Рішення № 36145648, 12.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2013 р. Справа № 906/1391/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарадай Б.В. - довіреність №274 від 20.12.2012;

від відповідача: Максимчук М.П. - довіреність №127 від 25.01.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Житомир)

до Військової частини А 1979 (смт. Чуднів, Житомирська область)

про стягнення 19389,16 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - до 16.12.2013.

В судовому засіданні 26.11.2013 оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 16.12.2013.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19389,16 грн., з яких 18250,06 грн. - борг по договору оренди, 355,67 грн. - пеня, 783,43 грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та заяви про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 7949,94грн. та 3% річних в сумі 134,00грн. припинити та стягнути з відповідача 11305,22грн., з яких: 10300,12грн. боргу по договору оренди, 355,67грн. пені та 349,43грн. 3 % річних, а також судові витрати в сумі 1720,50грн. (а.с. 124-128).

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог, згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача (абз. 4,5 пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11р. № 18).

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача від 12.12.2013 до розгляду. Спір вирішується з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням вищевказаної заяви.

Представник відповідача щодо заявлених позивачем сум не заперечив. Пояснив, що розрахунки не проведено у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках. Також підтвердив, що відповідач користується орендованим приміщенням по даний час.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2007 року між Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець, позивач) та Військовою частиною А 1979 (орендар, відповідач) було укладено Договір №394/27 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СП та ТП загальною площею до 20м.кв, з додатками до нього (далі - Договір (а.с.7-12)), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежилого приміщення, розташованого в смт. Чуднів, будинку №93 по вул. Леніна, загальною площею 1 м. кв. - виробничих приміщень із них 1 м.кв. спеціалізованих технологічних приміщень для розташування обладнання.

Вказав, що відповідно до укладеного договору відповідач зобов'язаний вчасно сплачувати орендну плату, однак, всупереч умовам Договору, відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 10300,12грн. (а.с. 126).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати, позивач, на підставі п. 8.2 Договору, нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 355,67грн. та на підставі ст. 625 ЦК України - 649,43грн. 3% річних.

Відповідач у письмових запереченнях (а.с. 95-97) звернув увагу про неврахування позивачем суми оплати у розмірі 7949,94грн., однак, зважаючи, що вказана сума врахована у заяві про зменшення розміру позовних вимог, представник відповідача в судовому засіданні вказав, що наявність боргу в сумі 10300,12грн. не заперечує. Доказів на підтвердження здійснення додаткових розрахунків відповідачем не надано.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами Договорі №394/27 оренди нерухомого майна товариства, що належить до СП та ТП загальною площею до 20м.кв, з додатками до нього (а.с.7-12).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі від 01.11.2007 (а.с.10 (зворотній бік)) підтверджується факт передачі позивачем приміщення в оренду відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами п. 3.1. Договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і переховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку 1.

Згідно п. 3.2. Договору, орендна плата за перший (базовий місяць) оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 110 (сто десять) грн. 88 коп. з ПДВ (20%) за 1 м.кв. спеціалізованих технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди з урахуванням індексу інфляції за попередній період за 1 м.кв. всієї орендованої площі з ПДВ (20%) становить 110 (сто десять) грн. 88 коп., без урахування індексу інфляції за жовтень та за поточний місяць 2007.

При цьому, згідно п. 3.2.1. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Крім того, за умовами п. 3.4. Договору, орендар оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п. 3.1. Договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі та згідно п. 3.5. Договору, відшкодовує втрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку орендодавця в термін, зазначений у п. 3.1. Договору.

Також у п. 3.6. сторони визначили, що у разі закінчення строку дії цього Договору, орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого майна.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року (включно) позивачем були виставлені, а відповідачем отримані рахунки про сплату орендної плати та інших платежів, передбачених Договором на загальну суму 18250,06грн. (а.с. 13-47).

Не заперечується сторонами також і те, що 04.04.2013 відповідачем частково було проведено розрахунки на суму 7949,94грн. (а.с. 102), які позивачем, згідно листа відповідача (а.с. 119), було зараховано в погашення заборгованості в порядку черговості її виникнення.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня 2012 по серпень 2013 склала 10300,12грн.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до п. 12.1. Договору, останній набирає чинності і діє протягом одного року з 01.11.2007 до 01.11.2008...Однак, як пояснили сторони, строк дії Договору, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 248 ГК України, неодноразово продовжувався.

Також доказом пролонгації Договору та користування відповідачем приміщенням по даний час, є укладена сторонами Додаткова Угода №34/943/27 до Договору №394/27 від 18.12.2007 оренди нерухомого майна товариства від 29.11.2013 (а.с. 128), якою сторони доповнили п. 3.2. Договору наступним: орієнтовна загальна вартість оренди майна та витрат на електроенергію за Даним Договором складає 10985,94грн. з урахуванням ПДВ. У випадку, якщо сума наданих орендарю послуг за договором буде перевищувати суму, зазначену вище, орендар зобов'язаний сплатити в повному обсязі суму за фактично надані послуги.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 10300,12грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 8.2. Договору сторони визначили, що за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за Договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як вбачається з перевіреного господарським судом розрахунку пені (а.с. 49-50), останню в сумі 355,67грн. нараховано позивачем правомірно та вірно.

Що стосується заявлених позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України 649,43грн. 3% річних, то приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 126) прийшов до висновку, що 3% річних в сумі 649,43грн. нараховані позивачем обґрунтовано.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню на суму 11305,22грн., з яких: 10300,12грн. основного боргу, 355,67грн. пені та 649,43грн. 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А1979 (13200, Житомирська обл., смт. Чуднів, вул. Ватутіна, 1, ід. код 08392525)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул.Київська 20, ід. код 01184114):

- 10300,12грн. основного боргу;

- 355,67грн. пені;

- 649,43грн. 3% річних;

- 1720,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи