Рішення № 36145504, 12.12.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2013 р. Справа № 906/1562/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. - довіреність №14-3 від 08.01.2013;

від відповідача: Мельник О. М.- довіреність № 8265/19 від 28.12.2012

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

про стягнення 19559,07 грн.

В судовому засіданні 25.11.2013 оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 12.12.2013.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 19559,07 грн, з яких: 5 218,90 грн. пені, 13 023,48 грн. штрафу, 1043,78 грн. 3% річних, 272,91 грн. інфляційних нарахувань.

12.12.2013 на адресу суду від позивача надійшла заява щодо уточнення розміру позовних вимог з розрахунками штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних нарахувань по договору з ПАТ "Житомиргаз" №34/19-РО від 30.03.2012, здійсненими з урахуванням дати отримання від відповідача заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 18.12.2012 №7983/12 (а.с. 114-119).

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог. Зауважив, що заявою лише уточнив фактичні розміри заявлених до стягнення сум. У відповідності до приписів п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, суд розцінив вказану заяву, як пояснення щодо розміру позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, з викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 55-56) та доповненнях до відзиву (а.с. 85-86) мотивів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (покупець, відповідач) укладено Договір № 34/19-РО на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір, (а.с.11-18)), за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, (далі - газ), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Вказав, що на виконання умов договору, протягом березня-грудня 2012 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 546570,70грн.

Однак, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання виконував несвоєчасно, чим порушив умови п. 6.2. Договору.

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до пункту 7.2. Договору, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5218,90грн. та 13023,48грн. штрафу.

Крім того, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 1043,78грн 3% річних та 272,91 грн інфляційних.

Відповідач, згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 55-56) не погоджується з нарахованими позивачем сумами пені, 3% річних, інфляційних та штрафу по Договору №34/19-РО, у зв'язку з тим, що при нарахуванні останніх позивачем були враховані дні, коли відповідач здійснював розрахунок за природний газ.

Також у відзиві та письмовому клопотанні (а.с. 58-59), при вирішенні питання про стягнення з ПАТ "Житомиргаз" штрафних санкцій в сумі 19559,07 грн, просить врахувати тяжкий фінансовий стан, в якому зараз знаходиться відповідач та зменшити розмір пені і штрафу на 99%.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву (а.с. 85-86) відповідач навів власні розрахунки заборгованості по пені, 3% річних, та просив: - відмовити в нарахуванні штрафу за жовтень 2012 року в розмірі 1967,84грн, оскільки сума заборгованості прострочена менше 30 днів; - відмовити в нарахуванні 3% річних в сумі 883,52грн та пені в розмірі 172,71грн; - зменшити розмір пені, штрафу та 3% річних на 98%.

Позивач, згідно письмових заперечень на відзив (а.с. 93-97), вважає, що:

- оскільки положеннями п. 4 ст. 232 ГК України, відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування інший строк, тому нарахування 3% річних від простроченої суми як компенсація за утримання коштів має бути по день сплати цих коштів кредитору, тобто - по цей день включно;

- положення ч. 4 ст. 232 ГК України регулюють порядок стягнення відсотків не лише стосовно 3% річних, а й щодо стягнення пені як виду штрафних санкцій, встановленої у відсотках, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України;

- положенням ч. 6 ст. 231 ГК України встановлено стягнення штрафних санкцій за весь час користування чужими коштами, положенням ч. 4 ст. 232 ГК України встановлено стягнення відсотків за неправомірне користування чужими коштами по день сплати цих коштів кредитору, отже, неправомірним користуванням чужими коштами є строк по день сплати включно, а відтак і штрафні санкції (за весь час користування чужими коштами) мають бути нараховані також по день оплати включно;

- у ситуації, коли має місце прострочення грошового зобов'язання у один день, кредитор має право нарахувати штрафні санкції та 3% річних за день, однак, керуючись позицією, викладеною відповідачем, встановлюється неможливим нарахування відповідних санкцій, чим порушуються такі принципи господарського права як право на захист своїх прав та інтересів та принцип відповідальності суб'єктів підприємництва.

З огляду на викладене, позивач вважає, що застосований ним порядок нарахування пені та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач заперечує, вказуючи, що НАК "Нафтогаз України" також перебуває у тяжкому фінансовому стані, так як через несвоєчасність розрахунків та заборгованість споживачів природного газу позивач, як гарантований постачальник природного газу змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних для забезпечення потреб споживачів газу. Зауважує, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК "Нафтогаз України" втрат, завданих несвоєчасними розрахунками за газ є стягнення з боржників штрафних санкцій у розмірі, передбаченому умовами договорів. Також звертає увагу, що НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто, є підприємством державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ та наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу, на думку позивача, спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Доказами вказаного позивач вважає, зокрема, розпорядження КМУ від 17.07.2013 №618-р "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у 2013 році" (п.3), постанову КМУ від 21.08.2013 №686 "Про деякі питання рефінансування заборгованості Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", постанову КМУ від 17.10.2012 №954, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для компенсації Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортного природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору № 34/19-РО на купівлю-продаж природного газу від 30.03.2012 (а.с. 11-18).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2.1 Договору позивач передає відповідачу в період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року природний газ в обсязі 484 тис. куб.м (чотириста вісімдесят чотири тисячі куб. м.)...

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (абз.2 п. 6.2. Договору).

Підписаними сторонами актами передачі-приймання природного газу (а.с.20-29) підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання умов вищевказаного Договору, за період з березня 2012 року по грудень (включно) 2012 року, позивачем було продано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 546540,70 грн.

Не заперечується також і те, що розрахунки відповідачем за поставлений природний газ у вказаній сумі відповідачем було проведено у повному обсязі, однак із простроченням строків розрахунків, встановлених п. 6.2. Договору.

За ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору сторони встановили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 8-10) пеню останнім нараховано по кожному Акту з урахуванням здійснених платежів у розмірі 5218,90грн., та за прострочення понад 30 днів - штраф у розмірі 13023,48грн.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем пені та штрафу, з урахуванням дати отримання позивачем заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені становить 4456,95грн., сума штрафу - 11055,64грн. У стягненні 761,95грн. пені та 1967,84грн. штрафу слід відмовити.

Що стосується заявлених позивачем 3% відсотків річних в сумі 1043,78грн. та 272,91грн. інфляційних, слід зазначити, що у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних, суд вважає правомірно нарахованою сумою 3% річних у розмірі 891,39грн. та 133,63грн. інфляційних. У стягненні 152,39грн. 3% річних та 139,28грн. інфляційних слід відмовити.

При цьому суд не погоджується з твердженням відповідача, що позивачем невірно було включено в період заборгованості день оплати, оскільки, згідно приписів законодавства, у тому числі наведених позивачем, період нарахування штрафних санкцій та 3% річних - це проміжок часу, протягом якого триває порушення зобов'язання, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості по день здійснення оплати.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (а.с. 58-59, 85-86), згідно якого відповідач просить зменшити пеню, штраф та 3% річних, перш за все слід зауважити, що суд наділений правом зменшувати лише штрафні санкції, до яких 3% річних не відносяться.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 рудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, клопотання відповідача обґрунтоване його складним фінансовим станом, що виник внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення споживачами газу розрахунків за спожитий природний газ. На підтвердження складного фінансового становища відповідачем надано лише складену ним в односторонньому порядку довідку про заборгованість перед товариством різних категорій споживачів (а.с. 61).

Вказану довідку, навіть враховуючи повне погашення основної суми боргу відповідачем до звернення з даним позовом до суду, суд не розцінює як належний доказ існування наведених відповідачем обставин та їх винятковості. Інших доказів відповідачем не надано.

Разом з тим, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан обох сторін, зокрема, враховує зазначені позивачем доводи щодо його тяжкого фінансового стану (а.с. 93-97), подані на їх підтвердження докази (консолідовані баланси (звіти про фінансовий стан)) (а.с. 98-101), а також приписи законодавчих актів, на які він посилається.

З огляду на викладене, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, господарський суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача. У задоволенні клопотання відповідача в цій частині суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі на суму 16537,61грн., з яких: 891,39грн. 3% річних, 4456,95грн. пені, 11055,64грн. штрафу, 133,63грн. інфляційних. В частині стягнення 152,39грн. 3% річних, 761,95грн. пені, 1967,84грн. штрафу, 139,28грн. інфляційних суд відмовляє.

За ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно з ст. 34 вищевказаного Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, Корольовський р-н., вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, ід. код 03344071)

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ід. код 20077720):

- 891,39грн. 3% річних;

- 4456,95грн. пені;

- 11055,64грн. штрафу;

- 133,63грн. інфляційних;

- 1454,72грн. судового збору.

3. В частині стягнення 152,39грн. 3% річних, 761,95грн. пені, 1967,84грн. штрафу, 139,28грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.12.2013

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати: 1- до справи

2,3- сторонам (рек. з пов.)