Рішення № 36145253, 11.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20090/13

ss="fs144"> 11.12.13

За позовом

Приватного акціонерного товариства «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Гарант»

про

стягнення 5 911,00 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба» (надалі – ПАТ «Чернігівриба») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Гарант» (надалі – ТОВ «Ідеал-Гарант») про стягнення 5 911,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в якості оплати вартості продукції, поставленої згідно видаткової накладної №і-11213 від 19.08.2011 р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 35 466,00 грн. разом з ПДВ, включеним до ціни поставленого товару, в той час як внаслідок анулювання свідоцтва відповідача як платника ПДВ відповідач не мав права включати до вартості товару податок на додану вартість, у зв’язку з чим підлягають поверненню безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 5 911,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.11.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 р. розгляд справи відкладено до 11.12.2013 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

В судове засідання представник позивача не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 617, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17525055 від 07.11.2013 р., матеріалами справи та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2011 р. ТОВ «Ідеал-Гарант» було виставлено ПАТ «Чернігівриба» рахунок-фактуру №і-11295 на оплату товару (пиленгас (тушка) заморожений) на загальну суму 35 466,00 грн. з ПДВ, а 19.08.2011 р. позивачем було повністю оплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №40 від 19.08.2011 р.

Крім того, 19.08.2011 р. сторонами було підписано видаткову накладну №і-11213 від 19.08.2011 р., яка підтверджує факт передачі відповідачем та прийняття позивачем оплаченого товару згідно рахунку-фактури №і-11295 від 17.09.2011 р.

Із податкової накладної №11209 від 19.08.2011 р. вбачається, що до суми, перерахованої ПАТ «Чернігівриба» на користь ТОВ «Ідеал-Гарант», було включено суму податку на додану вартість у розмірі 5 911,00 грн.

Як вбачається з інформації, що міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ідеал-Гарант» №100042443 було анульоване 14.06.2011 р. за ініціативою органу податковою служби внаслідок надання декларацій про відсутність поставок.

Претензіями від 13.10.2011 р. та 26.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернення грошових коштів у розмірі 5 911,00 грн., які внаслідок анулювання свідоцтва платника ПДВ були отримані відповідачем безпідставно.

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 5 911,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.08.2011 р. позивачем було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок на загальну суму 35 466,00 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 5 911,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №40 від 19.08.2011 р.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

В той же час, як на момент виставлення рахунку-фактури №і-11295 від 17.08.2011 р., так і на момент виставлення податкової накладної №11209 від 19.08.2011 р., у відповідача було анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Відповідно до п. 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що відповідачем належними та допустимими засобами не доведено факту існування у нього свідоцтва платника ПДВ, чинного на момент виставлення податкової накладної №11209 від 19.08.2011 р.

Таким чином, враховуючи викладені норми, з моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ №100042443ПДВ, відповідач неправомірно виписав податкову накладну №11209 від 19.08.2011 р. з включенням до загальної вартості поставленого товару суму податку на додану вартість у розмірі 5 911,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Суд приймає до уваги те, що відповідачем неправомірно було включено до рахунку-фактури №і-11295 від 17.08.2011 р. та податкової накладної №11209 від 19.08.2011 р. суму податку на додану вартість у розмірі 5 911,00 грн., а відтак підстави для володіння ним грошовими коштами у визначеному розмірі відсутні.

Таким чином, перераховані позивачем на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 911,00 грн. з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті відповідачем.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012 р. у справі №6/344.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Чернігівриба» про стягнення з ТОВ «Ідеал-Гарант» безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 5 911,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Гарант» (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 617; ідентифікаційний код 34972928) на користь Приватного акціонерного товариства «Чернігівське підприємство по переробці та реалізації рибних товарів «Чернігівриба» (14021, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 69; ідентифікаційний код 14238455) грошові кошти у розмірі 5 911 (п’ять тисяч дев’ятсот одинадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013 р.

Суддя Босий В.П.