Рішення № 36145236, 05.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18762/13 05.12.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18762/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче

підприємство «Зодіак»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»;

про стягнення 66 207,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Солдаткін С.Г., довіреність № 332 від 13.11.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Зодіак» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (надалі - відповідач) про стягнення 66 207,64 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 520 від 10.01.2013р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 60 920,10 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 4406,28 грн. та 3% річних у сумі 881,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18762/13 та призначено її розгляд на 14.11.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. суд. На підставі. Ст. 69 ГПК України, продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 05.12.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

25.11.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 60 920,10 грн. основного боргу, 5743,18 грн. пені та 3% річних у сумі 1246,78 грн., загалом 67 910,06 грн.

В судовому засіданні 05.12.2013р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду. В зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 67 910,06 грн., визначеної позивачем.

Присутнім у судовому засіданні 05.12.2013р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 14.11.2013р., не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 14.11.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2013р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 520, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю вироби з гофрокартону (далі товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору, найменування товару, його якісні показники, ціна товару за одиницю, поставка якого здійснюється відповідно до даного договору, вказується в специфікаціях та накладних.

В умовах п.2.2 договору погоджено, що уточнена сума договору визначається підсумком вартості фактично переданих покупцеві партій товару в межах терміну чинності договору. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості всіх партій товару, поставлених по дійсному договору.

Згідно п.2.4 договору встановлено, що розрахунок за отриману партію товару проводиться перерахуванням безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 40 (сорока) календарних днів після прийняття його на складі покупця разом з необхідними документами, що підтверджують відповідність товару по якості та кількості.

У відповідності з умовами договору сторонами була підписана Специфікація до договору № 1 від 13.02.2013р., в якій визначено найменування продукції, її розміри, марку та її вартість.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивач за видатковою накладною № РН-0000076 від 19.02.2013р., копія якої залучено до матеріалів справи, поставив відповідачу товар на загальну суму 60 920,10 грн.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 60 920,10 грн.

Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою видатковою накладною та не надано доказів повної оплати переданого товару на суму 60 920,10 грн. відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 60 920,10 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5743,18 грн., яка нарахована за період з 01.04.2013р. по 05.12.2013р. та 3% річних у сумі 1246,78 грн., які розраховані за період з 01.04.2013р. по 05.12.2013р. з урахуванням проведених відповідачем оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 5.3. договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на дату поставки товару, за кожний ден від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовній заяві, визнав його необґрунтованим.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тобто за період з 01.04.2013р. по 01.10.2013р., судом встановлено, що розмір пені становить 4332,84 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, який доданий до позовній заяві, визнав його обґрунтованим, відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 1246,78 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ. А, код ЄДРПОУ 34047146) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробниче підприємство «Зодіак» (юридична адреса: 41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. 6-ї Гвардійської Дивізії, 5; поштова адреса: 41106, Сумська обл., м. Шостка-6, а/с 6; код ЄДРПОУ 21124657) 60 920 грн. 10 коп. - основного боргу, 4332 грн. 84 коп. - пені, 1246 грн. 78 коп. - 3% річних, 1684 грн. 77 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.12.2013р.

Суддя А.І. Привалов