Рішення № 36142, 07.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.06 Справа № 8/405.

Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганської митниці, місто Луганськ,

до Фермерського господарства „Криничне”, село Криничне Міловського району Луганської області, -

про стягнення 12000 грн. 00 коп.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Старікова О.О., довіреність №08/12978 від 16.12.05 року,

від відповідача –не з’явився, -

встановив:

суть спору: Луганською митницею (далі –Митниця, - Позивач) заявлено вимогу про стягнення з Фермерського господарства „Криничне” (далі –ФГ „Криничне”, –Відповідач) заборгованості у сумі 12000 грн. –вартості автомашини КАМАЗ-43206, державний номерний знак М 863 МВ-61, у розмірі 8000,00 грн. та причепа ГКБ-184-1-10, державний номерний знак РВ-47-46-61 вартістю 4000,00 грн., - переданих Позивачем на відповідальне зберігання Відповідачеві на підставі договору №140 від 15.06.04 року, - а також судових витрат.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09.06.06 року до 07.07.06 року –у зв’язку з неявкою Відповідача.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке не суперечить вимогам ст.4-4 та 81-1 ГПК України, тому його задоволено судом.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про день, час та місце судового слухання.

З урахуванням цієї обставини судом, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши обставини справи, додатково надані матеріали, вислухавши представника позивача, суд дійшов наступного.

15.06.04 року між Позивачем (Поклажедавець) та Відповідачем (Зберігач) укладено договір №140, за умовами якого Поклажодавець (Позивач у справі) – передав, а Зберігач –прийняв на відповідальне зберігання (схов) автомашину КАМАЗ-43206, державний номерний знак М 863 МВ-61 та причеп ГКБ-184-1-10, державний номерний знак РВ-47-46-61, які в подальшому іменуються „майно”, та зберігати його до розв’язання Поклажодавцем питання про його використання (пункт 1.1 договору).

Передача майна третім особам можлива лише за наявності письмового розпорядження начальника митниці (п.1.3).

Зберігач прийняв на себе зобов’язання здійснювати зберігання майна відповідно до діючих правил та інструкцій по зберіганню такого виду майна і з моменту прийому майна нести відповідальність за його збереження (п.2.4).

Як сказано у пункті 4.1 цього договору, Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за схоронність і цілісність отриманого на схов майна, у тому числі за втрату, нестачу та псування майна, в розмірі фактичних збитків.

Термін дії договору – з моменту підписання і до Розв’язання питання подальшого використання майна (п.6.1).

Факт передачі майна на відповідальне зберігання від Поклажодавця –Зберігачеві підтверджується актом про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 15.06.04 року.

Факт його відсутності у Зберігача підтверджується:

інвентаризаційним описом №395 від 24.12.04 року, згідно якому автомашина та причеп у Зберігача є відсутніми, тобто виявлено їх нестачу, яку у грошовому виразі становить 12000,00 грн.;

актом звірки від 05.01.05 року, підписаним обома сторонами вищезгаданого договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором та передав Відповідачеві документально підтверджене майно на суму 12000 грн. 00 коп.

Відповідач позов не оспорив, позовні вимоги не спростував.

Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

1.Як сказано у ст..11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства...

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються:

1) договори та інші правочини (...).

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання.

2.Згідно ст.526 ЦКУ зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

3.Згідно частині 1 ст.936 ЦКУ за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, передану їй іншою стороною (поклажодавцем) та повернути її поклажодавцю у збереженому стані.

Статтею 942 ЦКУ передбачено, що зберігач зобов’язаний вжити всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для збереження речі.

Якщо зберігання здійснюється безкоштовно, зберігач зобов’язаний проявляти піклування про річ, як про власну.

Закон –ст. 944 ЦКУ, у частині 1, прямо передбачає, що зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцю річ, передану на зберігання, або відповідну кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

Річ повинна бути повернута поклажодавцю у такому стані, в якому її було прийнято на зберігання, з урахуванням зміни її звичайних властивостей.

За утрату (недостачу) чи пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина 1 ст.950 ЦКУ).

Збитки, спричинені поклажодавцеві утратою (недостачею) чи пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1)у разі утрати (недостачі) майна –в розмірі її вартості (частина 1 ст. 951 ЦКУ).

Отже, Відповідач, отримавши на відповідальне зберігання майно, яке є предметом згаданого у цьому рішенні договору, повинен був керуватися у своїх діях вимогами статей 936, 942,949, 950 та 951 ЦКУ.

Однак Зберігач порушив вимоги вищеназваних статей ЦКУ.

Звідси у суду є підстави дійти висновку про те, що вимоги Позивача ґрунтуються на договорі, укладеному між сторонами, а також на чинному цивільному законодавстві України, а тому підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст.ст.44, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавства України.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525,526, 527, 530, 936,942,944,949, 950 та 951 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.44, 47-1, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства „Криничне”, яке знаходиться за адресою: село Криничне Міловського району Луганської області, ідентифікаційний код 32064945, р/р 26000777345 в АКБ „Укркомунбанк”, МФО 304988, - на користь Луганської митниці, яка знаходиться у м. Луганську, вул. Оборонна, 34-а, ідентифікаційний код 21797244, р/р 35215001000105 в УДК у Луганській області, МФО 804013, - борг у сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.; витрати по сплаті державного мита у суму 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.07.05 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Луганської області у той же термін.

Дата підписання рішення – 12 липня 2005 року.

Суддя А.П.Середа