Ухвала суду № 36144871, 04.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 820/8793/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. по справі № 820/8793/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга"

до Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Агроліга", звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 18.05.2013 року № 0000532200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 525625,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що уповноваженими особами Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої 25.04.2013 року було складено акт перевірки № 219/22-31369010, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, в тому числі п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість за перевіряємий період з 01.10.2011 р. по 31.03.2013 р. в сумі 350417 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 р. № 0000532200 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 525 742,00 грн.

Фактичною підставою для таких висновків слугувало відображене в акті від 10.08.2012 р. №561/23-3/25613583 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Глобол-Реєстр" судження ДПІ у Київському районі м. Харкова про відсутність ознак реальності вчинення ТОВ "Глобол-Реєстр" господарських операцій за період січень - грудень 2011 року, лютий 2012 року - червень 2012 року, липень 2012 року, а також судження суб'єкта владних повноважень про те, що правочини, вчинені СФГ "Слобідське" з ТОВ "Глобол-Реєстр" не спричиняють настання правових наслідків - є нікчемними, викладені в акті від 19.07.2012 р. №218/22-3065310.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не дотримав вимог закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його оскаржуване рішення в зазначеній частині, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- Дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- Дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, ТОВ "Агроліга" (в якості покупця) та ТОВ "Глобол-Реєстр" (в якості продавця) був укладений договір від 21.03.2012 р. № 21/1, предметом якого є купівля-продаж соняшнику, відповідно до якого позивач придбав у ТОВ "Глобол-Реєстр" соняшник у кількості 500 тон на загальну суму 2 102 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 350 416,67 грн.

На підтвердження реальності господарської операції, що була проведена в межах вказаного правочину, в матеріалах справи наявні податкова накладна виписана ТОВ "Глобол-Реєстр", видаткова накладна, акт переоформлення зерна, а також інші документи, які підтверджують проведення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що наявні первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо висновків податкового органу про відсутність у підприємства документального підтвердження транспортування товару (соняшнику) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до умов договору від 21.03.2012 р. № 21/1 з урахування додаткової угоди, продавець - ТОВ "Глобол -Реєстр" передає товар покупцю - ТОВ "Агроліга" на умовах ЕХW за адресою: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14. За вказаною адресою розміщуються зерносховища ТОВ "Агроком Нова Водолага", на яких знаходився соняшник ТОВ "Глобол-Реєстр". Соняшник, який поставлявся в межах договору від 21.03.2012 р. № 21/1, не транспортувався, він був переданий на складі ТОВ "Агроком Нова Водолага".

В підтвердження факту передачі права власності на товар ТОВ "Глобол-Реєстр" (як продавцем), ТОВ "Агроліга" (як покупцем) та ТОВ "Агроком Нова Водолага" був складений акт переоформлення зерна від 21.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ "Глобол-Реєстр" переоформило, а ТОВ "Агроліга" прийняло у власність соняшник.

Отже, при проведенні господарських операцій з купівлі-продажу товару (соняшнику) перевізники участі не приймали. Таким чином, ні ТОВ "Агроліга", ні ТОВ "Глобол-Реєстр" не стали учасниками транспортного процесу з перевезення вантажу (соняшнику), що, в свою чергу, виключає наявність документу, який підтверджує транспортування товару - товарно-транспортної накладної.

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. А отже, вказана обставина (відсутність товарно - транспортних накладних та актів приймання - передачі транспортних послуг) не може бути достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит.

Щодо посилань податкового органу на п. 2.5 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. № 661, та висновків про відсутність у підприємства складських документів, колегія суддів зазначає наступне.

Положення пункту 2.5 вказаної Інструкції регулюють взаємовідносини, які виникають підчас переоформлення зерна від одного власника іншому (поклажедавцю), з якими зерновий склад уклав договори складського зберігання. Тобто означені норми поширюються на операції пов'язані зі зберігання зерна.

Так, ТОВ "Агроком Нова Водолага" не надавало ТОВ "Агроліга" послуги зі зберігання зерна та відповідно підприємство не зберігало соняшник на складі ТОВ "Агроком Нова Водолага". ТОВ "Агроліга" з ТОВ "Агроком Нова Водолага" був укладений договір на переробку насіння соняшнику № 060101 від 06.01.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов цього договору ТОВ "Агроліга" передавало, а ТОВ "Агроком Нова Водолага" приймало соняшник для переробки в соняшникову олію та макуху. На виконання вказаного договору ТОВ "Агроліга" 21.03.2012 р. передало ТОВ "Агроком Нова Водолага", придбаний у ТОВ "Глобол-Реєстр", соняшник у кількості 500 тон у переробку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 21.03.2012 р.

Отже, зазначенні підприємства не мали правовідносин по зберіганню зерна. А тому, вимоги податкового органу щодо наявності у ТОВ "Агроліга" складських документів не можуть розповсюджуватися на спірні операції.

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, доводи податкового органу на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2013р. по справі № 820/8793/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.