Рішення № 36145900, 11.12.2013, Господарський суд Одеської області

T >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

s259">_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2013 р./P>

Справа № 916/2726/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД";

про стягнення 63 709,96 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД", в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.148-156), просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 57 645,79 грн., пеню у сумі 4 267,94 грн., 3% річних у сумі 1 219,78 грн. та індекс інфляції у сумі 576,45 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу лікарських засобів №ГЮО1 від 4.01.2012р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Одночасно, позивач в прохальній частині позовної заяви просив суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Армтрейд ЛТД", які знаходяться на банківському рахунку №2600201636125, відкритому у філії ПАТ "Укрексімбанк", в межах суми позову, а також на всі інші банківські рахунки відповідача, які можуть бути виявлені державним виконавцем.

Ухвалою суду від 10.10.2013р. було порушено провадження у справі №916/2726/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні./P>

У судовому засіданні 4.11.2013р. суд, розглянувши заяву ТОВ "ЮЛГ" про вжиття заходів до забезпечення позову, відмовив у її задоволенні з огляду на відсутність доказів щодо сплати судового збору за її подання.

Представник позивача у судове засідання 11.12.2013р. не з'явився. Разом з тим, 9.12.2013р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ "ЮЛГ" про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.123, 164, 183), про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб./P>

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою – посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "ЮЛГ" було поставлено відповідачу товар по накладним на загальну суму 57 762,67 грн. в межах договору купівлі-продажу № ГЮО1 від 04.01.2012р. (а.с.17-18).

Разом з тим, на підставі досліджених судом доказів, наданих позивачем, а саме: видаткових накладних (а.с.19-106, 126-147, 169-178), суд доходить висновку про необґрунтованість вказаних тверджень позивача.

Оскільки матеріали справи, а саме видаткові накладні та акт звірки (а.с.111) свідчать про факт здійснення на адресу відповідача поставки медикаментів, суд вважає за необхідне дати правову оцінку правовідносинам сторін без прив’язки до договору купівлі-продажу лікарських засобів (медикаментів) №ГЮО1 від 4.01.2012р.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

При цьому, чинним законодавством обов’язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 06.11.2012р. по 11.01.2013р. ТОВ "ЮЛГ" поставило, а ТОВ "Армтрейд ЛТД" прийняло медикаменти на загальну суму 57 762,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.19-106, 126-147, 169-178), оригінали яких були оглянуті у судових засіданнях.

Разом з тим, в порушення взятих на себе зобов’язань, ТОВ "Армтрейд ЛТД" розрахувалось лише частково за поставлений товар, у зв’язку з чим у останнього утворився борг перед позивачем у сумі 57 645,79 грн.

Наявність зазначеної заборгованості підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки за період з 01.01.2013р. по 20.06.2013р. (а.с.111).

Крім того, 14.08.2013р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу у сумі 57 645,79 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.113) та фіскальним чеком (а.с.114). Зазначена вимоги залишилась без відповіді та задоволення.

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладними, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов’язків.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, наявність у відповідача зобов’язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Армтрейд ЛТД" суми основного боргу у розмірі 57 645,79 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 219,78 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 576,45 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем у заяві про уточнення позовних вимог, вважає його вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, при перевірці наведеного позивачем у заяві про уточнення позовних вимог розрахунку інфляційних нарахувань, встановлена його помилковість, викликана неврахуванням індексу інфляції у випадку його від’ємного значення, що суперечить вимогам ст.625 ЦК України, яка передбачає можливість стягнення інфляційних збитків за весь час прострочення, а не за окремі періоди. Враховуючи зазначене, судом, з використанням системи „Ліга-Закон” було зроблено власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період

Інфляційне збільшення суми боргу

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.02.2013 - 31.07.2013

57645.79

0.999

-57.70

57588.09

Приймаючи до уваги, що індекс інфляції за вказаний позивачем період прострочення, має від’ємне значення, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 4 267,94 грн. суд вказує наступне.

У відповідності до ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі, недотримання якої тягне нікчемність правочину.

Враховуючи, що матеріали справи не містять письмового договору купівлі-продажу та відповідно не містять доказів вчинення у належній формі правочину щодо забезпечення зобов’язання у вигляді неустойки (пені), у суду відсутні підстави для задоволення вказаних вимог позивача.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армтрейд ЛТД" (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 13, код ЄДРПОУ 30708326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛГ" (04070, м. Київ, вул. Г.Сковороди, 2, код ЄДРПОУ 21480062) основний борг у сумі 57 645 /п'ятдесят сім тисяч шістсот сорок п'ять/ грн. 79 коп., 3% річних у сумі 1 219 /одна тисяча двісті дев'ятнадцять/ грн. 78 коп. та 1 720 /одну тисячу сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Щавинська Ю.М.