 1004/2 від 10 квітня 2012 року на загальну суму 302 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 50 400,00 гривень; № 0805 від 08 травня 2012 року на загальну суму 213 120,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 35 520,00 гривень; № 1306 від 13 червня 2012 року на загальну суму 206 400,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 34 400,00 гривень.

Розрахунки між Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» та Приватним підприємством «Ривал» проводились у безготівковій формі, про що свідчать чисельні платіжні доручення: № 867 від 07 травня 2012 року на суму 40 000,00 гривень, № 817 від 25 квітня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 756 від 13 квітня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 736 від 11 квітня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 726 від 10 квітня 2012 року на суму 24 192,00 гривень, № 844 від 28 квітня 2012 року на суму 50 000,00 гривень, № 767 від 17 квітня 2012 року на суму 25 000,00 гривень, № 748 від 12 квітня 2012 року на суму 14 400,00 гривень, № 731 від 10 квітня 2012 року на суму 68 808,00 гривень, № 1057 від 11 червня 2012 року на суму 25 000,00 гривень, № 1026 від 06 червня 2012 року на суму 15 000,00 гривень, № 1007 від 31 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 983 від 29 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 931 від 21 травня 2012 року на суму 16 070,40 гривень, № 875 від 08 травня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1036 від 07 червня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1022 від 05 червня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 997 від 30 травня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 945 від 22 травня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 902 від 16 травня 2012 року на суму 30 000,00 гривень, № 874 від 08 травня 2012 року на суму 17 049,60 гривень, № 1326 від 02 серпня 2012 року на суму 27 000,00 гривень, № 1292 від 27 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1179 від 07 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1167 від 05 липня 2012 року на суму 10 000,00 гривень, № 1098 від 19 червня 2012 року на суму 16 512,00 гривень, № 1308 від 31 липня 2012 року на суму 20 000,00 гривень, № 1243 від 20 липня 2012 року на суму № 16 000,00 гривень, № 1176 від 06 липня 2012 року на суму 15 000,00 гривень, № 1140 від 02 липня 2012 року на суму 81 888,00 гривень.

Як зазначено представником позивача, станом на 30 вересня 2012 року мала місце кредиторська заборгованість перед Приватним підприємством «Ривал» у розмірі 189 888,00 гривень, на момент перевірки заборгованість перед Приватним підприємством «Ривал» погашена.

Товарно-транспортні накладні: № 874772 від 10 квітня 2012 року, № 874947 від 08 травня 2012 року, № 874775 від 14 травня 2012 року, № 874932 від 13 червня 2012 року, № 874933 від 14 червня 2012 року.

Товар отриманий Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» у Приватного підприємства «Ривал» реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод сталевої дробі» та Державному підприємству «Завод ім. Малишева». Як доказ зазначено позивачем надані договори поставки, накладні, платіжні доручення та ін.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує ЇЇ здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, про факт отримання товару та використання його у господарській діяльності позивача свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до пункту 9.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року за № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Первинні документи, наявності господарських відносин між позивачем та Приватним підприємством «Ривал», виписані відповідно до пункту 9.2. статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності (пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України ПП «НПКО «Тата» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту в відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

При цьому пункт 198.6 статті 198 ПК України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, позивачем надані всі необхідні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та відображати їх у звітності.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, видаткових накладних, документів на про оплату придбаного товару, документів транспортування товару, та докази реалізації товару отриманого від ПП «Ривал», приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПП «НПКО «Тата» цілком правомірно включило суми до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, оскільки його право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість згідно із Податковим кодексом України.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, здійснення Приватним підприємством «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» господарських операцій щодо отримання товару від Приватним підприємством «Ривал» узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві. При цьому, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця (замовника) сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг). Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14; пункту 198.1, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198; пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження, а тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 30 травня 2013 року за № 0000072214 та № 0000062214, підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення податкового органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Крім того, платник податків, який сумлінно придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про «дефекти» правового статусу свого контрагента.

Таким чином, оскільки позивачем у підтвердження здійснення спірних господарських операцій з Приватним підприємством «Ривал» суду надано необхідні первинні документи та докази використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, то суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов свого висновку.

З огляду на викладене, позовні вимоги Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року за № 0000072214 та № 0000062214, видані Державною податковою інспекцією у Комінарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Судові витрати у розмірі 2 041 (дві тисячі сорок одна) грн. 10 коп. присудити на користь Приватного підприємства «Наукове промислово-комерційне підприємство «ТАТА» (код ЄДРПОУ 19264196) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д. В. Татаринов.