Рішення № 36145401, 16.12.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/3077/13

Провадження №17/913/3077/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області

до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 471 436 грн. 55 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Бондаренко В.А., довіреність № 1-3/3д-58 від 01.04.2013; ;

від відповідача - Смиков С.О., паспорт серії ЕК 262173, виданий Краснолуцьким УМВС України в Луганській області 22.08.1996, довіреність № 1-1/22 від 02.01.2013.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з експлуатації під'їзних колій в розмірі 411487,44 грн., пені у сумі 31739,67 грн. та 3% річних у сумі 28209,44 грн., за договором на експлуатацію залізничних під'їзних колій №16 від 15.12.2010 (згідно заяви від 16.12.2013).

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2013 надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого визнає позовні вимоги позивача частково в сумі основного боргу - 411487,44 грн. та 3% річних у сумі 28209,44 грн. У задоволені стягнення пені відповідач просить відмовити у зв'язку з пропущенням позивачем позовної давності за цією вимогою на підставі того, що п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється в один рік.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Державним підприємством "Донбасантрацит" (відповідач у справі), як Замовником та Державним підприємством "Донбасантрацитвантажтранс" правонаступником якого було Державне підприємство "Ровенькиантрацит", як Виконавцем, укладений договір на експлуатацію залізничних під'їзних колій №16 від 15.12.2010 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 20.01.2011, Гілковласник надає у користування, а Підприємство приймає у тимчасову експлуатацію залізничні під'їзні колії, які є власністю Гілковласника. Загальна протяжність залізничних під'їзних колій складає 5111,9 м, в тому числі:

- ст. Краснокутськая - ВП "Шахта "Краснокутська" ДП "ДА" (інвентарний номер 620) - 2761 м;

- під'їзний шлях до ст. Краснокутська (інвентарний номер 621) - 2395,9 м. (згідно протоколу розбіжностей (а.с.61-63).

Водночас, між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (надалі - Концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - Концесіонер) (позивач у справі) на підставі наказу Міністерства № 773, 01.12.2011 був укладений Концесійний договір, згідно якого Концесієдавець надає Концесіонеру на платній та строковій основі право на управління (експлуатацію) цілісним майновим комплексом ДП "Ровенькиантрацит", та на добудову об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу Підприємства на умовах взяття Концесіонером на себе зобов'язання щодо використання цілісного майнового комплексу Підприємства та об'єктів незавершеного будівництва у складі цілісного майнового комплексу Підприємства, для комплексного забезпечення задоволення громадських потреб.

Згідно п. 2 Концесійного договору, цілісним майновим комплексом Підприємства є майно, що складається з державного майна, яким Підприємство наділене на праві господарського відання, а також державного майна, яке придбано підприємством станом на 30.04.2011, дату інвентаризації майна Підприємства, у власність при здійсненні господарської діяльності на базі майна, попередньо отриманого у господарське відання (основні засоби, у тому числі незавершене будівництво, нематеріальні активи), та яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку об'єктів права державної власності, які можуть надаватись в концесію" від 11.12.1999 №2293 забезпечує комплексне надання послуг у сферах господарської діяльності: пошук, розвідка, видобування корисних копалин, надання послуг у житлово-експлуатаційній сфері, використання об'єктів соціально-культурного призначення.

Відповідно до п. 33.8 Концесійного договору, Концесіонер є правонаступником Підприємства за майновими та немайновими правами та обов'язками, які сформувалися у Підприємства станом на дату укладення між Сторонами цього Договору та передані Концесіонеру за Зведеним Актом приймання-передачі майна, передбаченим підпунктом 33.4 цього пункту Договору, з моменту його укладення між Сторонами.

Згідно зведеного Акту приймання-передачі майна, заборгованість, стягнення якої що є предметом даної справи, була передана правонаступнику Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит".

На виконання вказаного Договору у період з січня по грудень 2011 року, Гілковласником були надані в експлуатацію під'їзні колії (ст.Краснокутськая-ВП "Шахта "Краснокутська" - 2761 м.; колія до ст.Краснокутська - 2395,9 м.) на загальну суму 411487,44 грн.

Позивач вказує, що відповідач своєчасно оплату за Договором не здійснив, то заборгованість відповідача перед позивачем з оплати за надані послуги з експлуатації під'їзних колій становить 411487,44 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 31739,67 грн. та 3% річних у сумі 28209,44 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву позов визнав частково з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 411487,44 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг, які підписані обома сторонами, а саме: №207 від 31.01.2011; №222 від 28.02.2011; №238 від 31.03.2011; №б/н від 30.04.2011; №270 від 31.05.2011; №284 від 30.06.2011; № б/н від 31.07.2011; №310 від 31.08.2011; №б/н від 30.09.2011; №б/н від 31.10.2011; №б/н від 30.11.2011; №б/н від 31.12.2011 на загальну суму 411487,44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 31739,67 грн., нараховану в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди в межах шестимісячного строку з моменту виникнення зобов'язань за кожним актом окремо в межах 2011 року та по 11.07.2012 за останнім актом приймання-передачі за грудень 2011 року, з посиланням на пункт 4.1 Договору, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас, законодавство, на яке посилається позивач, визначає порядок обрахування та граничний розмір пені, яка може нараховуватись у разі встановлення її в договорі.

В Договорі відповідальність у вигляді пені взагалі не передбачена. У пункті 4.1 Договору вказано, що сторони несуть відповідальність за неналежне виконання або невиконання зобов'язань за Договором згідно чинного законодавства України, без посилань на вид відповідальності, встановлений законодавством, розмір такої відповідальності, тощо.

З огляду на вказане, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідачем заявлено застосування позовної даності відносно вимоги про стягнення пені.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, у зв'язку з тим, що вимоги позивача про стягнення пені є безпідставними, а позовна давність застосовується до вимог, які є обґрунтованими, однак, строк звернення до суду за якими сплинув, заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 28209,44 грн. за період з 11 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2011 року та закінчуючи січнем 2012 року по 06.11.2013 за всіма накладними, за якими відбулось прострочення оплати.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимога позивача про стягнення 3% річних відповідає чинному законодавству, є обґрунтованою та вірно нарахованою та визнаною відповідачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 411487,44 грн. та 3% річних у сумі 28209,44 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. Стосовно решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч, Луганської області, вул. Косіора, буд. 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м. Ровеньки, Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 37713861, заборгованість у сумі 411487,44 грн. та 3% річних у сумі 28208,44 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 8793,94 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 19.12.2013.

Суддя О.С. Фонова