Ухвала суду № 36144882, 20.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 р.Справа № 816/2352/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2352/13-а

за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки"

до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0037501702/2247, № 0014642301/267, № 0014632301/2252, № 0014622301/2251. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" витрати зі сплати судового збору в сумі 2294 грн. 00 копійок.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 13.11.2012 по 29.11.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Присадки" по питанню дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 у зв'язку з неповним наданням документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 09.10.2012 № 30887/10/15, за результатами якої складено акт від 06.12.2012 № 5220/22-209/13932946.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим завищено суму. що підлягає бюджетному відшкодуванню на 137 8276,00 грн. та занижено податок на додану вартість на 76 152,00 грн.; п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27, п.п. 14.228, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1 п. 138.4, п, 138.5, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 193.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результатів чого занижено податок на прибуток на суму 1 116 717,00 грн. та абз. "б" п. 176.2 ст. 176, п. 119.1 ст. 119 п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого порушено вимоги податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 2334.24 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012 № 0037301702/2247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн.; № 0014642301/267, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 137 826,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 34 456,00 грн.; № 0014632301/2252, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 95 191,25 грн. та № 0014622301/2251, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 263 280,25 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував акт позапланової виїзної перевірки TOB «Віста Торг» від 07.05.2012р. №66/22-408/35131694 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2011р., що проведена у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сєрякова O.A. від 27.03.2012р. , яким встановлено відсутність фактичного придбання та реалізації товарно-матеріальних цінностей від підприємства «Спец буд-інвест» СМОІ «Злагода», ПП ВКФ «Украгропродукт», ПП «Нафтобудком». Крім того, операції підприємства «Спецбуд-інвест» з СМОІ «Злагода», ПП ВКФ «Украгропродукт», ПП «Нафтобудком» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за перевіряємий період складав 1 особу), виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Виходячи з вищенаведеного, підприємство «Спецбуд-інвест», СМОІ «Злагода», ПП ВКФ «Украгропродукт», ПП «Нафтобудком» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, угоди, укладені між TOB «Віста Торг» та підприємством «Спец буд- інвест» та далі по ланцюгу з СМОІ «Злагода», з ПП ВКФ «Украгропродукт», з ПП «Нафтобудком» мають фіктивний характер, а податковий кредит сформований даними контрагентами є не дійсний, відповідно податковий кредит та витрати, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування сформовані за рахунок TOB «Віста Торг» наведені у декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди та декларації з податку на прибуток за 3-4 квартал 2011р., 1-3 квартал 2012 року як наслідок зазначеного є недійсними. В результаті вищезазначених фактів в акті перевірки встановлено, що TOB «НВП «Присадки» здійснювала видимість придбання товарів та від TOB «Віста Торг», які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, діяльність постачальників була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фактично ж, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів підприємства фінансово- господарською діяльністю в розумінні ст.З ГК України не займалися.

Також, перевіркою встановлено , неможливість підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 3 квартал 2011р. по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП «Голд Ойл» та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед , оскільки жодних договорів по даним контрагентам та будь-яких первинних документів по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед до перевірки не додано.

Перевіркою встановлено , що оренда Комплексу по наданню побутових послуг населенню «Алая Роза» не повязана з господарською діяльністю позивача та спростовується наявними договорами суборенди обєкта нерухомості №30-А, №31-А, №№32-А, №33-А від 30.03.12.

При перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці встановлено, що за період із 01.07.2011р. по 30.09.2012р. згідно рахунків ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» у вартість користування мобільним зв'язком було включено надання послуг міжнародного роумінгу. Загальна сума коштів, сплачена товариством за надані послуги міжнародного роумінгу за межами України, за відсутності закордонних відряджень працівників, становить 6779,36 грн.

Перевіркою встановлено, що Згідно договору компенсації б/н. від 14.03.2011р. про використання автомобіля працівника ОСОБА_4 у фінансово-господарській діяльності TOB «НВП «Присадки» передбачено, що за рахунок товариства за знос автомобіля виплачується щомісячна компенсація та придбання палива в кількості 80л. на місяць , однак згідно чеків на придбання палива у відрядженнях, його використано понад встановлений ліміт на місяць в сумі 4945,95 грн. Оплату проведено за рахунок товариства. Перевіркою визначено суму недоутримано податку з доходів фізичних осіб, яка склала 872,82 грн. (4945,95 х 1,176471) х 15%).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201; п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.27, п.п. 14.228, п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.1 п. 138.4, п, 138.5, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 193.1 ст. 139 та абз. "б" п. 176.2 ст. 176, п. 119.1 ст. 119 п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно 138.4. ст.138 Податкового кодексу України Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Віста Торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 213, за умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти металеві вироби та оплатити їх на умовах даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Віста Торг" по поставці товарів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні № РН-0000906 від 21.07.2011, № РН-0001046 від 22.09.2011, № РН-0001047 від 22.09.2011, № ЛНА-000003 від 29.09.2011, № РН-0001106 від 02.11.2011, № РН-0001150 від 14.11.2011, № РН-0001134 від 17.11.2011, № РН-000000015 від 18.01.2012, № РН-000000038 від 06.02.2012, № РН-000000039 від 07.02.2012, № РН-000000063 від 06.03.2012, № РН-000000084 від 12.04.2012, № РН-000000068 від 16.03.2012, № РН-000000090 від 24.09.2012, № РН-000000120 від 21.06.2012, № РН-000000121 від 22.06.2012, № РН-000000122 від 25.06.2012, № РН-0000000123 від 25.06.2012, № РН-000000124 від 26.06.2012, № РН-000000135 від 27.06.2012, № РН-000000136 від 27.06.2012, № РН-000000133 від 27.06.2012, № РН-000000165 від 31.047.2012; податкові накладні № 68 від 21.07.2011, № 11 від 07.09.2011, № 22 від 12.09.2011, № 54 від 29.09.2011, № 4 від 02.11.2011, № 13 від 04.11.2011, № 34 від 17.1.2011, № 17 від 18.01.2012, № 6 від 06.02.2012, № 7 від 07.02.2012, № 4 від 06.03.2012, № 3 від 12.04.2012, № 7 від 16.03.2012, № 6 від 24.04.2012, № 20 від 12.10.2011, № 26 від 17.06.2012, № 27 від 27.06.2012, № 25 від 27.06.2012, № 33 від 31.07.2012.

Транспортування товару придбаного у ТОВ "Віста Торг" здійснювалось власними транспортними засобами товариства , в підтвердження чого надані: свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, товарно-транспортні накладні від 31.07.2011р., від 22.09.2011р., від 29.09.2011р., від 02.11.2011р., від 14.11.2011р., від 17.11.2011р., від 06.02.2012р., від 07.02.2012р., від 18.01.2012р., від 06.03.2012р., від 16.03.2012р., від 24.04.2012р, від 12.04.2012р., від 21.06.2012р., від 22.06.2012р., від 25.06.2012р., від 26.06.2012р., від 27.06.2012р.

В підтвердження здійснення оплати за придбаний у ТОВ "Віста Торг" товар та його використання у власній господарській діяльності позивачем надано: банківські виписки, відомості списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, акти списання, акти прийняття здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, відомості обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, видаткові накладні та акти прийому-передачі.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на неможливість підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2011 року по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП "Голд Ойл" та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед у зв'язку з ненаданням первинних документів, однак суд не погоджується з таким висновком відповідача , оскільки позивачем для підтвердження здійснення коригування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2011 року по здійсненню взаємозаліку по господарським операціям з ПП "Голд Ойл" та переоцінки валюти по взаємовідносинам з Компанією Пасифик Рим Лимитед були надані наступні первинні документи: договір про заміну боржника у зобов'язанні від 11.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, договір про заміну боржника у зобов'язанні від 22.10.2010, додатковий договір № 1 до договору про заміну боржника у зобов'язанні від 01.04.2011, податкові накладні, платіжні доручення, договір № 76Н від 27.03.2011, № 211 від 15.11.2010, акти звірки взаємозаліків, протоколи зарахування зустрічних одноманітних вимог.

Згідно платіжних доручень № 1148 від 21. 12. 2010 р., № 1153 від 22. 12. 2010 р., № 1159 від 23. 12. 2010 р. та № 1163 від 24. 12. 2010 р. TOB «НВП «Присадки» ( у договорі - Покупець ) сплатило ПП «Голд Ойл» ( у договорі - Постачальник ) по договору № 211 від 15. 11. 2010 р. за оливу М14Г2ЦС 576000, 00 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно виписок від 22. 12. 2010 р., від 23. 12. 2010 р., від 24. 12. 2010 р„ від 27. 12. 2010 р. та від 29. 12. 2010 р. ПП «Голд Ойл» ( у договорі - Покупець ) перерахувало TOB «НВП «Присадки» ( у договорі - Постачальник ) по договору № 76Н від 27. 05. 2011 р. попередню оплату за оливи у сумі 576000. 00 грн., в т. ч. ПДВ.

Згідно протоколу заліку зустрічних однорідних вимог № 20/07/11 - 1 від 20. 07. 2011 р. на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України TOB «НВП «Присадки» та ПП «Голд Ойл» дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог по договорам № 211 від 15. 11. 2010 р. та № 76Н від 27. 05. 2011 р.. Розмір зобов'язань, які погашаються згідно вказаного протоколу становить 576000, 00 грн..

Стосовно висновків відповідача зроблених в акті перевірки про завищення позивачем витрат на загальну суму 100 000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Марр-Інвест1" , суд зазначає наступне.

Згідно умов договору № 94 від 26.03.2012 укладеного між позивачем (орендатор) та ТОВ "Марр-Інвест1" (орендодавець) орендодавець зобов'язується передати за плату орендатору у тимчасове користування, а орендатор зобов'язується прийняти в тимчасове користування об'єкт нерухомості, а саме Комплекс по наданню побутових послуг населенню "Алая Роза" і зобов'язується сплачувати орендодавцю оренду плату.

За результатами здійснення вказаного правочину сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт, ТОВ "Марр-Інвест1" виписані податкові накладні. Здійснення оплати підтверджується банківськими виписками.

Висновок відповідача стосовно того, що оренда Комплексу по наданню побутових послуг населенню "Алая Роза" не пов'язана з господарською діяльністю позивача спростовується наявними в матеріалах справи договорами суборенди об'єкта нерухомості № 30-А, № 31-А, № 32-А та № 33-А від 30.03.2012.

Тобто, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Марр-Інвест1", ПП "Голд Ойл", Компанією Пасифик Рим Лимитед та ТОВ "Віста Торг".

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з його контрагентами мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту та сформовано валові витрати .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та його контрагентами правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та його контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 29.12.2012 № 0037301702/2247, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку на 3726,89 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Стаття 18 Податкового кодексу України визначає, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Платником податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент та об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), що передбачено статтями 162, 163 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно зі статтею 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Як випливає з пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність відповідно до закону в разі неподання або несвоєчасного подання податкового розрахунку. Зазначені в ньому суми податку, що сплачуються до бюджету, є узгодженими сумами податкових зобов'язань податкового агента та в разі неповної чи несвоєчасної сплати стягуються до бюджету разом із сплатою штрафів та пені, які нараховуються від першого до останнього дня строку подання податкового розрахунку, встановленого цим Кодексом.

Абзацом "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загально місячного оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перебувають у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки", а витрати на оплату послуг мобільного зв'язку вказаним особам та виплата компенсації ОСОБА_4 за користування власним автомобілем здійснювались у зв'язку з виконанням ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 своїх трудових обов'язків та відповідно до положень статті 164 Податкового кодексу України не є додатковим благом.

Також, до суду надано копії звітів ОСОБА_4 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та копію наказу № 26 від 10. 03. 2011 р. про порядок використання автомобіля, що належить ОСОБА_4, звіти ОСОБА_4 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підтверджують використання бензину на відрядження, наказ № 26 від 10. 03. 2011 р. про порядок використання автомобіля, що належить ОСОБА_4, підтверджує використання бензину для заправки автомобіля для здійснення службових поїздок по м. Херсон з лімітом використання 80 л на місяць.

В підтвердження використання у господарській діяльності TOB «НВП «ПРИСАДКИ» послуг міжнародного роумінгу, що були сплачені ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», надані копії договору про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандарту GSM - 900, рахунків на оплату та копії зовнішньоекономічних контрактів.

Згідно абз. 52 п. З Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 270 від 09. 08. 2005 р. роумінг - забезпечення надання телекомунікаційної послуги із збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора у разі зміни ним свого місцезнаходження всередині цієї мережі або в разі користування телекомунікаційними послугами в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора.

Тобто, виходячи з визначення роумінгу для користування вказаною послугою наявність закордонних відряджень працівників не обов'язкова.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 29.12.2012 № 0037501702/2247, № 0014642301/267, № 0014632301/2252, № 0014622301/2251 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2013р. по справі № 816/2352/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 25.11.2013 р.