Рішення № 36145768, 18.12.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.Справа № 924/1550/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Заверуха С.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" Д м. Шепетівка

до Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" м. Київ

про визнання недійсними пунктів 10.8-10.8.5 договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" вул. Заболотного, 152 м. Київ, 03680 код 13980201 та товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" Д вул. К. Маркса, 11 м. Шепетівка Хмельницька область 30400 код ЄДРПОУ 37327945

Представники сторін:

позивач: Волічков Р.Й. довіреність №76 від 27.11.13р.; Данканич Я.І. довіреність №75 від 27.11.13р.; Волічков Й.Й. довіреність №77 від 27.11.13р.

відповідач: Гарагуца І.Ф. довіреність від 25.12.12р.

Рішення приймається 18.12.2013 р., оскільки в судовому засіданні 16.12.2013 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 18.12.2013 р.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсними пунктів 10.8-10.8.5 договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" вул. Заболотного, 152 м. Київ, 03680 код 13980201 та товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" Д вул. К. Маркса, 11 м. Шепетівка Хмельницька область 30400 код ЄДРПОУ 37327945.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що постачальник реалізував для покупця товар, виробником якого є Німеччина, всупереч вимог пунктів 3, 4, підпунктів 7, 8-2 пункту 4, пункту 5, підпунктів 5, 6 пункту 8, підпункту 2-1 пункту 10 Постанови КМУ №694 від 08.07.2009р. "Про затвердження порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" не провів належне митне оформлення, реєстрацію, сертифікацію, оформлення технічних умов переобладнання. Також всупереч вимог підпункту 1.3 пункту 1 "Галузь використання", підпункту 2.1 пункту 2 "Нормативні посилання", підпункту 4.3 пункту 4 "Загальні положення" наказу Держкомітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №24 від 17.01.97 р. не провів обов'язкову Сертифікацію на відповідність продукції, що імпортується, вимогам ДСТУ. На думку позивача, не вніс відомості про засновника Компанії в Єдиний державний реєстр та не повідомив чи є засновник (и) громадянами України, або нерезидентами, що вказує на те, що Поставщиком реалізується товар неналежної якості.

Як стверджує позивач, в даному випадку при виникненні спорів таких взаємовідносин до участі в справі повинен бути залучений виробник - власник товару - нерезидент України.

Позивач звертає увагу суду на той факт, що пункти 10.8-10.8.5 суперечать п. 12.ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" і за приписами ст. ст. 215, 216 ЦК України є нікчемними, при цьому останні пункти про розгляд спорів третейським судом були внесені до договору №123/003 в момент його укладення, тобто до виникнення спірних відносин.

В підтвердження своєї позиції посилається на п. 2.5.2 Постанови ВГС України №11 від 29.05.2013 р., ст.ст. 203,207,215 ЦК України.

Повноважні представники позивача в судове засідання з'явилися, наполягають на задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на те, що вони підтверджені поданими доказами та змістом самого позову.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення в яких останній вказує, що в умовах договору виробник товару незазначений, з посиланням на ст. 12,ст. 13, смт.15 ГПК України звертає увагу що даний спір підвідомчий господарським судам, в т.ч. господарському суду Хмельницької області. Окрім того, в даних поясненнях додатково звертає увагу суду на підстави визнання третейського застереження недійсним з посиланням на обгрунтування вказаного в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з'явився, його представник в судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечують звертають увагу, що твердження позивача про визнання вказаних вище пунктів договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №123/003 від 28.02.2013 р. недійсними безпідставні. Так, позивач повинен нести певний ризик невигідності власних двій; на стадії укладання договору позивач усвідомлював на яких умовах він укладає договір, і при необхідності міг пропонувати зміни до договору у вигляді протоколу розбіжностей; позивач свідомо скористався послугами відповідача, хоча на українському ринку працюють інші юридичні особи, які здійснюють реалізацію аналогічного товару. На думку відповідача, твердження позивача викладені у позові не відповідають дійсності, при цьому останній посилається на норми ст. 6, ст. 627, ст. 638, п. 2 ст. 649, ст. 509, ст. 526, ст. 215, ст. 203 ЦК України, ст. 193, п. 4 ст. 181, ст. 175 ГК України, ч. 2 ст.1, ст.2, ст. 5, ч.ч.1,5 ст. 12, ст. 14, ст. 18, Закону України "Про третейські суди". Відповідач також звертає увагу, що в даному випадку третейський суд, приймаючи позовну заяву про спір, який виник на виконання зобов'язань за вищевказаним договором, визнав третейське застереження, яке включає в себе договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №123/003 від 28.02.2013 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Окрім того, зі змісту третейського застереження вбачається, що сторони на стадії укладання господарського договору, включили до умов договору розгляд спору в третейському суді, що не суперечить ст. 16 ЦК України, щодо способу захисту.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28 лютого 2013 р. між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" (Хмельницька філія) та ТОВ "Русь" Д укладено договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів №123/003.

За умовами п. 1.1 договору постачальник (відповідач) зобов'язується передати у власність покупця (позивача) сільськогосподарську техніку (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну) сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Найменування товару, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті визначені в договорі та з додатками до нього, які складають невід'ємну частину договору. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Сума у гривні, що підлягає до сплати позивачем, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на курс продажу відповідної іноземної валюти, який буде опублікований на відповідній інтернет-сторінці офіційного сайту постачальника на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини) (п. 1.2, п. 2.1, п.2.2 договору).

Пунктами 3.1-3.5 сторони визначили обов'язки відповідача - 1) повідомити про дату отримання товару позивача, 2) передати товар покупцю в термін та в місці, які визначені договором, 3)право достроково поставити товар, повідомивши покупця, 4) на вимогу покупця надати копію сертифікату якості на товар, 5) надати покупцю інформацію щодо можливостей страхування товару.

Відповідно до п. 10.8-п. 10.8.5 усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору (контракту) або у зв'язку з ним, або випливає з його, підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі відповідно до регламенту зазначеного суду один із судій одноособово.

На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами з питань цивільних і господарських правовідносин між ними, які не засновані на зазначеному в попередньому абзаці цього пункту договорі, але є наслідком визнання цього договору недійсним, або таким котрий не був укладений.

Ця угода укладена сторонами на підставі й у відповідності за статтями 1,5,6,12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. №1701-4, статей 212,626-628 Цивільного кодексу України.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі буде остаточним і обов'язковим для сторін і буде ними виконано в строки, зазначені в рішенні Постійного діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі.

Про місце проведення третейського розгляду сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська.

Сторони дійшли згоди, що у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язані за згодою сторін, останній повинен повідомити нового кредитора або боржника про існування даного Третейського застереження.

Сторони не вважають за необхідне ведення протоколу засідання третейського суду.

Сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засідання третейського суду головуючий може розглянути спір без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив, в якому вказати чи визнає позов, у якому об'ємі та чи має претензії до позивача матеріального характеру з предмету позову і т.і.

Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Договір підписано представниками сторін.

Згідно додатку №ЗП-10003-00260 від 28.02.2013 р. до договору №123/003 від 28.02.2013 р. назва товару - навісний дисковий лущильник KVERNELAND модель QUALIDISC 7000, ціна за одиницю 61000,07 Євро з ПДВ (в гривні - 652017,60 грн.), термін поставки - 15.03.2013 р.

Актом приймання - передачі від 15.03.2013 р. №5 передано навісний дисковий лущильник KVERNELAND модель QUALIDISC 7000.

Вважаючи, пункти 10.8-10.8.5 такими, що суперечать п. 12.ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" і за приписами ст. ст. 215, 216 ЦК України є нікчемними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання останніх (пунктів договору) недійсними, звертаючи увагу на те, що виробником товару є нерезидент, а тому вимоги, а як наслідок спір стосовно неналежної якості товару повинен розглядатися як до продавця (відповідача) так і до виготовлювача товару (нерезидента).

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Згідно абз.1 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно п.п.20.3, 20.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" - Спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, якими передбачено проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

У питаннях визначення підвідомчості і підсудності прав зі спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними господарським судам слід враховувати викладене в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до п.п.1.2. п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Якщо зобов'язаною за договором є кожна із сторін, справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача. За наявності двох чи кількох відповідачів, які є зобов'язаними за договором, справа розглядається за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність справи визначається залежно від місцезнаходження цього підрозділу (частина четверта статті 15 ГПК ).

Як вбачається з умов договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., а саме п.1.1., постачальник - ПАТ "Компанія "Райз" м.Київ зобов'язувався передати у власність покупця - ТОВ "Русь" Д м.Шепетівка сільськогосподарську техніку, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом її сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Враховується, що на час звернення з позовом до суду лише позивач є особою зобов'язаною за договором, оскільки саме товариство з обмеженою відповідальністю "Русь" Д зобов'язана здійснити оплату отриманого товару, при цьому всі зобов'язання відповідача визначені договором №123/003 від 28.02.2013 р. останнім виконані (п.3 договору), в т.ч. передано у власність позивача товар (зміст акту приймання-передачі від 15.03.2013 р.)

З огляду на викладене, даний спір підлягає розгляду за місцем знаходження позивача, тобто сторони зобов'язаної за договором здійснити на користь відповідача певну дію - сплатити кошти (аналогічна позиція в постановах Вищого господарського суду України від 21 серпня 2013 року по справі № 5011-12/11968-2012, від 06.11. 2013 року по справі № 905/3096/13, від 25 вересня 2013 року Справа № 917/429/13-г).

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" унормовано, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", Про акціонерні товариства", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частиною 4 статті 28 ГПК України унормовано, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відокремлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Відповідно до п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Cлід також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності.

У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Згідно з п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Приймається до уваги, що постачальником є Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (Хмельницька філія) - зміст першої сторін договору поставки №123/003 від 28.02.2013 р. При цьому, місцезнаходження Хмельницької філії ПАТ "Компанія "Райз" - Хмельницька область, Хмельницький район, с. Копистин. Окрім того, згідно п. 3.1 та 3.2 положення про Хмельницьку філію ПАТ "Компанія "Райз", остання діє від імені товариства та може бути позивачем та відповідачем в суді, господарському або третейському суді.

Відповідно до ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 № 6-50цс12).

Згідно з вимогами ч.2 ст. 1 та п.12 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Відповідно до п. 3 ст. 678 ЦК України якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Зі змісту оскаржуваних пунктів договору поставки вбачається, що усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, а також будь-які інші суперечки між сторонами з питань господарських і цивільних правовідносин між ними підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (абз. 1,2 п. 10.8 договору).

Зважаючи на вищенаведене сторони прописали те, що правові наслідки, які можуть застосовуватись при переданні товару неналежної якості, підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді.

Проте як встановлено матеріалами справи, а саме додатком до договору №3П - 10003-00260 від 28.02.2013 р., актом приймання передачі від 15.03.2013 р., виготовлювачем поставленого позивачу товару - навісного дискового лущильника KVERNELAND модель QUALIDISC 7000 - є не позивач, а саме нерезидент України (фірма виробник країни Німеччина). Даний факт не заперечується самими сторонами в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, не всі суперечки, які виникають та випливають в ході виконання договору №123/003 можуть бути передані на розгляд третейського суду, зокрема не підлягають розгляду справи стосовно передання товару неналежної (належної) якості коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. Так, в даному випадку, остаточне вирішення третейським судом спору щодо якості переданого товару без залучення виготовлювача товару (нерезидента), позбавить можливості позивача повною мірою скористатися правом передбаченим п. 3 ст. 678 ЦК України.

При цьому зі змісту позовної заяви вбачається наявність у позивача претензій до якості товару та можливості скористатися приписами викладеними в статті 678 ЦК України. Окрім того, укладаючи договір та визначаючи його грошовий еквівалент в іноземній валюті Євро (п. 2.1, п. 2.2 договору, зміст додатка до договору), відповідач усвідомлював та наперед знав про те, що виробником товару який буде поставлятися є нерезидент країни.

Приписами ст. 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Матеріалами справи встановлено, що у наявного договору поставки (аркш. 1) вказане місце укладення останнього - м. Копистин Україна, однак вказаний населений пункт в Україні відсутній, з огляду на викладене суд констатує факт відсутності у договорі, що містить спірне третейське застереження, місця укладення угоди. При цьому доводи відповідача стосовно того, що в даному випадку має місце описка, судом до уваги не приймається, з огляду на те, що діючим законодавством України (в т.ч. Законом України "Про третейські суди") не передбачено можливості вчинення описок в третейському застереженні, а всі зміни та доповнення повинні бути викладені в договорі в письмовій формі і підписані повноважними представниками (п. 11.1 договору поставки).

Зважаючи на встановлене вище, а саме відсутність у договорі поставки місця укладення угоди, а тому і місця укладення спірного третейського застереження, останнє не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", що є також підставою для визнання спірного третейського застереження недійсним (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України по справі 5019/632/12 від 24.10.2012 р.).

Крім того, аналіз змісту договору свідчить про те, що в останньому не вказано повного найменування відповідача, зокрема зазначено лише ТОВ "Русь Д".

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання частини договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину й може бути визнана недійсною у порядку, установленому ЦК України, наявність третейської угоди є підставою для передачі спору на розгляд третейського суду й визнання такої угоди недійсною надає сторонам можливість звернення за захистом порушених прав до суду з дотриманням правил юрисдикції та підсудності спору (позиція Верховного Суду України викладена в ухвалі від 02.02.2011 р. ).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним (абз.2 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та зважаючи на встановлені судом факти, позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 10.8-10.8.5 договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" вул. Заболотного, 152 м. Київ, 03680 код 13980201 та товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" Д вул. К. Маркса, 11 м. Шепетівка Хмельницька область 30400 код ЄДРПОУ 37327945 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" Д м. Шепетівка до Публічного акціонерного товариства "Компанія "РАЙЗ" м. Київ про визнання недійсними пунктів 10.8-10.8.5 договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" вул. Заболотного, 152 м. Київ, 03680 код 13980201 та товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" Д вул. К. Маркса, 11 м. Шепетівка Хмельницька область 30400 код ЄДРПОУ 37327945 задовольнити.

Визнати недійсними пункти 10.8, 10.8.1, 10.8.2, 10.8.3, 10.8.4, 10.8.5 договору поставки №123/003 від 28.02.2013р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" код 13980201 та товариством з обмеженою відповідальністю "Русь" Д код ЄДРПОУ 37327945.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" ( м. Київ, вул. Заболотного, 152 код 13980201) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" Д ( м. Шепетівка, вул. К. Маркса, 11, код ЄДРПОУ 37327945) 1147,00 грн. ( одну тисячу сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

повне рішення складено 18.12.2013 р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - 30400, м.Шепетівка Хмельницької області, вул.К.Маркса,11;

3,4 - відповідачу - 03680, м.Київ, вул.Заболотного, 152; Тернопільська область,Тернопільський район, с. Острів, вул. Промислова, 13 а ( надіслати рекомендованим з повідомленням)