Постанова № 36145434, 19.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №905/3182/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Загнітко Я.А. - за дов. №28-12/50-Д від 28.12.2012р.від відповідача:Лисак Т.Г. - за дов. б/н від 04.03.2013р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід04.06.2013 р.у справі№ 905/3182/13 (суддя Зекунов Е.В.)за позовомДержавного підприємства "Вугілля України", м. Київдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької областіпростягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році позивач, Державне підприємство «Вугілля України», м. Київ, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.

Рішенням від 04.06.2013 р. позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп. було задоволено у повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України та незаконним в частині стягнення суми збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013 р. скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області на користь Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2013 року апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013 р. по справі № 905/3182/13 за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп. було зупинено до вирішення питання щодо касаційного оскарження ухвали про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2013 року ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року по справі №905/3182/13 залишено без змін, а справу повернуто на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року поновлено апеляційне провадження по справі № 905/3182/13 за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп., у зв'язку з розглядом Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2013 року про повернення апеляційної скарги без розгляду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/3182/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2007 року між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Добропіллявугілля" (постачальник) було укладено договір № 5-07/2-ЕН постачання вугільної продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Згідно п. 1.4. договору, постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності та щодо нього відсутні майнові права третіх осіб.

Відповідно до п.2.1 договору, вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, перелік вантажовідправників, станції відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в додатках до договору.

Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р. № 888. ДСТУ 4096-2002 "Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань", та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п.3.1, покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника з дотриманням вимог п. 6.4 цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому договорі.

Згідно п. 6.4 договору, в разі надходження неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця та вантажоотримувача, пов'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за користування вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)

Згідно п. 8 договору, договір вступає в силу з 01.07.2007 р. і діє до 31.12.2007 р., а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов»язань.

Наказом Міністерства вугільної промисловості від 07.02.2011 № 50 припинено діяльність ДП "Добропіллявугілля", цілісний майновий комплекс якого передано в оренду, шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля". Відповідно до п. 5 вказаного наказу, ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Добропіллявугілля".

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 5-07/2-ЕН від 01.06.2007 року у липні 2007 року на адресу Ладижинської ТЕС ВАТ «Східенерго» було відвантажене вугілля згідно з залізничними накладними №49799081, 49799090 у вагонах №№ 66592080, 60714771, 67662726, 60063534, 66438771, 66375908, 67910505, 67189803, 67918649, 64453509, 67195008, 66788688, 66011131, 65944787, 66242710, 65489932, 63252977, 60935111, 67195388.

При прийнятті вугілля було виявлено, що вугілля за своїми якісними характеристиками нібито не відповідало умовам договору, про що були складені акти відбору проби №2415 від 17.07.2007р., №2427 від 17.07.2007р. та акти про фактичну якість №2427 від 18.07.2007р., №2415 від 18.07.2007р., але актів про встановлення факту поставки неякісної продукції за умовами договору, що визначений в якості підстави позову, складеними відповідно до вимог Інструкції П-7 за участю представника відповідача, складено не було і вони не надані позивачем до матеріалів справи.

У зв'язку з чим, 19.07.2007 р. напіввагони у кількості 17 штук були переадресовані на залізничну станцію попереднього відвантаження (залізнична станція Стаханов Донецької залізниці) без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007р., виданими залізничною станцією Ладижин Одеської залізниці.

Так, з рахунку Ладижинської ТЕС залізницею були стягнуті наступні платежі: провізна плата в сумі 59 674 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41498129, 41498130 від 19.07.2007р.; плата за переадресування в сумі 4405 грн. 88 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 19.07.2007р., № 200759 від 20.07.2007р. та переліками № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.; плата за подачу та забирання вагонів в сумі 2 685 грн. 44 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.; плата за користування вагонами у сумі 11 101 грн. 44 коп., що підтверджується копіями відомостей плати за користування вагонами №№ 0307673, 2007733; плата за голограми в сумі 2 грн. 28 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.; плата за візування в сумі 4 грн. 08 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.; плата за телеграфні розпорядження в сумі 424 грн. 80 коп., що підтверджується накопичувальними картками № 190757 від 21.07.2007р., № 200759 від 23.07.2007р. та переліками ТехПД № 2007 від 20.07.2007р., № 2207 від 22.07.2007р.; плата за додаткові послуги в сумі 19 грн.32 коп., що загалом становить суму у розмірі 78 318 грн. 05 коп.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р., зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду 20.01.2010 р., по справі № 42/147 з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" стягнуто збитки у розмірі 78 318 грн. 05 коп., витрати по оплаті державного мита у розмірі 783 грн. 18 коп., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн. та державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 391 грн. 59 коп.

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2009 р. у справі №42/147 нібито підтверджується актом від 06.10.2012р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 79 610 грн. 82 коп.

Як стверджує позивач, у зв»язку з поставкою неякісного вугілля нібито саме відповідачем, ДП «Вугілля України» зазнало збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 79 610 грн. 82 коп. з ПДВ.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позивач при зверненні до суду із позовом зазначав, що нібито поніс збитки через невиконання саме відповідачем умов договору в частині здійснення поставки неякісного вугілля відповідно до умов договору №5-07/2-ЕН постачання вугільної продукції від 01.06.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не довів належними та допустимими засобами доказування факт того, що вантажовідправником за спірним договором поставки був саме відповідач, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні додатки до договору, в яких повинні були бути узгоджені перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки та інш. саме за договором, що визначений позивачем в якості підстави позову. Посилання суду першої інстанції на рішення господарського суду м. Києва від 19.05.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року у справі № 42/147 судова колегія не приймає до уваги оскільки вказаними рішеннями не встановлено, що вантажовідправником по спірній партії вугілля є саме відповідач по справі. Крім того, при розгляді справи №42/147 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» не було залучено до участі у справі в якості третьої особи та вказаними рішеннями не було встановлено будь-яких фактів неналежного виконання саме цією третьою особою договірних зобов»язань, у зв»язку з чим у судової колегії відсутні підстави для стягнення з відповідача по даній справі збитків в порядку регресу.

У відповідності до п. 3.3 договору, якість вугілля постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вуглевидобувних підприємств.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутній сертифікат якості вугілля. Неналежна якість спірного вугілля не підтверджена позивачем належними та допустимими доказами по справі, передбаченими сторонами в договорі, зокрема, відсутній акт прийняття продукції відповідно до вимог Інструкції П-7. Так, позивачем не доведено виконання ним належним чином умов договору про прийняття продукції за якістю у відповідності з вимогами Інструкції П-7 та розділу 4 Договору, що укладений сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Статтями 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області, у даній справі, не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем за спірними відправками, станція Стаханов Донецької залізниці (станція відправлення) прийняла вагони з вантажем до перевезення без зауважень про його якість і за відсутності посвідчення про якість вугілля в партії та враховуючи, що в матеріалах справи відсутній акт прийняття продукції за якістю за нормами Інструкції П-7, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведення позивачем складової збитків та неправомірно стягнув з відповідача суму збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп., які спричинені позивачу саме з вини відповідача. Стягнення з позивача збитків за іншим рішенням суду не може вважатися тим фактом, що не потребує доказуванню за загальними правилами цивільного та господарського законодавства, оскільки господарським судом м. Києва розглядався спір за умовами іншого договору поставки.

Судова колегія встановила, що судом першої інстанції прийнято рішення без перевірки такого факту, як наявність між сторонами підписаного та належним чином оформленого акту прийняття-передачі вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п.2.9.1 договору); акту звіряння вугілля, складання якого передбачено умовами укладеного сторонами договору та в якому повинна відображатися фактична кількість та якість вугілля, що надійшла від постачальника (п. 2.9.2 договору). До того ж, пунктом 4.15 договору сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, зазначили, що у випадку порушення позивачем умов договору з обумовленого порядку приймання продукції за якістю, його претензії щодо якості та кількості вугілля не приймаються.

Згідно п. 5.3.1 договору, сторони домовились, що постачальник на повідомлення та за вимогою покупця або вантажоотримувача зобов»язаний телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Як вбачається, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази підтвердження відповідачем згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Пунктом 5.5 договору сторони домовились, що вартість перевезення вугілля залізницею оплачує покупець, тобто умовами договору сторони не передбачили обов»язку відповідача по даній справі відшкодовувати позивачу транспортні витраті, про стягнення яких останній звернувся до суду із позовом.

Також судова колегія вважає, що задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача про стягнення збитків, які визначені ним в позовній заяві, в тому числі, як сплата сум відповідно до рішення по справі № 42/147, є невірним ще й тому, що умовами договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу, а наявність інших підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків позивач суду не довів.

Таким чином, позивачем не доведено судовій колегії всі складові факту понесення ним збитків, тоді як відповідач довів суду відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу, і підстави для задоволення регресних вимог позивача і застосування норм ст. 228 Цивільного кодексу України відсутні. Судом першої інстанції помилково зазначено в рішенні про доведеність позивачем його вимог з посиланням на рішення Європейського суду, оскільки в даному випадку рішення суду дійсно ніхто не може поставити під сумнів і відсутні факти, що мають преюдиційний характер за нормами ст.35 Господарського процесуального кодексу України відносно саме відповідача, але не доведено саме позивачем по даній справі ті доводи, на які він посилається в позові, оскільки ніяким чином не доведено, що саме відповідач є вантажовідправником за залізничними накладними, в матеріалах справи взагалі відсутні додатки, ні які посилається як позивач, так і суд першої інстанції, і відсутні певні засоби доказування, обумовлені сторонами в договорі щодо порядку приймання продукції у випадку поставки неякісного вугілля. До того ж, в рішенні суду застосована таблиця з показниками якості вугілля, яка не може бути присутня в тексті процесуального документу згідно норм ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачена можливість складання судом будь-яких схем, таблиць та креслень, що надаються тільки сторонами в якості доказів по справі, а суд вирішує лише правові питання щодо їх належності та допустимості з зазначенням про це в рішенні шляхом викладення в описовій або мотивувальній частинах.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013 року у справі № 905/3182/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги, тому судова колегія не розглядає питання щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117, 122 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013 року у справі № 905/3182/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.06.2013 року у справі № 905/3182/13 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м. Добропілля Донецької області про стягнення збитків у розмірі 79 610 грн. 82 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України», 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ЗКПО 32709929 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», 85043, Донецка обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1А, ЗКПО 37014600, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 860 грн. 25 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

У разі дотримання сторонами вимог статті 122 Господарського процесуального кодексу України, видати поворотний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5 - ГС Дон. обл.;

Довгалюк К.Г.