Постанова № 36143943, 17.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 р. Справа № 1601/2а-13999/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2013р. по справі № 1601/2а-13999/12

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької міської ради Полтавської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовною заявою про скасування рішення Кременчуцької міської ради. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 22.08.08 року на підставі договору купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення, що підлягає продажу через аукціонні торги, зареєстрованому п/н Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, р/н НОМЕР_1, та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане КП «Кременчуцьке МБТІ» 27.11.08 року, позивач, набув права власності на будівлю службового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 71,7 кв.м. Рішенням ХХ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 28.05.12 року (надалі рішення сесії від 29.05.2012 року), передано ОСОБА_1 в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 1116 кв.м. для експлуатації та обслуговування вищевказаної будівлі. 29.11.2010 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому п/н Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, р/н НОМЕР_2, та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане УП «Кременчуцьке МБТІ» 07.12.2010 року, позивач, набув право власності на будівлю службового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 71,7 кв.м. Рішення ХХІІ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 31.07.2012 року (надалі - Рішення сесії від 31.07.2012 року) передано позивачу в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 1213 кв.м. для експлуатації та обслуговування вищевказаної будівлі. Пунктом 24.1.3, 24.1.5 Рішення сесії від 29.05.2012 року на ОСОБА_1 покладено обов'язок сплатити орендну плату у розмірі 3% від грошової оцінки землі на надану земельну ділянку з дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці - з 22.08.2008 року. Пунктом 24.1.5. Рішення сесії від 29.05.2012 року на позивача покладено зобов'язання по платі за користування земельною ділянкою з дня відчуження майна. Вищезазначені рішення ОСОБА_1 вважає незаконними в частині покладання на нього обов'язків оплачувати орендну плату за землю за весь минулий період. Зазначає, що платником плати за землю може бути лише землекористувач або власник землі. Особа, яке ще набула такого статусу (у даному разі - статусу землекористувача) не має і статусу платника плати за землю. Тобто, статус платника плати за землю особа набуває після набуття статусу землекористувача. За визначенням договору оренди землі згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» за цим письмовим документом орендодавець зобов'язується передати земельну ділянку орендареві, тобто передача земельної ділянки у використання відбувається після укладання договору, оренди земельної ділянки. Така передача земельної ділянки за ст. 17 цього Закону здійснюється за актом приймання передачі. Тільки після нотаріального посвідчення договору оренди земельної ділянки, він, згідно ст. 14 названого Закону України «Про оренду землі» набирає чинності. Станом на 2008 рік-перша половина 2012-го року(за цей період Кременчуцька міська рада визначила позивачу орендну плату) договір оренди земельної ділянки органом влади та ним не укладався, не набирав чинності, земельна ділянка йому не передавалась і позивач не був ні землекористувачем ні платником плати за землю у вигляді орендної плати. Також, позивач зазначає що фактично не приступив до користування земельних ділянок станом набрання чинності договором оренди землі в порушення зазначеного законодавства. Таким чином, позивач вважає вищезазначені рішення, в частинах які стосуються орендної плати за минулі періоди він вважає неправомірними і такими що підлягають скасуванню.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2013р. позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано пункт 24.1.3 Рішення ХХ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 29.05.2012 року в частині покладання обов'язку ОСОБА_1 сплатити орендну плату у розмірі 3% від грошової оцінки землі на надану земельну ділянку з дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, а саме, з 22.08.2008 року; визнано неправомірним та скасовано пункт 24.1.5 Рішення ХХ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 29.05.2012 року; визнано неправомірним та скасовано пункт 11.1.3 Рішення ХХІІ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 31.07.2012 року в частині покладення обов'язку на ОСОБА_1 сплатити Орендну плату у розмірі 5 % від грошової оцінки землі на надану земельну ділянку з дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, а саме, з 29.11.2010 року; визнано неправомірним та скасовано пункт 11.1.5 Рішення ХХІІ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 31.07.2012 року.

Кременчуцька міська рада Полтавської області не погоджуючи з вказаним рішенням подала апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2013р..

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріали справи, 22.08.08 року на підставі договору купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення, що підлягає продажу через аукціонні торги, зареєстрованому п/н Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, р/н НОМЕР_1, та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно видане КП «Кременчуцьке МБТІ» 27.11.08 року, позивач, набув права власності на будівлю службового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 71,7 кв.м.

Рішенням ХХ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 28.05.12 року (надалі рішення сесії від 29.05.2012 року), передано ОСОБА_1 в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 1116 кв.м. для експлуатації та обслуговування вищевказаної будівлі.

29.11.2010 року на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому п/н Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, р/н НОМЕР_2, та свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане УП «Кременчуцьке МБТІ» 07.12.2010 року, позивач, набув право власності на будівлю службового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 71,7 кв.м.

Рішення ХХІІ сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 31.07.2012 року (надалі- Рішення сесії від 31.07.2012 року) передано позивачу в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 1213 кв.м. для експлуатації та обслуговування вищевказаної будівлі.

Пунктом 24.1.3, 24.1.5 Рішення сесії від 29.05.2012 року на ОСОБА_1 покладено обов'язок сплатити орендну плату у розмірі 3% від грошової оцінки землі на надану земельну ділянку з дати набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці - з 22.08.2008 року.

Пунктом 24.1.5. Рішення сесії від 29.05.2012 року на позивача покладено зобов'язання по платі за користування земельною ділянкою з дня відчуження майна.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 2008 рік-перша половина 2012-го року (за цей період Кременчуцька міська рада визначила позивачу орендну плату) договір оренди земельної ділянки органом влади та позивачем не укладався, не набирав чинності, земельна ділянка позивачу не передавалась і позивач та попередній власник не були платником плати за землю у вигляді орендної плати. Відповідно ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оренду землі» орендар має обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі та сплачувати орендну плату на користь орендодавця. За ст. 15 Закону України «Про плату за землю» землекористувачі, власники земельних ділянок сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування ділянкою. Згідно ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором і виникає після укладання договору оренди земельної ділянки і його державної реєстрації, і забороняється приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та до державної реєстрації цього документа.

З таких обставин, суд першої інстанції вважає, що позивач не повинен сплачувати орендну плату за землю за весь минулий період та позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог. Проте колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо підстав та мотивів прийняття такого рішення, у зв'язку з чим в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п.1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 8 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", що діяв до 01.01.2011 р. плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Аналогічні положення містяться в ст. 9 та Главі ХХХІІІ Податкового кодексу України.

Орендні відносини в Україні регулюються Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 цього Закону встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 21 зазначеного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про плату за землю», контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За нормами Податкового Кодексу України (ст.. 41) контроль за справлянням плати за землю, в т. ч. орендної плати, покладений на органи державної податкової служби.

Враховуючи наведене, саме орган державної податкової служби, а не міська рада повинен здійснювати контроль та приймати відповідне рішення з питання сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рада згідно ст. 288 Податкового кодексу України має лише право визначати орендну плату за договором оренди землі у межах визначених цим кодексом.

Прийнявши оскаржені положення рішень, міська рада фактично визначила обов'язок по сплаті податку (орендної плати за землю) по за межами дії договору оренди землі, тобто фактично перебрала на себе функції податкового органу.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення Кременчуцька міська рада Полтавської області діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог, але з помилковим застосування норм матеріального права, помилково дослідив по суті питання обов'язку позивача сплачувати суми та надав цім обставинам оцінку, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.2 ч. 1 ст.198, 200, п.1ч.1 ст. 201, ст.205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2013р. змінити виключивши з мотивувальної частини постанови наведені судом першої інстанції обґрунтування прийнятого рішення.

В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27.03.2013р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 21.06.2013 р.