Рішення № 36145909, 10.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року Справа № 915/1817/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Прудниковій Т.М.,

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився

від позивача-1: Старчеус О.С., довіреність №220/932/д від 11.12.2012р.

від позивача-2: Путятіна Н.І., довіреність №2627 від 14.10.2013р., Старчеус О.С., довіреність №2449 від 19.09.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (54030, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18-а) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про: стягнення 4405,48 грн., -

Суть спору: Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 5289,60 грн., з яких: 5044,11 грн. основного боргу з орендної плати, 218,60 грн. компенсації податку на землю та 26,89 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р. нерухомого військового майна, розташованого АДРЕСА_1

29.10.2013р. за вх.№21156/13 до суду від позивачів надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій повідомлено про сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 882,87 грн., у зв'язку з чим позивачі зменшили розмір позовних вимог та просили суд стягнути з відповідача 4405,48 грн., з яких: 4215,89 грн. основного боргу з орендної плати, 163,95 грн. компенсації податку на землю та 25,64 грн. пені.

10.12.2013р. на вимогу суду позивачі надали до суду уточнений розрахунок заборгованості, у відповідності до якого борг відповідача складає заборгованість по орендній платі та компенсації податку на землю за червень 2013 року у сумі 875,38 грн., орендна плата замощеного технічного майданчика за серпень 2013 року у сумі 3503,78 грн. та пеня у сумі 25,64 грн.

У судових засіданнях прокурор та представники позивачів позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог та уточненого розрахунку заборгованості підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 29.10.2013р. заперечив проти частини позовних вимог та просив суд відмовити у стягненні з нього 3503,78 грн. орендної плати замощеного технічного майданчика.

Ухвалою суду від 13.11.2013р. строк вирішення спору по справі №915/1817/13 був продовжений до 17.12.2013р.

У судове засідання 10.12.2013р. прокурор та відповідач не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.11.2013р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, господарський суд встановив:

30.12.2011р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (Орендодавець, позивач-2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар, відповідач) був укладений договір оренди №98/КЕВ/2011, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення складу площею 98 кв.м. АДРЕСА_1, для використання під розміщення майстерні.

Факт передачі орендованого майна Орендодавцем та його прийняття Орендарем підтверджується Актом приймання-передачі нерухомого військового майна від 01.02.2012р.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2011 року) на рівні 700 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2011 року) 635,88 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п.3.6 договору орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.15 договору Орендар зобов'язався: своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,03 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно з п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

За п.10.1 договору останній укладено строком на два роки одинадцять місяців двадцять п'ять днів, з « 01» лютого 2012 року до « 25» січня 2015 року включно.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем не було своєчасно та в повному обсязі сплачено орендну плату та компенсацію податку на землю за лютий, червень та серпень 2013 року, у загальному розмірі 5262,71 грн., у зв'язку з чим відповідачу було також нараховано пеню у розмірі 26,89 грн.

В процесі розгляду справи позивачі повідомили суд про сплату відповідачем заборгованості з орендної плати в сумі 882,87 грн., на підтвердження чого до суду надано виписку по рахунку позивача-2, у зв'язку з чим позивачі зменшили розмір позовних вимог та просили суд з урахуванням перерахунку розміру пені стягнути з відповідача 4215,89 грн. заборгованості з орендної плати, 163,95 грн. компенсації податку на землю, 25,64 грн. пені.

10.12.2013р. на вимогу суду позивачі надали до суду уточнений розрахунок заборгованості, у відповідності до якого борг відповідача складає заборгованість по орендній платі та компенсації податку на землю за червень 2013 року у сумі 875,38 грн., орендна плата замощеного технічного майданчика за серпень 2013 року у сумі 3503,78 грн. та пеня у сумі 25,64 грн.

Як вже було зазначено вище, у судовому засіданні 29.10.2013р. відповідач заперечив проти частини позовних вимог та просив суд відмовити у стягненні з нього 3503,78 грн. орендної плати замощеного технічного майданчика. Між тим, доказів належного виконання умов договору оренди від 01.08.2012р. №98/КЕВ/2011 в частині своєчасної та повної сплати орендної плати та компенсації податку на землю за червень 2013 року відповідачем до суду не надано, так само як не надано і доказів погашення нарахованої йому пені у сумі 25,64 грн., або будь-яких заперечень проти позовних вимог в цій частині.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частинами 1,6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарським судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором оренди в частині своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та компенсації податку на землю за червень 2013 року у сумі 875,38 грн. та серпень 2013 року у сумі 882,87 грн. При цьому заборгованість за серпень 2013 року була погашена відповідачем після порушення провадження у цій справі.

Проти наявної заборгованості за червень 2013 року у сумі 875,38 грн. відповідач не заперечив.

За таких обставин, враховуючи встановлення господарським судом факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р., а також відсутності в матеріалах справи доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 875,38 грн. заборгованості за червень 2013 року є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Сплата відповідачем пені передбачена п.3.7 договору, згідно з яким орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації й стягується до бюджету у визначеному п.3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за неналежне виконання договірних зобов'язань - несвоєчасної сплати заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі п.3.7 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України.

При цьому господарський суд приймає до уваги наданий позивачем-2 уточнений розрахунок пені, вважає його обґрунтованим та таким, що зроблений з повним дотриманням норм чинного законодавства України.

За таких обставин з відповідача підлягають стягненню 25,64 грн. пені.

Водночас щодо стягнення з відповідача 3503,78 грн. орендної плати замощеного технічного майданчика за серпень 2013 року, слід зазначити наступне.

Підставою позову прокурора є невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р. нерухомого військового майна, розташованого АДРЕСА_1

Між тим, умовами договору оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р. не передбачено надання в оренду замощеного технічного майданчика. Предметом договору оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р. є передача в строкове платне користування нерухомого майна - нежитлових приміщень складу площею 98 кв.м. в будівлі АДРЕСА_1 а не замощеного технічного майданчика. Передача в оренду замощеного технічного майданчика предмет договору оренди №98/КЕВ/2011 від 30.12.2011р. не складає.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокурором та позивачами не доведено належними доказами у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України ані факту передачі замощеного технічного майданчика в оренду відповідачу, ані факту наявності у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату за замощений технічний майданчик, в тому числі у заявленій сумі 3503,78 грн.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв слід задовольнити частково.

Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається на обох сторін (позивача-2 та відповідача) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 38 грн. заборгованості та 25 (двадцять п'ять) грн. 64 коп. пені.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 84 коп. судового збору.

5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв (54056, м. Миколаїв, пр-т Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) до Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Миколаїв / м. Миколаїв / 22030001, банк отримувача - ГУДКСУ у Миколаївській області, рахунок №31218206783002, МФО 826013, код ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030001, назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва суду: господарський суд Миколаївської області) 1368 (одну тисячу триста шістдесят вісім) грн. 66 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 16 грудня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська